 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Теорія мови. наголосити на обов'язковості інтонації для висловлення
|
|
наголосити на обов'язковості інтонації для висловлення. Як зауважив Ф. Данеш, бувають висловлення, позбавлені форми речення, але не буває висловлення, яке б не мало інтонації [Бапез 1960: 44].
Речення і висловлення часто не збігаються за обсягом. Висловлення може бути більшим (ширшим) за структурну модель (за рахунок відокремлених зворотів, вставних слів, звертань тощо) і меншим, як то маємо в неповних та еліптичних висловленнях і в різних кліше, репліках згоди—незгоди, привітаннях, які взагалі не відповідають структурним схемам і кваліфікуються в синтаксисі як неграматичні речення (На все добре!, Будьмо!, Па-па!, Годі!, Ні кроку!, Буде вам!, Де там!).
Речення вивчає структурний (конструктивний) синтаксис, а висловлення — актуальний (комунікативний, функціональний). Хоч більшість мовознавців теоретично розрізняють речення і висловлення, однак термін висловлення поки що не знайшов широкого практичного застосування, звичайно в цьому значенні традиційно вживається термін речення з уточненням у комунікативному (функціональному) аспекті.
Перш ніж перейти до структурної і функціональної характеристики речення, коротко зупинимося на історії вивчення речення. Спочатку речення вивчали в логічному аспекті. Логічна концепція речення панувала з часу зародження теорії речення аж до другої половини XIX ст. Чи не найповніше вона була представлена в граматиці Пор-Рояля, яка розглядала синтаксис як учення про способи вираження думки, а речення — як мовне вираження судження. Підмет ототожнювався з суб'єктом, присудок з предикатом, складне речення з умовиводом.
На зміну логічному напрямові прийшов психологічний, який замінив логічну інтерпретацію речення комунікативно-психологічною. Під реченням розуміли поєднання у психіці мовця декількох уявлень.
Наприкінці XIX ст. синтаксис стали інтерпретувати як вчення про функції слів у реченні і речення визначали як поширене словосполучення (див. концепцію П. Ф. Фортунатова). Цей напрям стимулював виникнення вчення Вілема Матезіуса про синтаксис як систему засобів і способів комбінації номінативних одиниць і вчення про синтаксичні валентності Люсьєна Теньєра.
Дата публикования: 2015-10-09; Прочитано: 202 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
