Водний баланс басейну річки

Водний баланс – співвідношення надходження та витрати води з урахуванням зміни її запасів протягом певного проміжку часу для певного об’єкта.

Рівняння водного балансу – це математичний вираз, що характеризує водний баланс. Складники водного балансу визначають надходження, витрати та зміни запасів води.

Рівняння водного балансу річки: х + у₁ + w₁ + z₁ = у₂ + w₂ + z₂ ± ∆u,

де: х – опади (дощ і сніг); у₁ – поверхневий притік з-за меж басейну;

w₁ – підземний притік з-за меж басейну; z₁ – конденсація водяної пари;

у₂ – поверхневий стік за межі басейну; w₂ – підземний стік за межі басейну;

z₂ – випаровування з поверхні басейну; ± ∆u – зміна запасів води в басейні за проміжок часу (позитивна – за збільшенням запасів води, від’ємна – за їх зменшенням).

Види коливання водності річок

Водний режим річки – це зміна в часі рівнів, витрат і об’ємів води у водних об’єктах чи ґрунтах. Залежить від сукупності фіз.-географічних факторів, серед яких найважливішу роль відіграють метеорологічні та кліматичні фактори.

Зміни режиму річок хар-ться коливаннями її водності. Водність – це відносна хар-ка стоку за певний проміжок часу (місяць, сезон, рік, ряд років) у порівнянні з його середньою багаторічною величиною чи величиною стоку за інший період того самого року.

Водоносність - це кількість води, яка протікає в річці в середньому за рік.

Вікові коливання водності річок відображають вікові зміни кліматичних умов і зволоження материків періодом за сотні та тисячі років. Багаторічні коливання водності річок також мають переважно метеорологічну природу. Період цих коливань – десятки років. Необхідно розрізняти природну (обумовлену лише кліматичними факторами) і антропогенну (штучною зміною стоку) мінливість водності річок. Внутрішньорічні (сезонні) коливання водності річок обумовлені сезонними змінами складових частин водного балансу річкового басейну. Протягом року річки, що знаходяться в різних географічних поясах, випробовують різні чергування багатоводних і маловодних періодів.

Короткочасні коливання водності річок можуть бути перш за все природними й обумовленими як метеорологічними факторами, так і геологічними процесами (попуск води льодовикових озер унаслідок прориву морен на річках із льодовиковим живленням, загачування річок у результаті гірських обвалів тощо).

Фази водного режиму

Фази водного режиму – характерний стан водного режиму річки, що повторюється в певні гідрологічні сезони, пов’язані зі змінами умов живлення. Основні фазами є водопілля, межень (літня та зимова), паводки.

Водопілля – фаза водного режиму річки в період весняного сніготанення, що хар-ться високою водністю. За походженням може бути сніговим, снігово-дощовим або дощовим. За часом настання водопілля може бути весняним – танення снігу на рівнинах та невисоких горах; весняно-літнім – танення снігу в горах; літнім – танення вічних снігів та льодовиків у горах та випадання мусонних дощів.

Різновидністю водопілля є повідь. Повідь – затоплення території водою, що часто стає стихійним лихом.

Паводок – фаза водного режиму річки, що може багаторазово повторюватися в різні сезони року, хар-ться інтенсивним збільшенням витрат і рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг. За часом настання паводки можуть бути зимовими, літніми, осінніми та протягом усього року. Паводки поділяються на місцеві та транзитні.

Межень – фаза водного режиму річки, що повторюється щороку в одні й ті самі сезони та хар-ться невеликою водністю, яка створюється внаслідок зменшення живлення. В цей час річка живиться переважно підземними водами. За часом настання на Україні літньою та зимовою.

Розчленування гідрографа за видами живлення

Гідрограф – це хронологічний графік зміни води в певному створі водотоку.

Розчленування гідрографа –графічне виділення на гідрографі об’ємів води, які сформувалися за рахунок різних джерел живлення.

Класифікація річок за водним режимом

В. Д. Зайков:1- річки з весняним водопіллям; П – річки з водопіллям в теплу пору року і Ш – річки з паводковим режимом. У річок 1і 2 групи щорічно спостерігаються значні витрати води, приурочені, до весни чи до теплої пори року. В останню пору року спостерігаються межень і паводки. Для річок 3групи хар-ні паводки, що мають систематичний характер.

За характером весняного водопілля 5 типів: казахстанський, схєвропейський, зхсибірський, схсибірський і алтайський.

Річки казахстанського типу хар-ться дуже різко вираженою високою хвилею весняного водопілля, в інші пори року річки дуже маловодні, багато з них навіть пересихають. Це річки посушливих районів Казахстану, Заволжя, Туринської низовини.

Східноєвропейський тип хар-ся високим весняним водопіллям, низькою літньою й зимовою меженню та підвищеним осіннім стоком за рахунок дощів. Найбільш показовими прикладами річок цього типу є Волга, Дніпро, Дон.

Західносибірський тип невисоким і розтягнутим весняним водопіллям, підвищеним літньо-осіннім стоком та низькою зимовою меженню.річки Західносибірської рівнини (Об, Іртиш).

Східносибірського типу хар-не високе весняне водопілля, літньо-осінні паводки і дуже низький стік у зимовий період. Це пояснюється незначною роллю ґрунтового живлення в умовах багаторічної мерзлоти. Річки Алдан, Колима та ін.

Алтайський тип невисоким і розтягнутим водопіллям, підвищеним літньо-осіннім і низьким стоком у зимовий період. Визначається режимом танення снігу в горах і умовами стоку дощових опадів. Крім Алтаю, річки з таким режимом є на Кавказі, в Середній Азії та на Сахаліні (річки Том, Бія).

Р ічки із водопіллям у теплу пору року: далекосхідний і тянь-шанський. Для далекосхідного типу хар-не невисоке і дуже розтягнуте водопілля в теплу пору і низький стік протягом решти року. Основним джерелом живлення річок є дощові води. Багато річок узимку перемерзає. Належать річки Далекого Сходу, Східного Забайкалля і Яно-Індигірського району (річки Амур, Зея, Яна).

Тянь-шанський тип за характером водопілля частково подібний до далекосхідного, проте водопілля на них формується не дощовими, а талими водами високогірних снігів і льодовиків, тобто тісно пов’язане з ходом температури. Це річки Тянь-Шаню, Паміру, Великого Кавказу, Камчатки (річки Терек, Вахш, Нурек).

Річки із паводковим режимом: причорноморський, кримський і північнокавказький.

Річки причорноморського типу мають паводковий режим протягом року, який зумовлений значними дощами. Це річки Закавказзя, а також карпатські притоки Дністра (річки Сочі, Кура, Черемош).

На річках кримського типу паводки спостерігаються протягом холодного періоду року, влітку та восени багато річок пересихають. Цей тип річок поширений у Криму, Ленкорані та інших районах (річки Салгир, Альма, Кача).

Річки північнокавказького типу в холодну пору року мають сталу межень, а в теплу – часті паводки. До них належать водотоки східної половини північного схилу Великого Кавказу (річки Великий Зеленчук та Малий Зеленчук, Кума).