Поняття та терміни

Брацлавщина – східна частина Поділля з центром у м. Брацлавi. Співпадає з межами Брацлавського воєводства. Зараз - Вінницька область.

Братства – національно-релігійні громадські організації українських православних міщан у ХVІ-ХVІІІ ст.

Булава – один із клейнодів у реєстровому козацькому війську на Запорізькій Січі та Гетьманщині.

Буковина – територія, яка у ХII-ХIII ст. входила до Галицько-Волинського князівства. Зараз - Південна Буковина - територія Румунії, Північна Буковина - територія Чернівецької області.

Волинь – територія в басейні притоку р. Прип’ятi i верхів’їв Західного Бугу. Зараз - Волинська область з центром у м. Луцьк.

Галичина – обширна територія західноукраїнських i польських земель (Східна i Західна). Центр Східної Галичини – м. Львів.

Запорізька Січ – суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалась у 60-70-х рр. ХVІ ст. за дніпровськими порогами у районі острова Хортиця.

Козак – вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України та брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників.

Кошовий отаман – виборна службова особа в Запорізькій Січі, яка зосереджувала в своїх руках найвищу військову, адміністративну та судову владу.

Кримське ханство – кримсько-татарська держава, яка існувала на території Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов’я та Прикубання у 1449 – 1783 рр.

Курінь – військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі.

Литовські статути (1529 р., 1566 р., 1588 р.) – кодекси середньовічного права Великого князівства Литовського, які діяли на захоплених ним українських землях.

Магдебурзьке право – феодальне міське право, що склалося у ХIII ст. у німецькому місті Магдебурзі. Воно передбачало міське самоврядування, надання містам податкового i судового імунітету, права власності на землю, привілеїв у сфері ремесла i торгівлі, а також звільнення мешканців міст від більшості повинностей.

Панщина – відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному способі виробництва. Характеризується прикріпленням до землі безпосереднього виробника, особистою залежністю селянина від поміщика. Зміст визначається зобов'язанням селянина працювати якийсь час зі своїм інвентарем в господарстві феодала.

Поділля – землі у басейні Південного Бугу i лівобережного басейну Дністра, які до ХIV ст. називались Пониззям. Зараз – це територія Хмельницької i Вінницької областей.

Реєстрові козаки – наймане військо, сформоване польським урядом у ХVІ - першій половині ХVІІ ст. ст. з українських козаків, які були внесені до особливого списку – реєстру для охорони південних кордонів.

Фільварок – багатогалузеве феодальне господарство, яке ґрунтувалось на примусовій праці селян і орієнтувалось на ринок.

Унія (від лат. «unio» – об’єднання) – вид об’єднання, союз держав.

Цех –закриті корпоративні спілки, що складалися з членів, приналежних до одного, або – вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан.