ПИТАННЯ 108. Поняття та види запобіжних заходів

Запобіжні заходи – це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Окрім ознак, притаманних усім заходам забезпечення кримінального провадження, запобіжні заходи мають ще й такі:

– їх може бути застосовано тільки до певних суб’єктів кримінального процесу: підозрюваного, обвинуваченого, засудженого;

– мають особистий (персональний) характер, бо обмежують особисті права цих суб’єктів кримінального провадження;

– характеризуються специфічними підставами та метою застосування, визначеними в ст. 177 КПК України;

– мають більший, порівняно з іншими заходами забезпечення кримінального провадження, ступінь примусу (пов’язані з обмеженням конституційних прав особи).

Система запобіжних заходів (ч. 1 ст. 176 КПК України):

1) особисте зобов’язання (ст. 179 КПК України);

2) особиста порука (ст. 180 КПК України);

3) застава (ст. 182 КПК України);

4) домашній арешт (ст. 181 КПК України);

5) тримання під вартою (ст. 183 КПК України).

6) затримання – тимчасовий запобіжний захід (статті 188−192, 207−213 КПК України).

Найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, найбільш суворим – тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).

До неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених може також застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, − передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ч. 1 ст. 493 КПК України); до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування можуть застосовуватися передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом чи поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (ч. 1 ст. 508 КПК України).