Інформаційні системи

У науковій літературі поки що немає єдиного підходу до визначення поняття “інформаційна система”. Проте практичні рекомендації з розробки, використання і оптимізації інформаційних систем існують вже декілька десятків років.

Перші спроби визначення цього поняття були зроблені в кібернетиці, де вважалося, що інформаційні системи – це системи обробки даних у будь-якій предметній сфері із засобами накопичення, зберігання, оновлення, пошуку і видачі даних.

Варіанти визначення інформаційних систем знаходимо у спеціальній літературі з соціології, філософії, економіки та ін. Частина з них під інформаційною системою пропонує розуміти систему “машина-людина”, інші – системну роботу з інформацією, інформаційні процеси, потоки тощо.

Так В.О. Копилов під “інформаційною системою” розуміє організаційно упорядковану сукупність документів (масивів документів) і інформаційних технологій, у тому числі з використанням засобів обчислювальної техніки і зв’язку, що реалізують інформаційні процеси [80, с. 63].

Засоби забезпечення інформаційних систем і їх технологій – це програмні, технічні, лінгвістичні, правові, організаційні засоби (програми для електронно-обчислювальних машин, засоби обчислювальної техніки і зв’язку; словники, тезауруси і класифікатори, інструкції і методики; положення, устави, посадові інструкції; схеми і їх описання, інша експлуатаційна і супроводжувальна документація, що використовується чи створюється при проектуванні інформаційних систем і забезпечують їх експлуатацію).

У І.Л. Бачило знаходимо таке визначення поняття “інформаційна система”: “Інформаційна система - це технологічна система, яка являє собою сукупність технічних, програмних та інших засобів, які об’єднані структурно і функціонально для забезпечення одного чи декількох видів інформаційних процесів та надання інформаційних послуг” [62, с. 165].

До складу об’єктів інформаційної системи можна віднести засоби, комплекси, мережі та системи, технології, які можна об’єднати у одну структуру для виконання наступних функцій: збір, зберігання (накопичення), обробка (виробництво), пошук, розповсюдження (розподіл, передача), приймання (споживання) інформації та надання інформаційних послуг.

Н. Пелепей вважає, що інформаційна система – це людино-комп’ютерна система для підтримки прийняття рішень і виробництва інформаційних продуктів, що використовує комп’ютерну інформаційну технологію [89, с. 27 - 28].

В ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” записано, що “інформаційна (автоматизована) система це організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів” [41].

Автоматизована інформаційна система – це система, що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять:

- технічні засоби обробки даних (засоби обчислювальної техніки і зв’язку);

- методи і процедури обробки інформації;

- програмне забезпечення.

До автоматизованих інформаційних систем, у першу чергу, відноситься Інтернет, а також автоматизовані системи управління (АСУ), автоматизовані системи обробки даних (АСОД), автоматизовані системи науково-технічної інформації (АСНТІ), бази даних та бази знань, експертні системи, інформаційно-обчислювальні системи, інформаційно-телекомунікаційні системи і мережі, системи зв’язку і телекомунікацій, а також засоби забезпечення цих систем і технологій.

Інформаційно-телекомунікаційна система - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (ст. 1 Закон України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Згідно із ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”:

– база даних – це іменована сукупність даних, що відображає стан об’єктів та їх відношень у визначеній предметній області;

– база знань – це масив інформації у формі, придатній до логічної і смислової обробки відповідними програмними засобами;

- основні технічні засоби – це засоби обчислювальної техніки, копіювально-множна техніка, оргтехніка, засоби зв’язку і телекомунікацій та ін.;

– програмні засоби - операційні системи, прикладні програми, програмні засоби телекомунікацій, інші програмні засоби;

– лінгвістичні засоби – словники, тезауруси, класифікатори, інші лінгвістичні засоби, організаційно-правові засоби - нормативні правові і правові акти, нормативно-технічні документи, положення, статути, посадові інструкції.

До складу об’єктів інформаційної системи ще можна віднести:

- засоби обчислювальної техніки та мережі;

- програмні засоби (операційні системи, СУБД тощо);

- системи та мережі зв’язку та телекомунікації;

- словники, класифікатори тощо.

До основних ознак інформаційних систем відносяться:

- виконання одної або декількох функцій щодо інформації;

- єдність системи (файлова система, єдині стандарти та протоколи тощо);

- можливість складання або розбору об’єктів системи під час виконання заданої функції.

Сьогодні до інформаційних систем висуваються такі вимоги:

- бути ефективною – визначається співвідношенням витрат та отриманих результатів;

- якісно функціонувати;

- бути надійною, що визначається надійністю її технічних засобів та помилками користувачів;

- бути безпечною, що означає таке її функціонування, при якому забезпечується захист інформації, яка в ній опрацьовується.

Сучасні інформаційні системи представлені:

- системами загального користування (відкриті) та системами обмеженого користування (закриті);

- системами державними та недержавними (корпоративними);

- системами національними та міжнародними;

- системами малими, середніми, великими тощо.

Коло суб’єктів в області інформаційних систем можна розділити на дві групи:

1) суб’єкти, що організовують і здійснюють розробку інформаційних систем, інформаційних технологій і засобів їх забезпечення;

2) суб’єкти, що експлуатують ці об’єкти.

Як суб’єкти, що організують і розробляють інформаційні систем, виступають заказники і розробники. Це - органи державної влади, юридичні і фізичні особи - організації і підприємства, спеціалісти. Суб’єктами, що експлуатують інформаційні системи, інформаційні технології, є органи державної влади, їх підрозділи, юридичні і фізичні особи.

Одними з важливіших напрямів діяльності суб’єктів в області розробки та експлуатації інформаційних систем повинні бути формування і розвиток програмно-технічної частини інформаційної інфраструктури сучасного інформаційного суспільства. Під інформаційною інфраструктурою у цьому випадку розуміється організована сукупність засобів обчислювальної техніки, зв’язку і телекомунікацій, а також масової інформації і інформаційних ресурсів, яка забезпечує ефективну і якісну реалізацію інформаційних процесів - процесів вироблення, збирання, накопичення, зберігання, пошуку, розповсюдження і споживання інформації для задоволення потреб особи, суспільства, держави.