Поняття норм права, їх місце і роль у регулюванні суспільних відносин

Найпотужнішим за силою свого впливу у сукупності соціальних норм є блок правових норм як правил поведінки, встановлених і захищених державою. У нормі права найбільш чітко і містко сформульовані правила поведінки учасників суспільних відносин. У ній полягає модель належної з погляду держави всієї загальної поведінки на випадок вступу в такі відношення. “Норма” в перекладі з латинської мови означає правило, точне розпорядження, зразок. Інакше кажучи, норма являє собою судження про належну поведінку в тих або інших умовах. Правові норми – це завжди частки права в об'єктивному змісті, первинна клітинка його матерії. Правові норми в єдності і взаємодії складають саме право. Норми права не деталізують поведінку конкретних суб'єктів, а лише вказують загальну модель правила поведінки достатньо широкого кола осіб.

Кожна норма права містить:

1) загальне правило поведінки;

2) це правило формує державну волю;

3) звернена до персонально-невизначених осіб (неперсоніфікована);

4) розрахована заздалегідь на невідоме число типових випадків (на відміну від акта застосування права).

Ознаки норми права:

1. Має представницько-забов’язуючий характер (наділяє одних суб'єктивними правами, а інших – юридичними обов'язками, передбачаючи юридичну відповідальність).

2. Описує якісний і кількісний стан поведінки.

3. Нерозривно пов'язана з державою (виступає як владне державне веління, охороняється державою, регулює найбільше важливі суспільні відносини).

4. Обов'язкове правило для всіх громадян, посадових осіб, державних і суспільних органів і організацій.

5. Акумулює в собі всі основні властивості права, будучи його ячейкою.

6. Закріплюється у нормативному (правовому) документі, що має назву “нормативний акт”.

7. Має чітку внутрішню логічну структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція).

8. Забезпечується системою державно-владних гарантій.

Таким чином, норма права – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлюється, санкціонується і забезпечується державою всіма засобами, аж до примусу, є вираженням волі більшості населення, або певної соціальної групи та регулятором суспільних відносин.