Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України

Задля запровадження наведеної моделі стандартизованого Додатку до диплома у вищій школі України має бути впроваджена кредитно-модульна система організації навчального процесу та система об'єктивного педагогічного контролю знань.

Підставами для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Україні є таке:

1) інтеграція до Європейського простору вищої освіти;

2) входження до Болонського процесу;

3) вступ до Світової організації торгівлі;

4) реалізація дистанційної форми вищої освіти.

Упровадження модульно-кредитної системи у вищій школі України має такі цілі:

1) досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника;

2) затребування українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці;

3) затвердження загальносприйнятної та порівнянної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;

4) упровадження стандартизованого додатка до диплому, модель якого була розроблена Європейською Комісією, Радою Європи і який містить детальну інформацію про результати навчання випускника;

5) стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об'єктивної оцінки якості знань;

6) забезпечення «прозорості» системи вищої освіти та слушного академічного та професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень і таке інше).

Кредитно-модульній системі, як невід'ємному атрибуту Болонської декларації, надаються дві основні функції.

Перша — сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого.

Друга — акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів визначає, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою.

Запровадження кредитно-модульної системи є важливим фактором для стимулювання ефективної роботи викладача й студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання.

Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об'єднаних ознакою відповідності визначеному об'єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру й зміст і що дозволяє оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента.

Модульна організація змісту навчальної дисципліни менш за все є механічним перенесенням розділів програми до навчальних модулів, оскільки вимагає глибокої аналітико-логічної роботи над змістовим наповненням дисципліни, структурування її як системи, а не довільного конгломерату наукової інформації.

Другою умовою реалізації модульного принципу організації змісту навчальної дисципліни є можливість виділити генеральні наскрізні ідеї професійної діяльності, на розкриття та засвоєння яких спрямований кожний модуль.

Для студента — майбутнього фахівця — важливо не лише осмислити й засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування та прийняття рішень.

За таких умов зменшується частка прямого, зовні завданого інформування та розширюється застосування інтерактивних форм і методів роботи студентів під керівництвом викладача (тьютора) і повноцінної самостійної роботи в лабораторіях, читальних залах, на об'єктах майбутньої професійної діяльності, що особливо важливо для системи дистанційного навчання.

Створення системи кредитів має полегшити порівняння закінчених курсів і сприяти максимальному розширенню мобільності студентів.

Кредит — умовна одиниця виміру навчального навантаження студента під час вивчення якоїсь складової навчальної програми чи окремої дисципліни (курсу), виконаної студентом під час навчання. Кредит – мінімальна одиниця, яка точно документується, часто означає навчання впродовж тижня (склад аудиторної та самостійної роботи студента).

Проблемою для вищої школи України в контексті Болонського процесу є:

• по-перше, визначення витрат навчального часу студента певного актуального рівня розвитку на адекватне вивчення навчального матеріалу в об'ємі модуля, тобто ув'язування навчального модуля з кредитами;

• по-друге, розробка методики розрахунку педагогічного навантаження викладачів вищої школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу та навчального навантаження студента, а також взаємозв'язок між ними.

Кредитно-модульна система має розвиватися в Україні в рамках реалізації, зокрема, дистанційної освіти поза залежністю від Болонського процесу. Безсумнівно, що модульна технологія навчання є незамінною для дистанційної освіти.

Європейська система трансферу кредитів — ЕСТS

Визнання освіти й дипломів є передумовою для створення відкритого Європейського простору освіти й підготовки, де студенти й викладачі можуть переміщатися без перешкод. Тому Європейська система трансферу кредитів (ЕСТS) була розроблена в експериментальному проекті, організованому в рамках програми «Еразмус» як засіб покращання визнання освіти для навчання за кордоном.

Основні елементи ЕСТS на практиці перевіряли й удосконалювали в експериментальному проекті 145 європейських університетів з усіх держав-членів та країн Європейської економічної зони.

Зовнішнє оцінювання ЕСТS продемонструвало потенціал системи, і Європейська комісія вирішила включити ЕСТS у свою програму «Сократес», зокрема в розділ 1 про вищу освіту («Еразмус»). ЕСТS зараз рухається від своєї обмеженої вузької експериментальної стадії до ширшого використання як елемента європейського масштабу у вищій освіті.

ЕСТS забезпечує інструментом, щоб гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами й розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання — кредити й оцінки, а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.

Система ЕСТS забезпечує прозорість через такі засоби:

1. Кредити ЕСТS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається елементам навчального плану, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення навчання.

2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації та структуру навчання, елементи навчального плану.

3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні в спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного навчального закладу до іншого.

4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ЕСТS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов'язковим як для місцевого й закордонного закладів, так і для студентів.

Система ЕСТS базується на трьох ключових елементах:

• інформаційний пакет — інформація стосовно навчальних програм і здобутків студентів;

• навчальний контракт — взаємна угода між навчальними закладами-партнерами й студентом;

• перелік оцінок дисциплін — використання кредитів ЕСТS, щоб визначити навчальне навантаження для студента.

За своєю суттю ЕСТS жодним чином не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це є питаннями якості, яка повинна визначатися самими вищими навчальними закладами під час створення необхідних баз для укладання угод про співпрацю, двосторонніх чи багатосторонніх. Більш за все ЕСТS використовується студентами, викладачами й закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною освітнього досвіду.

Повне визнання навчання є необхідною умовою для втілення програми обміну студентами в рамках програм «Сократес» чи «Еразмус». Повне визнання навчання означає, що період навчання за кордоном (включаючи іспити чи інші форми оцінювання) заміняє порівнюваний період навчання в місцевому університеті (включаючи іспити чи інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися.

Використання ЕСТS є добровільним і базується на взаємній довірі й переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

Основними вимогами до застосування норм і механізмів ЕСТS є:

• призначення координатора ЕСТS від навчального закладу;

• призначення координаторів ЕСТS з числа працівників кафедр (факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір користуватися ЕСТS;

• призначення кредитів ЕСТS для елементів навчального плану;

• випуск інформаційного пакета щодо всіх навчальних предметів/дисциплін, у яких буде використовуватися рідною мовою та однією з мов країн ЄС;

• використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і навчальних контрактів.

Кредити ЕСТS є кількісним еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для елементів навчального плану, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен елемент навчального плану відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання в закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота — у бібліотеці чи вдома й екзамени чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ЕСТS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

У ЕСТS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр.

Кредити ЕСТS — це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один елемент навчального плану в закладі чи факультеті, який призначає кредити.

Шкала оцінювання ЕСТS для оцінки якості досягнень студента

За будь-яких принципів організації навчального процесу саме системі оцінювання знань належить важлива роль у забезпеченні високої якості освіти та формуванні конкурентоспроможних фахівців.

Головне завдання — як досягти найбільш об'єктивного оцінювання, як зробити, щоб оцінювання виконувало властиві йому функції, та насамперед дві головні — контролюючу й мотивуючу.

На практиці немає ідеальних систем оцінювання, а кожна з тих, що використовується, має свої і сильні, і слабкі сторони. Отож треба шукати не ідеальні системи, а проектувати ті, які відзначаються більшою кількістю продуктивних переваг.

Потрібно активізувати роботу щодо впровадження європейських критеріїв оцінювання знань студентів, їх практичної підготовки, компетентності, ефективності наукових досліджень.

Результати екзаменів і заліків зазвичай виражаються в оцінках. Однак у Європі співіснують багато різних систем оцінювання. До того ж питання перезарахування оцінок було однією з найсуттєвіших проблем студентів — учасників ЕСТS:

а) з одного боку, тлумачення оцінок значно відрізняється в одній країні від іншої, від одного закладу до іншого й від однієї дисципліни до іншої;

б) з іншого боку, помилка при перезарахуванні оцінки може мати серйозні наслідки для студентів.

Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у європейських країнах. У більшості країн є всезагальна система оцінювання, котра в жодному випадку не є універсальною; крім цього, визначення бала «проходження» по певній шкалі може різнитися між закладами, і межа застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється в різних закладах, змінюється з року в рік та є відмінною в межах окремих дисциплін.

Однією з основних засад шкали оцінювання системи ЕСТS є те, що вона досить чітко визначена для того, щоб заклади прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали. У результаті Європейська комісія скликала групу експертів для визначення спірних питань. Інформація, коментарі та статистичні дані, представлені 80 закладами з 84 закладів-учасників ЕСТS у той час, були прийняті до уваги для того, щоб відпрацювати запропоновану шкалу оцінювання ЕСТS. Усі групи дисциплін були узгоджені з використанням шкали оцінювання ЕСТS, для того щоб перевірити її ефективність.

Шкала оцінювання ЕСТS була розроблена для того, щоб допомогти навчальним закладам перенести оцінки, виставлені місцевим закладом. Вона представляє додаткову інформацію щодо роботи студентів, а не замінює загальні оцінки. Вищі навчальні заклади приймають власні рішення щодо використання шкали оцінювання у своїй системі.

Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» з'явилася в результаті різносторонніх обговорень, які відбувалися серед п'яти груп від початку пошукового етапу про те, що передача оцінок може ефективно проводитися за допомогою полегшеного оцінювання, зрозуміло всюди у Європі.

Концепція «полегшеної шкали оцінювання» означала, що:

• шкала була достатньо добре охарактеризована, і будь-який навчальний заклад зміг би використати її для своїх навчальних дисциплін;

• отже, шкала ЕСТS представила додаткову інформацію до оцінки навчального закладу, але не замінила її;

• шкала оцінювання ЕСТS була зрозумілою іншим закладам, які виставляли відповідну оцінку згідно з власною системою оцінювання студентам, які вступають, або випускникам;

• оцінка за системою ЕСТS визначала б, поруч із оцінкою, виставленою закладом у перелік оцінок дисциплін студента, досягнення кожного студента до й після періоду навчання.

Шкала оцінювання ЕСТS не базується на припущенні про будь-який розподіл студентських оцінок, вона базується на визначенні досконалості. Визначення системою ЕСТS досконалості та остаточної оцінки створено для полегшення перезарахування, але не для заміни та створення плутанини в оцінках, виставлених у закладі, де навчається студент.

Іншими словами, «полегшена шкала оцінювання» внесла б ясність, але не перешкодила б нормальному процесу виставлення оцінок у межах кожного закладу. Спосіб відповідності балів закладу до шкали оцінювання системи ЕСТS такий:

заклад розглядає розподіл балів, присвоєних студентам. Для того, щоб отримати 10-25-30-25-10 балів за моделлю, межі між оцінками відповідали би 10%, 35%, 65% та 90% загальної кількості успішних студентів;

неможливо накреслити статистичну межу оцінки, яку отримали 10% кращих студентів, так само до уваги повинні братися ключові слова, як і статистика. Шкала має міцне статистичне підкріплення, але статистичні дані повинні бути поєднані із реалістичним описовим підходом;

важливим є розподіл балів для встановлення оцінок. Розподіл балів курсу може змінюватися з року в рік, також можуть бути відмінності між кількісним та якісним ступенем занять. Чим більше наближення закладу до єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ЕСТS, тим легше відбудеться процес оцінювання;

якщо кількість студентів, які відвідують заняття, досить мала, чіткий розподіл цієї миленької кількості за моделлю 10-25-30-25-10 недоцільний. Проте досвід пропонує таке:

1) бали за кілька занять подібного рівня звичайно розподіляються;

2) розподіл балів за п'ятирічний період більш імовірно призведе до збалансованого результату;

інформація, представлена оцінкою системи ЕСТS, пов'язує роботу одного студента з роботою інших студентів групи. Зрозуміло, що студент високого рівня в групі низького ріння очевидно отримає вищу оцінку, ніж якби він виконував загальну роботу; як і студент, який відвідує описові курси, опиниться в невигідному для себе становищі в закордонному закладі, який акцентується на математичних навичках. Жодна шкала оцінювання не вирішить цієї проблеми: інформація, яка перенесена на перелік оцінок дисциплін, повинна представити те, що дійсно сталося, а не те, що могло би статися, якби...;

оцінки повинні бути ознакою зарахування заліку за індивідуальні заняття, якщо вони представлені в переліку оцінок дисциплін. Тому важливо, щоб розподіл середньорічних балів не вважався відповідним до визначення цих оцінок, оскільки розподіл середньорічних балів значною мірою відрізнятиметься від розподілу балів групових занять, які складають середнє число; наприклад, більше студентів отримає певний дуже високий бал на одному індивідуальному занятті, ніж вони отримали б цей бал як середній, враховуючи всі заняття року. Це може значно вплинути на визначення оцінки «А» системи ЕСТS і меншою мірою на оцінку «В»;

оцінки системи ЕСТS від «А» до «Е» присвоюються за умови здачі заліку, і оцінки між «РХ» до «Р» присвоюються у випадку його нездачі; відмінність між «РХ» та «Р» сприятиме визначенню майбутнього навчального плану для деяких не дуже успішних студентів. Ті заклади, які не спроможні розрізнити рівні незадовільної здачі заліку, застосовуватимуть тільки оцінку «Р», не беручи до уваги оцінку «РХ»;

коли місцевий та закордонний заклади вирішать, як їхні бали відповідатимуть оцінкам системи ЕСТS, відбувається перезарахування оцінок.

Як можна побачити із вищезазначеного, заклади вищої освіти вільні застосовувати шкалу оцінювання системи ЕСТS найбільш доцільним, на їхню думку, чином. Просто виявлення незначної гнучкості наполегливо рекомендується, оскільки шкалу оцінювання системи ЕСТS створено для відображення різних систем оцінювання, які існують у країнах членах ЄС та країнах Європейської асоціації вільної торгівлі.

Місцеві й закордонні навчальні заклади готують інформацію та обмінюються переліком оцінок дисциплін для кожного студента, який бере участь у ЕСТS до і після навчання за кордоном. Копії цих переліків додаються до особистої справи студента. Місцевий навчальний заклад визнає загальну суму кредиту, одержаного його студентами в закладах-партнерах за кордоном, щоб кредити для пройденого блоку елементів навчального плану замінили кредити, які в протилежному випадку були б отримані в їхньому місцевому закладі. Навчальний контракт студентові гарантує авансом, що кредити для затвердженої програми навчання будуть перезараховані.

Педагогічний експеримент щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу

На виконання основних завдань колегії Міністерства освіти й науки від 28 лютого 2003 р. (протокол № 2/3-4), що спрямовані на реалізацію Послання Президента України до Верховної Ради України «Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: «Європейський вибір» і Національної доктрини розвитку освіти України, Департаментом вищої освіти разом з вищими навчальними закладами проведено аналіз стану та можливих шляхів реформування організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Проведений аналіз показав, що нинішня система підготовки фахівців з вищою освітою має певні недоліки, а саме:

• відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального семестру;

• низький рівень активності студентів і відсутність елементів змагання в навчальних досягненнях;

• можливість необ'єктивного оцінювання знань студентів;

• значні затрати бюджету часу на проведення екзаменаційної сесії;

• відсутність гнучкості в системі підготовки фахівців;

• недостатній рівень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці;

• низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки, спеціальностей к. вищих навчальних закладів;

• мала можливість вибору студентом навчальних дисциплін.

Для подолання недоліків існуючої системи підготовки фахівців може бути запровадження кредитно-модульної системи, яка передбачає вирішення таких завдань:

• відходу від традиційної схеми «навчальний семестр — навчальний рік — навчальний курс»;

• раціонального поділу навчального матеріалу дисципліни на модулі й перевірки якості засвоєння теоретичного та практичного матеріалу кожного модуля;

• перевірки якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття;

• використання більш широкої шкали оцінки знань;

• вирішального впливу суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;

• стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру й підвищення якості їх знань;

• підвищення об'єктивності оцінювання знань студентів;

• запровадження здорової конкуренції в навчанні;

• виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сучасному етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.

Входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ЕСТS).

Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року.

Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання з упровадження елементів ЕСТS, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

Нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТS за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних методик, упровадження активних методів і сучасних інформаційних технологій навчання.

Як свідчить практика, час на сесійний контроль при сучасній системі організації навчального процесу використовується не раціонально. Відстрочка зворотного зв'язку на кінець семестру не дозволяє уживати оперативних виховних і дидактичних заходів щодо підвищення якості навчання (контроль будь-якого процесу після його завершення неможливий).

При кредитно-модульній системі організації навчального процесу у вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної та самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.

Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни.

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з урахуванням «вагових» коефіцієнтів.

Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має можливості:

• не складати екзамен (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку;

• складати екзамен (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;

• ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

• поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

• використати час, що відведено графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення особистих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів, зобов’язаний складати екзамен (залік).

До Міністерства освіти і науки звернулися ректори провідних вищих навчальних закладів із пропозицією провести педагогічний експеримент, завданнями якого є:

• обґрунтування доцільних змін у системі управління навчальним процесом на рівні освітньої галузі;

• обґрунтування технологій управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі;

• обґрунтування підходів до декомпозиції навчальних дисциплін та технологій їх викладання в умовах кредитно-модульної системи;

• обґрунтування доцільних підходів до системи оцінювання знань студентів в умовах кредитно-модульної системи;

• обґрунтування підходів до підвищення «гнучкості» процесу навчання та можливості адаптованого індивідуального «конструювання» навчального процесу;

• обґрунтування єдиної комп'ютерної системи управління навчальним процесом у вищих навчальних закладах;

• обґрунтування вимог до методичного й інформаційного забезпечення навчального процесу;

• обґрунтування системи організації самостійної роботи й дистанційного навчання. На виконання першочергових завдань, що випливають з вищезазначеного, рішенням Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 р. (протокол № 5/5-4) передбачено проведення з 2003/2004 навчального року педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Для проведення педагогічного експерименту потрібно здійснити низку заходів, пов'язаних зі створенням робочої групи з розроблення його програми, координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів експерименту, визначення складу учасників експерименту, створення робочих груп у вищих навчальних закладах-учасниках експерименту, розроблення навчально-методичного й нормативно-правового забезпечення експерименту тощо.

Очікуваними соціальними, економічними й іншими наслідками впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу можуть бути:

• інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;

• систематичність засвоєння навчального матеріалу;

• установлення зворотного зв'язку з кожним студентом на визначених етапах, навчання;

• контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу;

• підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу, зменшення пропусків навчальних занять;

• психологічне розвантаження студентів у кінці семестру;

• підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності;

• максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації;

• підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;

• скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій);

• економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія і т.п.) тощо.