Радіо- і телевізійні інтерв'ю

У деяких людей необхідність дати радіо- і телеінтерв'ю може вик­ликати страх. Навіть у деяких найбільш досвідчених державних і гро­мадських діячів зволожуються долоні, прискорюється серцебиття і спостерігаються інші симптоми страху, як тільки вони опиняються пе­ред камерою або мікрофоном.

Однак радіо- чи телеінтерв'ю не повинні спричинювати страх або хвилювання. Якщо дотримуватися декількох простих порад, радіо- і телеінтерв'ю можна буде давати легко і впевнено. Як наслідок, вдаєть­ся використовувати ці потужні засоби комунікації як складову розгор­нутої програми зв'язків із громадськістю і засобами інформації.

І у випадку, коли кандидат особисто дає інтерв'ю, і тоді, коли хтось супроводжує представника організації, в якого будуть брати інтерв'ю, ситуацію, що викликає страх, можна перетворити на ефективний ме­тод комунікації з громадськістю і популяризації організації. Для цьо­го необхідно:

1. Готуватися. Оволодіти глибоким знанням проблеми, передбачити найскладніші запитання і підготувати найкращу відповідь на них.

2. Визначити позицію виголошуваної заяви. Зробити це потрібно заз­далегідь. Позиція заяви має концентруватися на думці, яку бажано донести до глядачів або слухачів за допомогою інтерв'ю, і ґрунтовно спиратися на факти для того, щоб викликати довіру. Якщо буде пот­рібно, для її підкріплення необхідно користуватися матеріалами з авторитетних джерел. Слід показати зв'язок між організацією, пред­ставником якої є той, хто дає інтерв'ю, з позицією його заяви. По су­ті, інтерв'ю - це безплатна реклама. Треба якнайповніше використа­ти можливість поговорити з людьми і розповісти їм про організацію.

3. Бути природним. Розслабитися. Розмовляти з інтерв'юером як із товаришем. Говорити просто, не стримувати міміку та жести. Уни­кати довгих слів і слів, які важко вимовити, їх можуть не зрозумі­ти, і про того, хто дає інтерв'ю, складеться враження як про пре­тензійну людину.

4. Бути впевненим. Інтерв'ю беруть тому, що хтось обізнаний із пев­них питань. Тому не слід боятися того, хто бере інтерв'ю. Той, хто дає інтерв'ю, знає більше, ніж він. Треба спокійно і впевнено від­повідати на кожне запитання, користуючись стверджувальною та щирою мовою.

5. Відповідати коротко. Відповіді завжди мають бути прямими і по темі. Радіо- і тележурналістам потрібні короткі, чіткі, логічні поло­ження, що виголошуються не довше 30 секунд, а інколи й менше. Необхідно дотримуватися головної думки, яка заздалегідь проду­мана. Уникати довгих заяв, які розпорошуватимуть повідомлення, будуть втомлювати слухачів, забиратимуть у всіх дорогоцінний час і, як підсумок, не попадуть в ефір.

6. Зберігати довіру до себе. Бути щирим. Довіра до того, хто дає ін­терв'ю, залежить від нього самого. Ніколи не слід приховувати і перекручувати інформацію, брехати інтерв`юеру. Журналіст, який помітив, що його ввели в оману, ніколи більше небуде довіряти тому, в кого він бере інтерв'ю, і його організації.

7. Відповідно одягатися. Для телеінтерв'ю одягаються привабливо. Уникають зайвих яскравих кольорів, квітчастих суконь, капелюхів тощо. Потрібно, щоб телеглядачі зосередилися на тому, про що го­ворить виступаючий, а не на тому, як він зодягнений.