Закони функціонування і розвитку організації

Закон – відображення об’єктивних і стійких зв’язків, які проявляються в природі, суспільстві, функціонуванні організацій.

Закони організації (табл 1.) розподілюються на закони статики (розкривають зв’язки у структурі) і закони динаміки (розкривають особливості процесів управління).

Закони функціонування і розвитку організації.

Таблиця 1

Закони статики	Закони динаміки
Закон композиції Закон пропорціональності   Закон найменьших Закон онтогенезу	Закон синергії Закон інформованості – упорядкованості Закон єдинства аналізу і синтезу Закон самозбереження

Закон композиції відображує необхідність узгодження цілей організації: вони повинні бути спрямованими на підтримку основної загальної мети.

Закон пропорційності відображує необхідність певного кількісного співвідношення між частинами організації, їх відповідності та залежності.

Закон найменших. Структурна стійкість цілого визначається його найменшою частковою стійкістю. Стійкість організації по відношенню до зовнішнього середовища є складним результатом часткових стійкостей її підрозділів по відношенню до спрямованого на них впливу, наприклад, якість роботи підрозділу визначається якістю роботи найгіршого працівника, а якість роботи організації визначається якістю роботи найменш кваліфікованого підрозділу (по принципу слабкої ланки).

Закон онтогенезу (перетворення): кожна організація проходить у своєму розвитку кілька фаз життєвого циклу: становлення, розцвіт, угасання. На протязі цього життєвого циклу одні об’єкти організації народжуються, другі розвиваються і процвітають, інші старіють і відмирають, але організація продовжує функціонувати.

Закон синергії: сума властивостей (і результатів діяльності) організації в цілому перевищує арифметичну суму властивостей (і результатів діяльності) всіх її елементів, взятих окремо. При високій організованості сума властивостей організації повинна перевищувати суму властивостей її компонентів. При низькій організованості ефективність функціонування системи буде нижчою сумарної ефективності її компонентів.

Закон інформованості – упорядкованості: рівень порядку, організованості системи визначається рівнем її інформованості. Упорядкованість – характеристика системи, яка відображує наявність певним способом визначених взаємозв’язків. Чим більше якісної інформації, тим краще працює організація.

Закон єдинства аналізу і синтезу: процеси розподілу, спеціалізації, диференціації в організації потрібно доповнювати протилежними процесами – поєднання, кооперації, інтеграції. Для дослідження організації спочатку проводиться її аналіз (вивчення шляхом декомпозиції, розподілу організації на елементи), потім синтез – об’єднання в ціле частин, властивостей, характеристик, виділених шляхом аналізу. Аналіз зосереджений на структурі, він показує, як працюють частини цілого. Синтез акцентує увагу на функціях, він пояснює, чому ці частини діють так, а не по іншому.

Закон самозбереження: будь – яка організація прагне зберегти себе як цілісне утворення. Важливою умовою збереження організації є забезпечення її рівноваги, наприклад стабільного кадрового складу, підтримки рівня запасів, фінансової стійкості.

З розвитком організації зв’язана проблема динамічної рівноваги, тобто рівноваги із зміною структури під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Також важливою умовою самозбереження організації є її спроможність адаптуватися до змін внутрішнього і зовнішнього середовища.