Внесок різних видів транспорту в забруднення атмосфери Землі

Вид транспорту	Масова частка викидів, %
СО2	Вуглеводнів	SO2	NO2	аерозолів
Автомобільний	89,5	82,1	72,6	44,4	78,5
Залізничний	0,4	2,6	7,7	11,1	7,1
Водний	2,2	6,4	2,2	33,3	¾
Повітряний	1,4	2,6	1,0	¾	7,1
Інші	6,5	6,3	16,5	11,2	7,3

Найбільша кількість токсичних речовин виділяється за перемінних режимів роботи двигуна, зокрема під час пуску й зупинки, а також під час роботи в холостому режимі. Тому в містах максимальна концентрація токсичних речовин спостерігається на перехрестях, біля світлофорів, під час долання узвозів. Близько 50 % викидів автотранспорту в межах міста припадає на траси з малою швидкістю руху і менше 25 % — на швидкісні траси.

Концентрація токсичних речовин у відпрацьованих газах автомобіля зростає також із збільшенням строку його експлуатації. В Україні майже чверть вантажного автопарку перебуває в експлуатації понад 10 років.

Забрудненню довкілля, а надто міських систем, сприяє й залізничний транспорт. Залізничні станції часто розташовані в межах населених пунктів. Забруднення відбувається у випадках: а) використання тепловозів, які працюють на дизельному паливі, а тому викидають окисли вуглецю та азоту; б) на багатьох пасажирських поїздах опалення здійснюється вугіллям; в) забруднення вантажами під час транспортування і вантажних робіт.

Водний транспорт (річковий і морський) служить джерелом забруднення басейнів річок, Чорного та Азовського морів. Забруднення здійснюється внаслідок аварій чи втрати вантажів, під час вантажних робіт у портах, а також за скидання відходів із суден. Шум, що виникає від транспортних засобів, зокрема автомобіля, поїзда, літака, є серйозною проблемою у великих містах багатьох регіонів.

З’ясуйте, яких превентивних заходів уживають економічно розвинені країни з високим рівнем автомобілізації.

Формулюючи екологічні проблеми, які виникають унаслідок функціонування великих міст, простежте такі напрями їхнього впливу на біосферу:

1) забруднення атмосфери великих міст;

2) забруднення шумом та електромагнітними вібраціями;

3) місто — джерело утворення відходів;

4) місто — великий споживач води.

Зверніть увагу, що місто здебільшого є дуже специфічним середовищем проживання людей, оскільки тут поєднуються стаціонарні, зокрема промислові, та мобільні джерела забруднення — транспортні засоби, переважно автомобілі. Забруднення довкілля в місті набагато вище, ніж поза ним. Так, у містах вміст ртуті у ґрунті в 4 — 6 разів вище, свинцю й ванадію у хвої міських дерев — у 25 разів більше, міді, хрому, нікелю — у декілька разів більше, ніж у сільській місцевості. Концентрація автомобілів зумовлює забруднення бензопіреном повітря міста у 2 — 3 рази вище, ніж у малих містах і селах. Сповільнення швидкості вітру в місті сприяє утворенню фотохімічного смогу. Забруднення повітря прослідковується на відстані багатьох кілометрів од великих міст.

Місто вирізняється значним шумом, зумовленим транспортними за­собами, і це також негативно позначається на здоров’ї міського населення.

Місто — це джерело утворення відходів, причому не тільки промислових, а й побутових. Наприклад, у великих містах США побутові відходи становлять від 400 до 500 кг на 1 людину щорічно. До складу побутового сміття входять, %:

ü папір – 28,3; шкіра та гума – 5,1;

ü пластмаса – 2,6; харчові відходи – 43,5;

ü метал – 5; скло – 5,5.

Навколо виникають цілі гори сміття, його звалища вилучають із сільськогоспо­дарського виробництва родючі землі. Переробка твердих відходів становить серйозну проблему для всіх країн світу. Сміттєзвалища розтягуються на сотні кілометрів навколо міст. Проте спалювання не завжди ефективне, оскільки при цьому забруднюється атмосфера.

Місто є великим споживачем прісної води. У середньому витрати води на одного жителя таких міст, як Москва і Санкт-Петербург, становлять 550 — 600 л води на добу, в деяких містах України — від 300 — 400 л. Через це виникає проблема каналізаційних стоків, що забруднюють ґрунтові води. Екологічна рівновага порушується ще й тому, що взимку тротуари посипаються сіллю й піском, які навесні потрапляють у водойми. У багатьох містах є станції первинного очищення каналізаційних стоків, що здатні затримувати лише тверді відходи, але й вони в окремих містах відсутні.

Контроль за якістю компонентів біосфери, змінами в них, що викликані антропогенними причинами, здійснюється з допомогою екологічного моніторингу. Слід засвоїти поняття «екологічний моніторинг». З’ясуйте, як поділяється моніторинг за призначенням та на яких рівнях його організовують. Проблеми організації екологічного моніторингу та створення надійної екологічної інформації належать до найважливіших, бо саме від них значною мірою залежить успішне функціонування всього господарського механізму управління процесом природокористування. Зверніть увагу на надмірну розпорошеність контролюючих функцій між різними міністерствами та відомствами в Україні, тим часом як в економічно розвинутих країнах за екологічний моніторинг та екологічну інформацію відповідає одна спеціально вповноважена організація. Зверніть увагу на роботу організацій, які ведуть спостереження за окремими компонентами навколишнього середовища в Україні, підрахуйте кількість міст у цілому, де проводиться систематичний цілорічний контроль за якістю повітря, та кількість міст, не охоплених контролем. Встановіть кількість рік та озер, де діють постійні пункти спостереження за якістю водних ресурсів, і зіставте їх із загальною кількістю рік в Україні.

Необхідним засвоїти принципи й методи захисту НПС на основі знання нормативів з обмеження ступеня забруднення НПС. До таких нормативів відносяться: ГДК, ГДВ, ГДС речовин, що забруднюють НПС. Запам’ятайте визначення поняття граничнодопустимої концентрації речовин — ГДК, граничнодопустимого викиду — ГДВ та граничнодопустимого скиду — ГДС. Простежте, що це неоднакові нормативи, визначаються вони різними організаціями і виконують різні функції у практиці контролю та регулювання якості природного середовища.

У результаті вивчення теми студенти повинні ясно уявляти мету та завдання курсу «Екологія», його зв'язок з іншими профілюючими дисциплінами, його значення в практичній діяльності пожежника. Для цього необхідно проаналізувати глобальну екологічну ситуацію, розглянути її вплив на здоров'я людини та стан нашої планети.

Поняття:

· Екологія – наука про взаємодію в живій природі, а детальніше – це наука про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною · природою; про зв’язки в над організованих системах, структуру і функціонування цих систем. · Забруднення — привнесення в середовище або виникнення в ньому нових, не характерних для нього фізичних, інформаційних чи біологічних агентів або перевищення конкретного середнього багаторічного рів­ня концентрації агентів у середовищі, які нерідко призводять до негативних наслідків. · Забруднення антропогенне — забруднення, що виникає внаслідок діяльності людей, у тому числі їхнього прямого чи опосередкованого впливу на природне середовище та його забруднення. · Антропогенний вплив — вплив людства на біосферу у процесі господарської діяльності.

· Антропогенний фактор середовища — зміни, внесені у природу діяльністю людини.

· Деградація середовища — 1) погіршення природного середовища життя людини; 2) погіршення природних умов і соціального життя (наприклад, у деяких містах).

· Інгредієнтне забруднення – пов'язане з надходженням у природне середовище речовин ворожих природним біогеоценозам. · Параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (підвищення рівнів шуму, радіації тощо).

· Біоценотичне забруднення пов'язане зі зміною структурних параметрів популяцій;

· Стаціально-деструкційне забруднення полягає у деструктивному впливі на місця існування популяцій у результаті використання природних ресурсів.

· Фізичне – це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, спричинені людиною.

· Механічне – забруднення твердими частками та предметами.

· Хімічне – пов'язане з надходженням твердих, газоподібних чи рідких речовин штучного походження, які порушують процеси кругообігу речовин і енергії.

· Біологічне – забруднення біологічними істотами (збудники СНІДу, атипової пневмонії, хвороби легіонерів) чи катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною чи випадково.

· Термічне – при скиданні у водойми нагрітої води.

· Радіоактивне – пов'язане з надходженням у навколишнє середовище штучних ізотопів.

· Утилізація відходів - процеси вторинного використання господарсько-цінних речовин, які у результаті недосконалих технологій йдуть у відходи.

· Моніторинг навколишнього природного середовища — система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прог­нозування його змін.

· Нормування якості середовища (води, повітря, ґрунтів) — установлення меж, в яких допускається зміна її природних властивостей. Зазвичай норма визначається за реакцією найчутливішого до змін середовища виду організму, але можуть установлюватися також санітарно-гігієнічні та економічно доцільні нормативи.

· Норма забруднення — граничнодопустима концентрація речовин, які надходять або містяться в середовищі; допускається нормативними актами.

· Норма санітарно-гігієнічна — якісно-кількісний показник, дотримання якого гарантує безпечні або оптимальні умови існування людини.

· Норматив екологічний — 1) обов’язкові межі збереження структури і функцій екосистеми певного ієрархічного рівня; 2) ступінь максимально допустимого втручання людини в екосистеми, який забезпечує збереження екосистем бажаної структури і динамічних характеристик, таких як надійність і стійкість.

· Антропогенний вплив — вплив людства на біосферу у процесі господарської діяльності.

· Води стічні — 1) води, що споживалися промисловим виробництвом, комунальним, сільським господарством, а також ті, що пройшли через забруднену територію; 2) води, відведені після використання
у побутовій чи виробничій діяльності людей. В. с. підлягають очищенню.

· Деградація середовища — 1) погіршення природного середовища життя людини; 2) погіршення природних умов і соціального життя (наприклад, у деяких містах).

· Гранично допустимі викиди (ГДB) — це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забрудників повітря на межі санітарної зони не була вищою від ГДК. Встановлюють ГДВ на основі розрахунку розсіювання домішок в атмосфері.

· Гранично допустимі скиди (ГДС) - це маса забруднюючих речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення конкретним джерелом у водний об'єкт за одиницю часу в установленому режимі, що визначена з урахуванням потреб інших природокористувачів та здатності водного об'єкта до самоочищення з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті.

· Гранично допустима концентрація полютанта — це такий його максимальний вміст у природному середовищі (воді, повітрі, ґрунті) або продукті, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить її здоров'ю в разі постійного контакту, а також не зумовлює небажаних наслідків у нащадків.

В результаті вивчення теми слухачі повинні

Знати:

· знати мету, завдання, структуру та методи екології;

· основні джерела та шляхи забруднення навколишнього середовища;

· еколого-економічні проблеми в галузях енергетики, промисловості, транспорту, комунального господарства, військової справи, науки і культури;

· особливості впливу сільськогосподарської діяльності на нав­колишнє середовище;

· екологічні проблеми урбанізованих територій;

· проблеми утилізації відходів та головні її напрямки; методи очищення забруднених викидів та скидів від шкідливих речовин;

· проблеми організації екологічного моніторингу; види екологічного моніторингу за призначенням та основні рівні, на яких він організовується.

Вміти:

· аналізувати основні напрями і форми антропогенного впливу на дов­кілля;

· характеризувати ефективність методів очищення забруднених викидів та скидів від шкідливих речовин.

· оцінювати ступінь впливу різних галузей промисловості, сільського господарства на різні компоненти природнього середовища.

Література:

6,7,11,13