Функції та повноваження Верховної Ради

Верховна Рада України розглядає й законодавчого врегульовує питання державного й суспільного життя (розробляє та приймає закони), визначає основні напрями зовнішньої й внутрішньої політики, здійснює безпосереднє перетворення ідей на закони. Серед функцій Верховної Ради України, пов'язаних з особливос­тями її конституційно-правового статусу, можна виділити три її основні функції: законодавчу, установчу та контрольну. Крім цих функцій, Верховна Рада здійснює також функції організаційного й міжнародного характеру.

Законодавча функція Верховної Ради України - це найваж­ливіший напрямок її діяльності. У системі поділу влад парла­мент має прерогативу в галузі правотворчості. Верховна Рада України в рамках своєї компетенції приймає закони з питань, що потребують законодавчого регулювання, не втручаючись при цьому до сфери компетенції інших органів, які здійснюють нормотворчу підзаконну діяльність (Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства тощо). Здійснюючи за­конодавчу функцію, Верховна Рада України за допомогою зако­ну (за умови відповідності його Конституції України) надає своєму рішенню вищої юридичної сили, пов'язуючи ним вико­навчу й судову влади.

Процес законотворення {законодавчий процес) - це чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України діяльність. Звичайно, у цій діяльності виділяють чотири основні етапи (стадії):

підготовка законопроекту {законодавчої пропозиції) та вне­сення його до парламенту - законодавча ініціатива;

попередній розгляд законопроекту в комітетах парламенту;

обговорення законопроекту на пленарних засіданнях парла­менту з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю або частково);

підписання {санкціонування) та оприлюднення закону.

Установча функція Верховної Ради України пов'язана з її участю у формуванні інших органів державної влади і місцевого самоврядування та визначенні правових основ їх діяльності. Зокрема, Верховна Рада України призначає вибори Президента України та місцеві вибори, дає згоду на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України тощо.

Контрольна функція Верховної Ради України полягає в здійсненні парламентського контролю.

Контрольні повноваження є одними з головних у діяльності будь-якого парламенту. З дієвістю парламентського контролю за виконавчою владою органічно пов'язана також реалізація його законодавчих та установчих повноважень, що у підсумку визна­чає місце й роль представницького органу серед інших владних інститутів держави.

До головних форм парламентського контролю Конституція України відносить контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, за виконанням Урядом Державного бюджету України, за використанням позик іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, утворення тимчасових слідчих комісій для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, направлення депутатських запитів до Президента України та державних органів і посадових осіб, висловлення недовіри до окремих посадових осіб держави, наслідком якої є їхня відставка. Окремими формами відставки Конституція України визначила усунення Президента України з поста у порядку імпічменту та прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 87 Конституції України, питання про відповідальність Кабінету Міністрів України може бути розгляну­то Верховною Радою України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного скла­ду. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Наз­вані механізми відставки є інструментом стримувань і противаг різних гілок і структур державної влади.

Від імені Верховної Ради України контроль за використанням коштів Державного бюджету здійснює Рахункова палата, а за додержанням конституційних прав людини та громадянина - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

З метою сприяння повноті й усебічності розгляду справ у Конс­титуційному Суді України та прийняття останнім обґрунтованих рішень стосовно конкретних справ Верховна Рада України призначає постійного представника у Конституційному Суді Ук­раїни. Діяльність цього представника також носить переважно контрольний характер. Постійний представник Верховної Ради у Конституційному Суді, який у своїй діяльності підпорядкова­ний, підзвітний і підконтрольний Голові Верховної Ради України, бере участь у веденні справи - конституційному провадженні, наділений правом учинення від імені Верховної Ради України, яку представляє, всіх процесуальних дій, крім повної або частко­вої відмови від заявленої позиції Верховної Ради України, викла­деної у поясненні чи висновку, поданому Головою Верховної Ради України.

Дієвим засобом парламентського контролю стали дні Уряду України у Верховній Раді України, які, на відміну від традиційних годин запитань і відповідей окремих членів Уряду, передбачають його фактичний звіт із конкретного, наперед визначеного питання.

Зазначимо, що функція контролю в умовах пострадянського правового нігілізму й схильності до корупції є дуже важливою, оскільки спрямована на забезпечення дієвості законодавства, збе­реження суспільних фінансових ресурсів і дотримання прав гро­мадян, декларованих Конституцією.

Повноваження Верховної Ради України визначаються Консти­туцією (ст.85). З урахуванням змін у Конституції, ухвалених у грудні 2004 року, наведемо, зокрема, такі повноваження Верховної Ради: 1) внесення змін до Конституції України; 2) призначення всеукраїнського референдуму; 3) затвердження Державного бюджету України та контроль за його виконанням; 4) визначення засад внутрішньої й зовнішньої політики; 5) зат­вердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; 6) призначення виборів Президента України; 7) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових форму­вань у разі збройної агресії проти України; 8) усунення Президен­та України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту); 9) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяль­ності Кабінету Міністрів України; 10) призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, Голови Служби безпеки України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; 11) затвердження рішень про надання та отри­мання Україною зовнішніх позик та здійснення контролю за їх використанням; 12) прийняття Регламенту Верховної Ради; 13) надання законом згоди на обов'язковість міжнародних дого­ворів України та денонсація міжнародних договорів України; 14) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності.

Конституція України відносить до повноважень Верховної Ра­ди також ряд інших питань. Загалом, у статті 85 Конституції без­посередньо визначено 37 окремих повноважень Верховної Ради України.

Для правильного розуміння справжньої ролі українського Парламенту в державному будівництві звернемо увагу на те, що функція «Прийняття законів» є лише однією з 37 функцій, наве­дених у статті 85 Конституції України. Зрозуміло, що ця функція є найважливішою. Порядок реалізації кожного з повноважень Верховної Ради обумовлено у Регламенті Верховної Ради, що має силу закону.

Таким чином, український Парламент - Верховна Рада України - є єдиним законодавчим органом державної влади України, який виконує також контрольні, установчі та інші повноваження, що надані йому Конституцією України.