Тема 2: Основи національної безпеки. Поняття і принципи воєнного будівництва

Учбові питання: 1. Об’єкти та суб’єкти, принципи та сфери національної безпеки. 2. Оборона та напрями державної політики у воєнній сфері. 3. Військове будівництво та його складові, принципи. Воєнна організація держави.

Національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. (ст.1 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

Об’єктами національної безпеки є:

людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;

суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

(ст.3 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

Суб’єктами національної безпеки є:

Президент України;

Верховна Рада України;

Кабінет міністрів України;

Рада національної безпеки і оборони України;

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Національний банк України;

суди загальної юрисдикції;

прокуратура України;

місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;

громадяни України, об’єднання громадян.

(ст.4 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

верховенство права;

пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;

своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки. (ст.5 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

На сучасному етапі основні реальні та потенційні загрози національній безпеці України, стабільності в суспільстві існують:

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. (ст.17 Конституції України)

Військове формування – створена відповідно до законодавства України сукупність військових об’єднань, з’єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканості у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. (ст.1 Закону України „Про оборону”)

Правоохоронні органи – органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій. (ст.1 Закону України „Про основи національної безпеки України”)

Правоохоронні органи – органи прокуратури, внутрішні х справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють право застосовні або правоохоронні функції. (ст.2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”)

Правоохоронні органи – державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють право застосовні або правоохоронні функції. (ст.1 Закону України „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”)

Оборона України – система політичних, економічних, соціальних, воєнних, науково – технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави, щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. (ст.1 Закону України „Про оборону”)

Основними напрямками державної політики з питань національної безпеки України у Воєнній сфері є:

► прискорення реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам України;

► перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі;

► здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєння;

► посилення контролю за станом озброєння і захищеністю військових об’єктів;

► активізація робіт з утилізації зброї;

► впровадження системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави;

► забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

► дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Воєнне будівництво – це система взаємопов’язаних економічних, соціально-політичних, правових, власне воєнних та інших заходів держави, що здійснюються в інтересах укріплення її воєнної могутності.

Будівництво Збройних Сил та інших військових формувань

Воєнна організація держави – сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз. (ст.1 Закону України „Про основи національної безпеки”)

Воєнна організація держави – охоплена єдиним керівництвом система органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових формувань, правоохоронних органів та інших органів, створених відповідно до Законів України, діяльність яких спрямована на захист національних інтересів у воєнній сфері. (із проекту Концепції державної програми розвитку Воєнної організації держави”)

Відповідно до законодавчого визначення до Воєнної організації держави можливо віднести:

СКЛАДОВІ ВОЄННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ

В особливий період до Воєнної організації держави можливе включення інших органів, яким визначені бойові (мобілізаційні, спеціальні) завдання (із проекту рішень Урядової комісії).

Питання, поняття та складові Воєнної організації держави є дискусійним у науці.