Вита пара

У сучасній технології Ethernet для підключення пристроїв найчастіше використовується тип кабелю з мідними провідниками, що називається “витою парою” (ВП). Оскільки Ethernet є основою більшості локальних мереж, ВП – найпоширеніший тип мережевого кабелю.

Виті пари складаються з однієї або декількох пар ізольованих мідних проводів, скручених разом й захованих у захисну оболонку. В залежності від кроку скрутки, ці кабелі поділяються на категорії. При малому кроці скрутки кабель набуває додаткових властивостей: різко зростає завадостійкість, і він може обслуговувати високошвидкісні з'єднання. Кількість витків на одиницю довжини витої пари впливає на опірність кабелю до перешкод. У витих парах, які підходять для телефонних ліній, і називаються CAT3, на 30,48 см довжини йде 3-4 оберти, тому вони не відрізняються стійкістю. У кабелях, придатних для передачі даних (CAT5), 3-4 оберти йде на кожні 2,5 см тому їхня стійкість вища. Як і кабелі з мідними провідниками, виті пари передають дані у вигляді електричних імпульсів.

Перешкоди й шуми позначаються на передачі даних і можуть зменшити потенційно можливу швидкість кабелю. Вита пара чутлива до електромагнітного випромінювання (ЕМВ), одного з типів перешкод.

Існує три типи витих пар: захищена, незахищена та екранована.

Незахищена вита пара (UTP) – найпоширеніший у Північній Америці й багатьох інших країнах тип мережевого кабелю.

Неекранована вита пара (НВП, UTP) – використовуються кабелі категорій 5, 5e або 6 без додаткового екрану, але більш дешеві. Кабелі не слід прокладати поруч із джерелами електричних перешкод. У середовищі Ethernet максимальна довжина такого кабелю не повинна перевищувати 100 метрів.

Екранована вита пара (ЕВП, STP) – використовуються кабелі категорій 5, 5e або 6 з екраном з фольги, що захищає від зовнішніх електромагнітних перешкод (ЕМП). У середовищі Ethernet максимальна довжина такого кабелю не повинна перевищувати 100 метрів.

Коаксіальний кабель.

Коаксіальні кабелі на відміну від симетричних кабелів (UTP та STP) - несиметричні. Один провідник (центральна жила) розміщується в середині іншого (сплетіння тонких провідників або трубка). Головною перевагою коаксіального кабелю є висока завадостійкість, що зростає із ростом частоти сигналів, які передаються. Це пояснюється тим, що центральна жила такого кабелю знаходиться в оточенні діелектрика, а обгортка відіграє для неї роль екрана. Ось чому, коаксіальний кабель може працювати в області високих частот, та по ньому можна передавати в десятки більше інформації, ніж по симетричних кабелях. Коаксіальні кабелі також використовуються в мережах кабельного телебачення, в антено-фідерних трактах апаратури телебачення та радіозв’язку. На жаль, коаксіальні кабелі також є досить дорогими для побудови структурованих кабельних систем. Радіус згину є досить великим, до того ж, виникає ряд проблем, пов’язаних із під’єднанням до таких кабелів, вирішення яких веде до значного зростання загальної вартості системи.