Значення Гв

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”

Методичні рекомендації

з підготовки та захисту курсових робіт

з дисципліни „Державне регулювання соціально-культурної сфери”

студентів за спеціальностями

8.18010018 “Адміністративний менеджмент”

усіх форм навчання

Рекомендовано методичною радою НТУУ “КПІ”

Київ

НТУУ “КПІ”

Методичні рекомендації з підготовки та захисту курсових робіт з дисципліни „Державне регулювання соціально-культурної сфери” студентів за спеціальностями 8.18010018 “Адміністративний менеджмент” усіх форм навчання / Укл. І.І. Федорова,– К.: НТУУ“КПІ”, – 42 с.

Гриф надано Методичною радою НТУУ «КПІ»

(Протокол № від р.)

Навчальне видання

Методичні рекомендації

з підготовки та захисту курсових робіт

з дисципліни „Державне регулювання соціально-культурної сфери”

студентів за спеціальностями

8.18010018 “Адміністративний менеджмент”

усіх форм навчання

Укладач: Федорова Ірина Ігорівна, канд. філос. наук, професор

Відповідальний редактор:.Б.В. Новіков, д.філос.н., професор

Рецензент: Свідло Т.М., канд. філос. наук, доцент

За редакцією укладача

Надруковано з оригінал-макета замовника

Зміст

Вступ 4

Основна частина 6

1. Вибір теми та пропонована тематика курсових робіт 6

2. Тематика курсових робіт 7

3. Етапи виконання курсової роботи 12

4. Розробка змісту (плану) курсової роботи 13

5. Джерелознавчий пошук 14

6. Склад та структура курсової роботи 15

7. Вимоги до оформлення змісту та бібліографії курсової роботи 18

8. Публічний захист курсової роботи 21

9. Список рекомендованої літератури 22

10. Рейтингова система оцінювання (РСО) курсової роботи 24

Додатки 27

Вступ

Відповідно до навчального плану факультету соціології і права НТУУ

“КПІ” дисципліна “Державне регулювання соціально-культурної сфери” належить до циклу магістерської підготовки з напряму “адміністративний менеджмент”. Методика її вивчення передбачає, засвоєння студентом категорій і теоретичного змісту зазначеного курсу у поєднанні із вміннями оперувати базовими складовими з циклу суміжних дисциплін: “Державного управління”, “Менеджменту організацій”, “Філософії соціального управління”, “Стратегічного менеджменту”, “Управління проектами”, а також здатності використовувати їх у практичній діяльності по створенню інноваційних проектів оптимізації управлінських механізмів та модернізації організацій СКС. Такий методологічний підхід дозволяє поєднати здатності магістранта до аналітичних розвідок із практичною діяльністю, розкриваючи його креатині здібності і демонструючи якість, результативність фахової підготовки.

Подальша розбудова громадянського суспільства в Україні, спонукає до сутнісного реформування системи управління в усіх сферах суспільного життя, спрямування державної політики на розвиток духовного виробництва, формування гуманістичної аксіосфери соціуму, відповідного їй типу особистості, активізації діяльності громадських організацій, зовнішніх, міждержавних культурних зв’язків. Це коло проблем стає нагальним для теорії і практики наукових досліджень з соціального управління, визначаючи теоретичне завантаження модулів, а також проблемне спрямування магістерських курсових робіт з дисципліни “Державне регулювання соціально-культурної сфери”. Теоретична і практична складові даної дисципліни, концентрують увагу магістранта на дослідженні актуальних проблем розвитку та реорганізації галузей та підгалузей соціально-культурної сфери; визначальних аспектах реформування культурної політики України, висвітленні нових стратегій і моделей регулювання соціально-культурними процесами та розробку інноваційних технологій проектування культурного будівництва в українській державі за умов глобалізованого світу.

Курсова робота, що виконується у магістратурі – це комплексна поетапна праця магістра і наукового керівника, ефективна форма діалогової освітньої комунікації, де студент отримує перший самостійний досвід науково-дослідницької роботи, а викладач, розробляючи актуальне поле наукових розвідок, розкриває свій евристичний потенціал і, одночасно, педагогічну майстерність, спрямовуючі пошукову, аналітичну діяльність магістранта, його креатині здатності. Багатоступеневий процес підготовки курсової роботи: джерелознавчий пошук, написання тексту, задум і здійснення проекту (практичної частини), публічний захист дає можливість діагностувати рівень якості освіти, що отримує майбутній фахівець – управлінець. Певним критерієм рівня якості освіти є визначення двох важливих компонентів, що має забезпечити магістерська підготовка. Це, по-перше, якість накопичених знань, фахова теоретична база магістранта, що продукує здатності до аналітичних досліджень. По-друге, це якість його професійної підготовки, тобто здатності реалізовувати теорію на практиці, формувати “ремесло” фахівця, прогнозувати варіанти рішення соціальних проблем і втілювати їх у конкретні результати.

Метою курсової роботи з дисципліни “Державне регулювання соціально культурної сфери” є ґрунтовне теоретичне осмислення актуальної конкретної проблеми оптимізації процесу регулювання в соціально-культурній сфері, вивчення нормативно-правової бази, державних програм розвитку культурного будівництва в Україні, а також розробка (бажано втілення) цільового соціокультурного проекту, як результативного варіанту вирішення локальної проблеми, що експлікувалася в теоретичних розділах роботи.

В процесі підготовки і написання курсової роботи магістранти повинні набути навичок дослідницько-наукової діяльності, самостійного осмислення і актуалізації напрямку дослідження; уміння систематизувати і структурувати теоретичний матеріал роботи, а також у заданому дослідженням векторі використовувати набуті знання із суміжних дисциплін; уміння визначити методологічну основу дослідженні, засвоїти принципи використання аналізу, синтезу, моделювання, соціального прогнозування, системно-структурного, компаративного, діалектичного методів для осмислення кола проблем, які експлікуються у роботі; виробити навички джерелознавчих досліджень, уміння працювати з правовими документами і застосовувати їх відповідно до вирішення цілей і завдань дослідження. Виконуючи практичну частину курсової роботи магістранти повинні оволодіти логікою та технологією соціокультурного проектування, уміннями обстоювати авторську позицію і бути здатним працювати у команді, освоїти і застосовувати інтер-активні методики презентації і публічного захисту теоретичної і проектної частин курсової роботи.

Дане методичне видання ставить за мету скоординувати науково-пошукову діяльність магістрантів, окреслити поле для наукових розвідок і проектних цілей, допомогти у виборі теми, складанні структури роботи, освоєнні технологій соціокультурного проектування, долучитися до культури написання і оформлення наукової роботи з дотриманням основних вимог Держстандарту України і рекомендованих матеріалів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Основна частина

1. Вибір теми та пропонована тематика курсових робіт

Наукове дослідження завжди починається з вибору та артикуляції теми. Тематика курсових робіт, що пропонується магістрантам викладачем, обумовлена програмою і проблемним полем навчальної дисципліни. Та викладач не обмежує право самостійного вибору студентом теми курсової роботи, більш того, заохочує його прагнення до концентрації зусиль над проблемою, що є об’єктом його наукових інтересів. Вибір теми курсової роботи, може бути обумовлений, обізнаністю і особистою зацікавленістю магістранта в осмисленні та опрацюванні евристичної проблеми, що вивчається в межах зазначеної дисципліни. Більш раціональним, особливо, в обмежених часових рамках навчання у магістратурі є інший підхід – це вибір теми курсової роботи, що наближена до проблематики магістерської дисертації студента. Тему може скорегувати і дати нове формулювання науковий керівник магістерської дисертації, сам магістрант, але обов’язково узгодивши назву і поле наукового дослідження із науковим керівником курсової роботи. Вибір теми курсової роботи у такий спосіб дозволяє вести джерелознавчі дослідження, що будуть, принагідно, використані при написанні, як курсової роботи, так і магістерської дисертації. У процесі вибору теми курсової роботи, важливою складовою подальших магістерських досліджень, покликана стати практична частина – соціальна діагностика, соціологічні дослідження, експертиза стану соціального об’єкту, авторський проект соціокультурного спрямування. Усі ці складові проектної діяльності можуть стати основою практичної частини майбутньої дисертації магістра. Тому обирати тему курсової роботи слід зважуючи, перш за все, на її актуальність, на її взаємозв’язок із магістерською дисертацією, на ступінь розробленості проблеми і виявлення авторського вектору дослідження, на можливість проведення практичних заходів перед проектної діяльності (соціологічних досліджень, соціальної експертизи тощо), наявність наукових джерел.

2. Тематика курсових робіт

1. Соціально-культурна сфера як об'єкт державного регулювання.

2. Управління спадкоємністю духовної культури в історичних реаліях ХІХ-ХХ ст.

3. Спадкоємність в культурі та національна культурна політика в Україні.

4. Творча еліта як суб'єкт культурного процесу.

5. Інновації у розвитку духовної культури (управлінський аспект).

6. Мовна культурна політика України у добу державотворення.

7. Національна мова як складова культурної політики держави.

8. Особливості функціонування мовної політики в полікультурній українській державі.

9. Національна система засобів масової інформації та її роль у регулюванні процесів розвитку галузі культури і мистецтва.

10. Медійне продукування інформації та його місце в культурній політиці держави.

11. Ринкові механізми у підтримці культури та мистецтва як галузі СКС.

12. Фундації як механізм економічної підтримки культурної політики.

13. Роль фундацій, меценатства та благодійних фондів в культурі сучасного суспільства.

14. Сучасна культурна політика України: проблеми самовизначення.

15. Гендерні стереотипи у суспільстві та їх продукування засобами масової інформації.

16. Східноєвропейські (посткомуністичні) моделі культурної політики (на прикладі Чехії, Польщі, Угорщини).

17. Правові засади реформування культурної політики в Україні.

18. Соціально-культурні проблеми розвитку сучасного полікультурного українського суспільства.

19. Сучасні моделі управління культурою (західноєвропейський досвід).

20. Благодійні фонди як джерело фінансування соціально-культурних некомерційних організацій в Україні.

21. Використання методик фандрейзінга при формуванні фінансових ресурсів організацій СКС.

22. Місце і роль освіти в соціально-культурній політиці держави.

23. Організація і функціонування наукових і освітніх інституцій в Україні.

24. Державна і недержавна освіта в Україні (управлінський аспект).

25. Порівняльний аналіз механізмів управління системою освіти в Україні і в(США, або Великій Британії, Канаді, Франції, Австрії).

26. Медіа менеджмент як феномен управлінської культури інформаційної доби.

27. Особливості управління персоналом в організаціях соціально - культурної сфери.

28. Молодіжні субкультури та механізми державного регулювання перформативними протестами.

29. Культуропороджуююча місія Університету в мережевому суспільстві.

30. Європейське місто як соціокультурний простір (управлінський аспект).

31. Державна політика управління національною системою засобів масової інформації.

32. Механізми гуманітарної експертизи, влада радників та експертів.

33. Творча еліта та проблема спадкоємності в національній культурній політиці.

34. Роль творчої еліти в міжкультурній комунікації та формуванні пабліцитного капіталу держави.

35. Галузь культури у складі соціально-культурної сфери.

36. Механізми формування суспільної думки як фактору соціальних змін.

37. Організаційно-комунікативні функції культурної політики держави.

38. Соціальне проектування у системі розробки та реалізації регіональної культурної політики.

39. Роль громадських організацій в розбудові соціально - культурної політики держави.

40. Медіа політика держави в інформаційному суспільстві та трансформація медіасередовища.

41. Галузь туризму у складі соціально-культурної сфери.

42. Державна культурна політика стосовно християнських конфесій в Україні.

43. Інформаційне забезпечення системи управління соціально-культурними закладами (на прикладі однієї із галузей СКС).

44. Галузь освіти у складі соціально-культурної сфери.

45. Нонконформізм і конформізм як адаптативні стратегії студентської молоді в умовах трансформації простору освіти.

46. Роль суспільної думки та засобів масової інформації в здійсненні гуманітарної експертизи та контролю з реалізацією її результатів.

47. Особливості гуманітарної експертизи організаційно-культурної сфери життя суспільства.

48. Творчі спілки та їх роль в процесах регулювання культурою в Україні.

49. Роль ЗМІ у формуванні гендерних стереотипів у сучасному суспільстві. (управлінський аспект).

50. 48. Ідентифікації громадської думки і управлінські (маніпуляційні) технології ЗМІ.

51. Механізми управління національною системою засобів масових інформації

52. Гендерні аспекти в культурній політиці української держави.

53. Правові аспекти, принципи і основні напрямки регулювання міжнародного співробітництва у сфері культури.

54. Правові засади та проблеми, повернення культурних цінностей.

55. Благодійні Фонди як джерело фінансування діяльності соціально-культурних некомерційних організацій в Україні.

56..Використання методики "фандрейзінга" при формуванні фінансових засобів соціально-культурних організацій.

57. Недержавні джерела фінансування діяльності організацій соціально-культурної сфери.

58. Регіональний рівень соціального прогнозування і програмування як технології управління в СКС.

59. Побудова і розвиток інноваційних організаційних структур управління в організаціях СКС.

60. Видавнича справа, поліграфія і книжкова торгівля як галузь СКС: інноваційні технології управління.

61. Культура мовлення як невід'ємна частина іміджу керівника організації СКС.

62. Технології виховання управлінської культури як соціальний капітал держави.

63. Методологічна основа та характерні чинники культури управління.

64. Інноваційна вища освіта – методики соціального проектування.

65. Соціальні механізми інноваційного розвитку системи вищої освіти України.

66. Ліцензування та акредитації як технології управління вищою школою.

67. Туризм як галузь СКС – проблеми становлення та розвитку.

68. Охорона здоров’я та соціальний захист як галузь СКС.

69. Стратегія управління освітою за умов приєднання України до Болонського процесу.

70. Механізми управління освітою як галуззю СКС.

71. Болонський процес – створення єдиного освітнього простору: роль ВНЗ і держави.

72. Моніторинг якості вищої освіти як складова сучасного освітнього менеджменту.

73. Управлінська модель функціонування сучасного університету-технополісу (на прикладі НТУУ«КПІ»

74. Теорія соціального проектування: український та зарубіжний досвід

75. Особистісно-орієнтована освіта в Україні: перспективи розвитку.

76. Проектний менеджмент як інноваційна методологія реорганізації системи освіти

77. Соціальне проектування як методологія особистісно-орієнтованої освіти

78. Концептуальні основи методик соціального проектування в галузі освіти

79. Реорганізація системи освіти в Україні: правові і управлінські механізми.

80. Програмування та проектна діяльність в організації навчально-виховної роботи у ВНЗ.

81. Соціальне проектування як технологія соціалізації студентської молоді

82. Соціальна інженерія - нові технології регулювання в СКС

83. Технології соціального дизайну в організації сучасного освітнього простору.

84. Медіакультура як механізм соціального управління

85. Медіатехнології як ресурс інтерактивних комунікацій в освітніх практиках.

86. Принципи і засоби регулювання медіапростором сучасної України.

87. Медіакультура в культуротворчих процесах інформаційного суспільства

88. Медіатехнології в системі державного управління соціально-культурною сферою

89. Медіаосвіта в Україні: стан, проблеми, перспективи розвитку.

90. Медіаосвітня діяльність як форма інформаційно-комунікативного менеджменту.

91. Фестивальний менеджмент у системі між культурних комунікацій.

92. Соціальні мережі та Інтернет ресурс: проблеми державного контролю і нормативно-правового регулювання.

93. Інформаційне суспільство – виклики людині і трансформації соціально-культурної сфери.

94. Маніпулятивний контекст медіа культурних технологій конструювання реальності.

95. Проблеми взаємодії держави та мас-медіа в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні.

3. Етапи виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи є творчо-пошуковий і визначений часовим терміном процес творення наукового продукту, який можна поділити на наступні етапи:

- вибір теми і розробка змісту (плану) роботи;

- джерелознавче дослідження: пошук літератури по темі, вивчення нормативно-правових документів, Державних програм розвитку зазначеної сфери, статей у часописах останніх років;

- добір аналітичного матеріалу, розробка теоретичної частини роботи та написання наукової статті, або тез доповіді на наукову конференцію;

- збір фактологічного матеріалу, проведення діагностики об’єкту соціального проектування, написання проектної пропозиції, підготовка практичної частини роботи;

- доопрацювання і форматування тексту роботи, з урахуванням зауважень та пропозицій наукового керівника;

- розробка соціокультурного проекту, оформлення варіанту його інтер-активної презентації;

- публічний захист курсової роботи.

4. Розробка змісту (плану) курсової роботи

Необхідною умовою написання курсової роботи є структурування її змісту, тобто складання розгорнутого плану – проспекту, який розкриває зміст, відтворює основні ідеї, визначає напрями дослідження. План – це модель майбутнього дослідження, він узгоджує основні частини, коректує зміст, визначаючи, його преферентні аспекти. Тому складати його слід після попереднього ознайомлення із літературними джерелами, деталізуючи коло проблем, що досліджуються. Складаючи план курсової роботи, бажано, виявити найсуттєвіші питання і визначити у якій послідовності їх належить розглядати для розкриття обраної теми. Методика написання курсової роботи передбачає складання попереднього – робочого і остаточного плану. Робочий план ставить за мету спрямувати джерелознавчий пошук, добір теоретичного і фактологічного матеріалу дослідження, дозволяє чіткіше сформувати його мету, завдання, окреслити можливості виконання практичної частини. Попередній план, називається робочим, оскільки його можна суттєво змінювати, коректувати відповідно до літератури, що складає основу аналітичної частини курсової роботи, ресурсної бази практичної частини та творчих задумів виконавця.

Остаточний план структурує підібраний та опрацьований матеріал дослідження, визначає його розділи і підрозділи, дає конструктивну логічно вибудовану композицію тексту курсової роботи, програмує висновки і додатки. Остаточний план, має окреслювати об’єкт, предмет, висвітлювати мету і завдання дослідження, він коректується та затверджується науковим керівником курсової роботи.

5. Джерелознавчий пошук

Важливим етапом підготовки курсової роботи є добір наукової літератури, який краще починати із ознайомленням з бібліотечними каталогами, Інтернет джерелами за проблематикою обраної теми. Можна звернутися до літератури, що рекомендує викладач у програмі дисципліни “Державне регулювання соціально-культурної сфери”, до ґрунтовних монографічних розробок, статей у періодичних часописах, матеріалах Інтернет наукових збірників та конференцій. Суттєвим аспектом роботи є пошук і добір законодавчої складової, що має стати правовою базою курсової роботи. Це закони України, що регулюють діяльність соціально-культурної сфери, Державні Програми розвитку галузей і підгалузей СКС, Укази Президента України, що визначають тенденції розвитку соціокультурної політики держави. Джерелознавчий пошук – самостійна робота магістранта, яка показує рівень фахової обізнаності і, водночас, розвиває його наукову компетентність, уміння працювати з різноплановими літературними джерелами. Магістрант добираючи монографії, періодичні статті, має класифікувати їх, віддаючи перевагу концептуальним розробкам відомих фахівців у певній галузі, а також останнім (за роком видання) інноваційним науковим дослідженням. Слід враховувати і те, що законодавчим актам, нормативним документам, постійно оновлюються, тому необхідно посилатися на джерела останнього видання..

6. Склад та структура курсової роботи

Курсова робота має складатися з наступних частин, що розміщені у зазначеному порядку:

Титульний аркуш (дод. А).

Завдання до курсової роботи. Розробляє та заповнює студент під контролем наукового керівника роботи згідно, з наведеною формою (дод. Б) і виконує на окремому стандартному аркуші. Завдання підписують студент та керівник до початку виконання курсової роботи.

Анотація

Анотація — це коротка, стисла характеристика змісту книги, статті, рукопису тощо. В ній зосереджується увага на найсуттєвішому: викладається зміст роботи та її мета.

Анотація до курсової роботи надається після титульної сторінки та завдання до курсової роботи. Оформлюється наступним чином:

– Назва роботи( українською мовою ) (відступ від попереднього тексту – 12 пгт, по центру прописними літерами, виділити жирним);

– прізвища та ініціали авторів ( українською мовою ) (виділити жирним курсивом);

– Анотація (по центру виділити жирним);

– текст анотації українською мовою (з абзацу), в ньому коротко викладається актуальність статті, мета, зміст, перспективи подальших досліджень;

– Ключові слова: (з абзацу виділити жирним) перелік ключових слів (бажано від трьох до восьми, не виділяти жирним);

– Назва роботи ( російською мовою ) (відступ від попереднього тексту – 12 пгт, по центру прописними літерами, виділити жирним);

– прізвища та ініціали авторів ( російською мовою ) (виділити жирним курсивом);

– Анотація ( російською мовою ) (по центру виділити жирним);

– текст анотації (російською мовою) (з абзацу) повинен відповідати перекладу тексту анотації українською. мовою;

– Ключові слова ( російською мовою ): (з абзацу виділити жирним) перелік ключових слів ( російською мовою ) (бажано від трьох до восьми, не виділяти жирним);

– Назва роботи (англійською мовою ) перелік ключових слів англійською мовою (відступ від попереднього тексту – 12 пгт, по центру прописними літерами, виділити жирним);

– прізвища та ініціали авторів ( англійською мовою ) (виділити жирним курсивом);

– Resume (по центру виділити жирним);

– текст анотації (англійською мовою) (з абзацу) повинен відповідати перекладу тексту анотації українською мовою;

– Keywords: (з абзацу виділити жирним) перелік ключових слів ( англійською мовою ) (бажано від трьох до восьми, не виділяти жирним);

Розгорнутий план – зміст, що висвітлює структуру роботи: вступ, назви розділів, підрозділів, теоретичної та практичної частин, сторінки їх початку і закінчення, висновки та рекомендації, список використаних нормативно-правових, наукових та Інтернет - джерел, додатки.

Вступ, (3-5сторінок) має дати концентрований вираз мети і основних завдань дослідження, визначити його методологію, висвітлити соціальну затребуваність, актуальність обраної теми, теоретичне значення і практичний вектор реалізації, ступінь авторського самостійного внеску. Вступ обов’язково повинен включати наступні структурні складові:

- актуальність обраної проблеми – обґрунтовується приоритетне значення досліджуваної проблематики, соціальний запит на її наукове осмислення в контексті розробки сучасних державних стратегій регулювання соціально-культурними процесами;

- ступінь розробки проблеми – дається ретроспектива наукових розвідок, що висвітлюють різнопланові напрями обраної теми дослідження, її експлікації у зарубіжній науковій літературі та виокремлюються аспекти, які потребують подальших наукових розробок;

- мету і завдання курсової роботи – мета дослідження має артикулювати причину, головний задум його здійснення, та конкретизуватися в основних завданнях, які розкриваються у розділах і підрозділах роботи;

- об’єкт дослідження – окреслення проблемного поля майбутнього дослідження;

- предмет дослідження – виявлення конкретної проблеми дослідження, артикуляція її співвідношення із зазначеним об’єктом;

- методологічну основу дослідження – основний інструментарій наукових методів та принципів їх використання відповідно до вирішення завдань курсової роботи;

- теоретичне значення дослідження – розкриття теоретичного сенсу окресленої проблематики, деталізація й узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду її вивчення.

- практичне значення дослідження - використання концептуальних положень на практиці в застосуванні соціальних технологій(проектування, прогнозування), розробка авторського цільового соціокультурного проекту, проведення і аналіз експертизи ефективності його втілення;

- інформаційна база курсової роботи – використання інноваційних комунікативних технологій, Інтернет джерел, нормативно-правових актів та документів.

Теоретична частина курсової роботи. Виконується згідно з поставленими завданнями роботи. Вона може складатися із двох розділів з однаковою кількістю підрозділів загальним обсягом 20-30 сторінок. Теоретична частина розкриває загальну гіпотезу роботи та шляхи її розробки, дає аналіз основних теоретичних напрямів дослідження зазначеної проблематики, визначає самостійний вектор дослідження обраний автором курсової роботи. Теоретичні розділи повинні містити посилання на нормативні правові документи, основні адміністративні матеріали органів державного управління, статистичні звіти, данні конкретних соціологічних досліджень.

Практична частина роботи. Реалізація теоретичних положень проблеми, що досліджується в курсовій роботі, розкриття креативного потенціалу її автора можлива шляхом, розробки стратегії соціального проекту в соціально-культурній сфері. Доводячи практичну цінність свого дослідження, автору пропонується розробити цільовий проект (визначаючи загальну мету, деталізуючи організаційні етапи його розвитку, визначаючи орієнтований бюджет, механізми, засоби, шляхи досягнення проектних цілей, форми контролю за виконанням)

План-стратегія проекту мають бути викладені у формі проектної пропозиції (опису проекту). Прикладом якої може слугувати додаток Г.

Висновки та рекомендації – (2-3 сторінки), у яких підводяться підсумки і стисло викладаються результати курсової роботи, відповідно до поставлених автором завдань, даються конкретні пропозиції вирішення проблем та удосконалення процесів, що розглядаються у дослідженні, розкривається його новизна і авторського позиція.

Список використаних літературних джерел (бібліографія)- тут представлені всі публікації, які використані автором і на які він посилається у курсовій роботі.

Контроль та оцінка курсової роботи проводиться за рейтинговою системою, кращі проекти рекомендуються для участі у відповідних тематиці конкурсах, науково-практичних конференціях, тощо.

7. Вимоги до оформлення змісту та бібліографії курсової роботи

Курсова робота є науковою працею, тому її оформлення має відповідати належним вимогам, які вирізняють особливості подання наукового продукту. Кожна складова структури роботи (зміст, вступ, розділи, висновки, бібліографія, додатки) починаються з нової сторінки. Текст курсової роботи друкується за основним стандартом наукових праці: стандартний аркуш А-4, шрифт Times New Roman, розмір –14, інтервал 1,5. Поля аркуша: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм., абзац – 5 знаків відступу.

Курсова робота друкується на комп’ютері, об’єм роботи 30- 50 сторінок (від 1-2 друкованих аркуша). Заголовки складових структури друкуються великими літерами симетричного тексту. Заголовки підрозділів друкуються маленькими (окрім першої великої) літерами з абзацу жирним шрифтом. Крапку в кінці заголовку не ставлять, якщо він складається з двох і більше речень, то їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками (за винятком заголовку пункту) та текстом становить 3 – 4 інтервали. Заголовок пункту друкують в підбір до тексту, в кінці нього ставлять крапку.

Нумерація – першою сторінкою є титульний аркуш, другою завдання до курсової роботи, підписані науковим керівником і магістрантом, третьою – зміст, що розміщується на окремій сторінці, ці сторінки включають до загальної нумерації роботи, але номер на них не ставиться. Починаючи із сторінки “вступ”, яка позначається номером три (3), проставляють номер кожної сторінки внизу в центрі. Бібліографія включається до загальної нумерації. Додатки – позначаються великими літерами і до загальної нумерації курсової роботи не включаються.

Посилання на літературні джерела, що використовуються у роботі також оформляються відповідно до вимог. Курсова робота має демонструвати наукову культуру автора, вміння посилатися на різнобічні теоретичні джерела, вводити цитати з першоджерел, для цього необхідно дотримуватися обов’язкових правил цитування, щоб авторські запозичення не були розцінені у якості плагіату. Це, насамперед, наступні правила:

- цитата надається із першоджерела останнього року видання;

- перше слово цитати, що подається на початку речення, пишеться з великої літери;

- посилання наводиться в квадратних дужках, спочатку номер джерела у списку бібліографії, потім номер сторінки, що цитується;

- цитата може бути наведена мовою оригіналу;

- кожне цитування має бути оформлене за правилами бібліографічного опису.

Цитати можуть бути оформлені в кінці сторінки, назви праці у посиланнях обов’язково повинні містити необхідні бібліографічні дані, але це збільшує обсяг курсової роботи і дублює її бібліографію. У разі повторних посилань на певну працю, повний бібліографічний опис не робиться, вказується номер сторінки, цитованої праці: “Там же, с.19”.

Вимоги до складання бібліографії.

Список літератури, має бути повним зібранням джерел, що були використані автором при написанні роботи. Починається він із міжнародних документів, іноземного законодавства, законів України, нормативних документів. Перелік джерел здійснюється у хронологічному порядку. Іноземне законодавство надається спочатку українською мовою, а потім мовою оригіналу. Приклад: Закон України “Про охорону культурної спадщини // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. - № 39.- ст. 390

Далі в алфавітному порядку подається список наукових монографій, статей, тез доповідей, авторефератів дисертацій, спочатку українською та російською мовами, потім англомовні видання та праці іншими іноземними мовами. Слід звернути увагу на порядок запису кожного бібліографічного джерела, розділові знаки, загальну кількість сторінок видання вказувати обов’язково. Назва бібліографічного джерела подається мовою оригіналу, самочинний переклад назви не допускається. До обов’язкових правил складання бібліографії слід додати наступні:

- бібліографічний опис праці проводиться згідно із титульною сторінкою;

- у бібліографічному описі необхідно зазначити том, частину, випуск, номер, місце видання, рік, який дається арабськими цифрами;

- колективна монографія 1- 4 авторів зазначається за прізвищами авторів, якщо праця має 5 чи більше авторів, то у бібліографічний опис ставиться прізвище керівника авторського колективу, або складається за заголовком. За косою рискою пишуться прізвища перших трьох авторів із додаванням слів “та інші”. У цьому випадку ініціали вказуються перед прізвищем авторів;

- ініціали пишуться після прізвища автора (окрім випадків, що зазначені в попередньому пункті);

- при складанні бібліографії можна використовувати скорочення, які відповідають Держстандарту. У назві книжки чи стаття скорочення не використовуються.

8. Публічний захист курсової роботи

Завершальним етапом є захист курсової роботи, який повинен відбуватися публічно в студентській аудиторії, або на методологічному семінарі випускаючої кафедри. Захист має приймати комісія у складі трьох і більше представників – експертів з проблем соціального управління і комунікативних технологій в СКС. Це може бути лектор курсу ДРСКС, наукові керівники магістерських дисертацій, професор, або доцент який викладає інші магістерські дисципліни, викладачі, аспіранти кафедри, представник апарату держадміністрації та інші зацікавлені особи, які можуть виступати замовниками майбутніх фахівців з адміністративного менеджменту.

Умовами захисту мають бути: 1) оформлений відповідно до вимог текст курсової роботи, 2) підготовлена магістрантом доповідь із використанням інтерактивних методик, 3) презентація цільового соціокультурного проекту, що представляє практичну частину курсової роботи. Бажано в процесі захисту створити діалогову комунікацію, дискусійну атмосферу обговорення проблематики, що досліджується у курсовій роботі та в обговоренні поставлених магістранту запитань.

Основні критерії оцінювання курсової роботи.

- умінні висвітлити актуальність, переконати у соціальній заангажованість заявленої теми курсової роботи;

- наукова ерудованість магістрант, його знання теоретичних джерел, уміння сформувати і представити концептуальні положення курсового дослідження;

- якість і повнота зібраного фактологічного матеріалу для теоретичної і практичної частини;

- наукове і практичне значення пропозицій, висновків і рекомендацій, ступінь їхньої обґрунтованості;

- креативність створеного магістрантом цільового соціокультурного проекту, діагностика необхідності його втілення, експертиза його наслідків;

- обрана тактика презентації проекту, її інтерактивний супровід;

- фаховий творчий потенціал магістранта, що проявляється в умінні вести полеміку, обстоювати власну наукову позицію, відповідаючи на поставлені запитання, вміння застосовувати тезаурусний підхід в соціокультурному проектуванні;

- своєчасність, відповідно до зазначених термінів здача курсової роботи.

Контроль та оцінка курсової роботи проводиться за рейтинговою системою, кращі проекти рекомендуються для участі у відповідних їх тематиці конкурсах, науково-практичних конференціях, ярмарках проектів тощо.

9. Список рекомендованої літератури

1. Закон України «Про культуру» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. - N 24. - ст.168

2. Основи законодавства про культуру // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. - N 21. - ст.294

3. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. - N 32. - ст.390

4. Закон України «Про охорону культурної спадщини»//Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. - N 39. - ст.333

5. Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. - N 48. - ст.405

6. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації"// Відомості Верховної Ради (ВВР). 1997. - № 531- ст.97

7. Закон України „Про вищу освіту”// Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002.- N 20.- ст.134

8. Закон України "Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів"// Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1997р.- №540

9. Тульчинский Г.Л., Шекова Е.Л. Менеджмент в сфере культуры: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по спец, "Культурология" / Г.Л. Тульчинский, Е.Л. Шекова. - СПб.; М.; Краснодар: Лань, 2003. — 528с. - (Санкт-Петербургский гос. ун-т культуры и искусств. — 2.изд., испр. и доп.)

10. Михеева Н.А., Галенская Л.Н. Менеджмент в социально-культурной сфере (социально-экономические механизмы и методы управления): Учеб. пособие / Михеева Н.А., Галенская Л.Н.. — СПб.: Михайлов, 2000. — 169 с.

11. Ключко Ю. Розвиток соціально-культурної сфери України в умовах ринкових відносин: пошук нових моделей / Ю. Ключко. - К., 2003. — 28с. - (Національна парламентська бібліотека України. Інформаційний центр з питань культури та мистецтва)

12. Марков А.П., Бирженюк Г.М. Основы социокультурного проектирования: Учебное пособие / А.П. Марков, Г.П. Бирженюк. - СПб., 1997. - 260с.

13. Арнольдов А.И. Культурная политика: реалии и тенденции/ А.И.Арнольдов. – М., 2003. – 64с.

14. 2. Дрожжина С.В. Культурна політика сучасної полікультурної України: соціально-філософський та правовий аспекти / С.В. Дрожжина. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. — 198с. (Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган- Барановського)

15. Здирчук С. І., Парахонський Б. О., Валевський О. Л. Стратегічні аспекти національно-культурної політики України/ С.І. Здирчук, Б.О. Парахонський, О.Л. Валевський. — К., 1995. — 76 с.

16. Культурная политика в Европе: выбор стратегии и ориентиры. - М.: Либрея, 2002– 240 с.

17. Оганов А.А., Хангелидиева И.Г. Мировой опыт многоканального финансирования культуры [Електронний ресурс] / А.А. Оганов, И.Г. Хангелидиева // Прагматика культуры. – 2005. - №8. – Режим доступу: http://artpragmatica.ru/projects/?uid=2290

18. Абанкина И. Финансирование культуры в европейских странах: обзор подходов и методов [Електронний ресурс]/ И. Абанкина, Т. Абанкина, Н. Осовецкая // Отечественные записки. – 2005. - №4. - Режим доступу: http://www.strana-oz.ru/?article=1102&numid=25

19. Тульчинский Г.Л. Фандрейзинг: привлечение средств на некоммерческую деятельность [Електронний ресурс] / Г.Л. Тульчинский. – С/Пб, 2005. - Режим доступу: http://www.toulchinsky.narod.ru/stati/003/003.htm

20. Європейська культурна конвенція. Париж, 19 грудня 1954 року: збірка договорів Ради Європи: Укр. версія [Електронний ресурс]/ Рада Європи.– К.: Парламент. вид-во, 2000. - Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets018.htm

21. Декларация принципов международного культурного сотрудничества (Париж, 4 ноября 1966г.): международные нормативные акти ЮНЕСКО: Конвенции, соглашения, протоколы, рекомендации, деклараций [Електронний ресурс] /Комнс. Рос. федерации по делам ЮНЕСКО; Сост. И.Д. Никулин. - М.: Изд. фирма «Логос», 1993. – 639 с. - Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/culture.shtml

10. Рейтингова система оцінювання (РСО) курсової роботи

Курсова робота з ДРСКС є окремим кредитним модулем, тому для її оцінювання, розробляється окрема РСО – система в основу якої покладено попередній контроль і сумарна кількість рейтингових балів за різновекторну творчу, пошуково – пізнавальну, науково – практичну діяльність магістранта з даного кредитного модуля.

Максимальне значення кредитного модуля (RD) з курсової роботи становить 100 балів.

RD з курсової роботи має дві складові. Перша характеризує якість виконання курсової роботи (Гв), друга характеризує якість захисту курсової роботи (Гз). Максимальне значення кожної курсової – 50 балів.

RD = Гв + Гз

Значення Гв.

48 ≤ 50 балів,якщо робота має дослідницький характер,містить грамотно викладену теоретичну базу, глибокий аналіз досліджуваної теми, критичний розгляд джерел та літератури, характеризується логічним, послідовним викладенням матеріалу з відповідними обґрунтованими висновками, виконано з дотриманням основних вимог Держстандарту України.

43 ≤ 48 балів, якщо робота має дослідницький характер,містить достатньо докладний аналіз та критичний розгляд наукових джерел досліджуваної теми, характеризується послідовним викладенням матеріалу з відповідними однак не завжди обґрунтованими висновками, виконано з дотриманням основних вимог Держстандарту України.

38 ≤ 43 балів, якщо робота має дослідницький характер, містить посилання на джерела та літературу, послідовне викладення матеріалу з висновками, однак не завжди обґрунтованими, виконаними здебільшого відповідно до вимог Держстандарту України

33 ≤ 38 балів, якщо дослідження проблеми, передбаченої темою роботи, зводиться до констатації фактів, почерпнутих із наукових джерел без їх практичного осмислення, містить поверхневий аналіз з необґрунтованими висновками, характеризується непослідовним викладенням матеріалу, виконана з недотриманням основних вимог Держстандарту України

20 ≤ 30 балів, якщо робота не має дослідницького характеру, не містить самостійного аналізу, обґрунтованих висновків, критичного осмислення наукових джерел та літератури, характеризується непослідовним викладенням теоретичного матеріалу, виконання з порушенням основних вимог Держстандарту України

1≤20 балів, якщо робота не є самостійним дослідженням теми,виконана з відсутнім опрацюванням наукових джерел, не відповідає вимогам Держстандарту України. Така робота повертається студенту на доопрацювання.