Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Спілкування є необхідною умовою діяльності людини. Від нього залежить психологічний клімат в організації та на підприємстві, їх організаційна і виробнича мобільність, конкурентні позиції на ринку, сприймання й розуміння людьми одне одного та ін. Правильно організоване спілкування забезпечує ефективний обмін інформацією, дає змогу глибше пізнати співрозмовника, спрогнозувати особливості подальшої ділової взаємодії з партнером. Тому спілкування можна охарактеризувати як:
– комунікацію, сприймання та передавання інформації;
– взаємодію, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями;
– сприймання та розуміння одне одного, тобто пізнання себе та іншого.
У соціально-психологічному плані спілкування – це обмін інформацією, вчинками, думками, переживаннями, це процес виховання та самовиховання, це форма творчості, яка допомагає виявити і розвивати кращі сторони особистості. Іншими словами, спілкування – це сукупність зв’язків і взаємодія індивідів, груп, спільнот, під час яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності.
Спілкування є складним, багаторівневим процесом установлення та розвитку контактів між людьми, який включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини;обмін думками, переживаннями, настроями, бажаннями.Найзмістовнішим, виразним засобом впливу на учасників спілкування є:
–моваякзасіб спілкування людей, засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень;
–моваяк система знаків, яка служить засобом спілкування між людьми та способом вираження самосвідомості людини (мова існує й реалізується через мовлення – сам процес і результат спілкування, який відбувається в певній аудиторії й певних часових межах, матеріалізуючись у звуках, інтонації, жестах і міміці або буквах і розділових знаках);
–знакяк будь-який матеріальний об’єкт (предмет, явище, подія), який виступає в ролі вказівки та позначення і використовується для отримання, зберігання, переробки й передачі інформації.
За характером змісту спілкування поділяють на:
– неформальне (світське, буденне, побутове);
– формальне (ділове), мета якого – організація та оптимізація того чи іншого виду предметної діяльності: управлінської, виробничої, наукової, комерційної та ін.
Виокремлюють три взаємопов’язані сторони спілкування:
– комунікативна – обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток;
– інтерактивна – організація взаємодії суб’єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями, зокрема під час побудови спільної стратегії взаємодії;
– соціально-перцептивна – процес взаємного сприймання й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного.
Існують такі види спілкування:
– залежно від специфіки суб’єктів (особистість чи група): міжособистісне, міжсоціумне, а також спілкування між особистістю та групою;
– за кількісними характеристиками суб’єктів: самоспілкування, міжособистісне, масові комунікації;
– за характером спілкування: опосередковане і безпосереднє, діалогічне та монологічне;
– за цільовою спрямованістю: анонімне, функціонально-рольове, неформальне.
Функцією спілкування є досягнення взаєморозуміння на зовнішньому (формальному) рівні за допомогою усмішки, рукостискання, приязного слова тощо.
Професійне спілкування виконує такі функції:
– комунікативну (обмін інформацією);
– інтерактивну (обмін діями);
– перцептивну (взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню).
Реалізація даних функцій є передумовою ефективності професійного спілкування.
Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 4877 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!