М О Д Е Л І Р И Н К У

Вид конкуренції	Число фірм і тип продукту (ступінь його диференціації)	Умови вступу до галузі	Ступінь контролю над цінами	Нецінова конкуренція
1. Досконала конкуренція	дуже велика кількість фірм, стандартна продукція	дуже легкі, нема перешкод (виробництво пшениці, бавовни, картоплі, обмін валюти)	нема контролю	відсутня
2. Недосконала конкуренція:   а) монополістична конкуренція	багато фірм, диференційо -ваний продукт	порівняно легкі (виробництво одягу, взуття, зубної пасти, роздрібна торгівля)	є певний контроль	значний натиск на рекламу, торгівельні знаки, торгівельні марки
б) олігополія	декілька фірм (3-4), стандартний або диферен-ційований продукт	наявність суттєвих перешкод (виробництво сталі, алюмінію, автомобілів, пива, багатьох видів побутової техніки)	обмежений взаємною залежністю контроль або значний контроль при таємній змові	дуже типова, особливо при диференціації продукту
в) чиста (абсолютна, повна) монополія	одна фірма, продукт унікальний, нема близьких замінників	блоковано (газо- і водопостачальні компанії, електростанції, залізничний транспорт)	значний контроль	реклама зв’язку фірми з громадськими організаціями заради престижу

Цінова конкуренція – пропозиція виробниками споживачам нижчих цін, ніж ціни конкурентів (для цього треба мати нижчі витрати виробництва).

Нецінова конкуренція зв’язана з технічними перевагами, якістю і надійністю продукції, з оригінальним стилем товарів, наданням гарантій, пільг і послуг покупцям, а також з рекламою і економічним шпигунством.

Олігополія (“олігос” – грецьке: декілька, “полео” – продають) представляє собою такий галузевий ринок, на якому декілька крупних фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою, головним чином, нецінову конкуренцію. Положення, коли декілька фірм захоплюють більшу частину ринку називається концентрацією ринку.

Оскільки на олігопольному ринку невелика кількість фірм, остільки вони стають взаємозалежними, їм доводиться при формуванні своєї цінової політики брати до уваги реакцію з боку конкурентів. Часто практикують “лідерство в цінах”, коли найбільш ефективна в наданій галузі фірма першою змінює ціни, а інші наслідують її приклад.

Причинами розвитку олігополії і у той же час бар’єрами для проникнення на такий ринок є: позитивний ефект масштабу виробництва (економія за рахунок більшої спеціалізації робітників, використання дорогого, більш досконалого обладнання, що окупається лише при масовому виробництві, утилізація викидів); переваги злиття фірм; володіння патентами і контроль над сировиною; величезні витрати на нецінову конкуренцію.

Чиста монополія (“моно” – грецьке: один, ”полео” – продаю) – такий ринок, де один продавець і велика кількість покупців. Важливо, що товар чи послуга не мають повноцінних замінників, - покупця заганяють у кут, він не може замінити цей товар іншим, не може без нього обійтись, а купити його може лише у одного продавця, природно, на вигідних для того умовах.

Концентрація виробництва певного товару в одній фірмі дозволяє їй повністю контролювати ціну і отримувати зростаючі доходи навіть при скороченні виробництва. Пропозиція на ринку чистого монополіста завжди менше, а ціна завжди вища, ніж на ринках, що ми розглянули раніш.

Чисто монопольному ринку можуть бути властиві такі форми конкуренції:

1) потенційна конкуренція – можливість появлення у галузі нових виробників;

2) конкуренція нововведень, що пов’язана з удосконаленням товару, з появою товарів-замінників;

3) конкуренція з імпортними товарами, що поступають на внутрішній ринок.

Ринок, на якому один покупець і велика кількість продавців, називають монопсонією.

Ринок, на якому одному продавцю протистоїть один покупець (монополіст + монопсоніст), називають двостороння монополія.

3 питання.

В залежності від призначення об’єктів ринкових відносин розрізнюють такі види ринку:

1. Ринок споживчих товарів та послуг для населення – надає різноманітні товари і послуги для особистого споживання. Їх тим більше, чим краще розвинуті галузева структура виробництва, суспільний розподіл праці.

2. Ринок засобів виробництва – надає всі товари та послуги виробничого призначення.

3. Ринок праці (робочої сили) –постачає населення в працездатному віці, що пред’являє попит на робочі місця з урахуванням професій, кваліфікації.

4. Фінансовий ринок, який включає в себе ринок грошових коштів (надання тимчасово вільних грошей у кредит банками, ощадними, страховими установами) і ринок цінних паперів (акцій, облігацій).

5. Ринок валют представляє собою сферу купівлі-продажу вільно конвертованої валюти.

6. Ринок інформації і науково-технічних розробок.

7. Ринок землі та інших видів нерухомості (будівлі, житло).

З точки зору відповідності діючому законодавству, розрізнюють “офіційний” (легальний) і “тіньовий” (нелегальний) ринки.

Тіньовий ринок – елемент тіньової економіки, він представляє собою сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну матеріальних благ, послуг і ідей, що виходять за рамки закону і соціального контролю.

Для суб’єктів ринкових відносин важливо знати динаміку, тенденції розвитку процесів і явищ, що формують попит і пропозицію на окремих ринках, а також в межах окремих регіонів, національних господарств і в межах світового господарства. В цьому зв’язку говорять про кон’юнктуру окремого ринку, регіону, національного господарства, світового господарства. “Кон’юнктура” від латинського слова “зв’язую”, “з’єдную”.

Усесвітньо відомий спеціаліст по проблемам кон’юнктури Микола Дмитрович Кондратьєв, таким чином давав визначення кон’юнктури:

“ Під економічною кон’юнктурою кожного наданого моменту ми розуміємо напрям і ступінь змін сукупності елементів народногосподарського життя, у порівнянні з попереднім моментом”.

Показники, що характеризують кон’юнктуру:

- обсяг випуску промислової і сільськогосподарської продукції;

- інвестиційна діяльність;

- зміни у зовнішній і внутрішній торгівлі;

- ступінь використання виробничих потужностей;

- рівень запасів готової продукції, сировини;

- зміна цін;

- зміна прибутку;

- зміна ставки позичкового проценту;

- зміна курсів цінних паперів;

- зміна рівнів зайнятості і безробіття,

- зміна рівня зарплати;

- масштаби банкрутств, злиття і поглинання компаній,

- зміна ступеню концентрації ринку.

Коливання кон’юнктури можуть бути нерегулярними і регулярними. Серед регулярних коливань кон’юнктури розрізнюють сезонні і циклічні коливання.

Економічний цикл – період між двома кризами або систематичне чергування спадів і підйомів ділової активності.

Існує така класифікація регулярних коливань кон’юнктури:

1. Коротші за рік – сезонні.

2. 3-3,5 роки – малі цикли, цикли Кітчина – англійського економіста.

3. 7-11 років – середні цикли, промислово-торгівельні, цикли Джаглера (Маркс теж їх вивчав).

4. 40-60 років – великі цикли, цикли Кондратьєва.

4 питання.

Функції ринку:

1. Посередницька – з’єднує виробників і споживачів, забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням.

2. Ціноутворююча – здійснюється суспільне визначення цінності виробленого продукту та суспільного характеру втіленої в ньому праці.

3. Регулююча – ринок здійснює розподіл ресурсів по різним галузям виробництва у відповідності з суспільними потребами (погоня за прибутком; розподіляє виробництво певного товару (послуги) тим фірмам, що виробляють його з найменшими витратами, на основі ефективних технологій; розподіляє товари, послуги, ресурси тім покупцям, котрі дають за них саму високу ціну.

4. Стимулююча – конкурентна боротьба стимулює удосконалення економічних ресурсів, технологій, організації виробництва, підвищення якості продукції і обслуговування покупців, пошук нових видів продукції і послуг.

5. Інформаційна – ринок інформує про найбільш прибуткові сфери діяльності, суспільних потребах, типових витратах виробництва певних видів продукції, зміни переваг споживачів.

6. Санітарна – неконкурентоздатні фірми виходять з гри, стають банкрутами.

У розвинутій ринковій економіці (США та інших розвинутих держав) більше половини нових фірм, особливо малих, закриваються в перший рік існування у зв’язку з низькою дохідністю ділових операцій або банкрутством. “Природний відбір” в економіці. В Україні “економічна смертність” малого бізнесу ще вища: з 10 створених фірм виживають, в кращому випадку, 2. Середній строк функціонування малої фірми 1,5-2 роки. На ці цифри впливають недосконалі правила гри, що встановлює держава, особливо податкова політика, крім того, в нас створюється чимало фіктивних фірм.

5 питання. Спрощена модель економічного кругообігу, розглядає взаємодію фірм підприємницького сектора економіки з домогосподарствами при посередництві ринків економічних ресурсів та ринків товарів і послуг. Модель показує, як у протилежних напрямках рухаються потік ресурсів, товарів та послуг і грошовий потік – доходів та споживацьких і підприємницьких видатків. Рух потоку економічних ресурсів (земля, труд, капітал, підприємницька спроможність) і продуктів відбувається проти часової стрілки, а грошового потоку доходів (рента, зарплата, процент, прибуток), споживацьких видатків, доходів та витрат фірм – по часовій стрілці. У схемі домогосподарства розглядаються як власники й постачальники всіх економічних ресурсів (володіють ними безпосередньо або через власні торгово-промислові фірми). Домогосподарства й фірми підприємницького сектора виступають як на ринку ресурсів, так і на ринку продуктів, але виконують протилежні ролі – або продавців, або покупців. Домогосподарства продають свої ресурси фірмам і використовують доход для купівлі товарів та послуг. Фірми купляють ресурси і продають товари та послуги домогосподарствам. Споживацькі видатки домогосподарств перетворюються на доходи (виручку) підприємств від продажу їх продукції. Виручка підприємств знову спрямовується на купівлю ресурсів (витрати фірм). Власники ресурсів отримують грошові доходи і спрямовують їх на споживацькі видатки.

Якщо у центрі цієї моделі помістити уряд, то ми отримаємо більш розширену модель економічного кругообігу. Угору від уряду до ринку ресурсів буде йти стрілка (1), що показує урядові видатки на ресурси (платня депутатам Верховної Ради, державним службовцям, військовим, вчителям та ін., купівля або оренда землі для будівництва об’єктів, що пов’язані з діяльністю уряду), а в протилежному напрямку йде стрілка руху ресурсів (2). Стрілка, що йде вниз до ринку товарів та послуг (3), показує урядові видатки на купівлю товарів і послуг у приватних фірм (канцелярські приналежності, комп’ютери, меблі, машини, зброя та ін.), а стрілка протилежного напрямку (4) показує надходження цих товарів та послуг. Праворуч від уряду – до домогосподарств і ліворуч – до фірм теж ідуть по дві стрілки протилежного напрямку: вони показують, що уряд надає домогосподарствам і фірмам суспільні блага та послуги (5, 7), що потребує надходження до уряду чистих податків від домогосподарств і фірм (6, 8). “Чисті податки” – це різниця між податками, що сплачують державі домогосподарства й фірми, та урядовими видатками на трансфертні платежі домогосподарствам і субсидії та дотації фірмам.

Витрати Грошовий дохід

фірм

Ресурси Ресурси

1 2

7 5

8 6

3 4

Товари й Товари й

послуги послуги

Виручка від Споживацькі

продажу видатки

Модель кругообігу ресурсів, продуктів, доходів та видатків у закритій економіці з державним утручанням..

Якщо у центрі цієї моделі помістити уряд, то ми отримаємо більш розширену модель економічного кругообігу. Угору від уряду до ринку ресурсів буде йти стрілка (1), що показує урядові видатки на ресурси (платня депутатам Верховної Ради, державним службовцям, військовим, вчителям та ін., купівля або оренда землі для будівництва об’єктів, що пов’язані з діяльністю уряду), а в протилежному напрямку йде стрілка руху ресурсів (2). Стрілка, що йде вниз до ринку товарів та послуг (3), показує урядові видатки на купівлю товарів і послуг у приватних фірм (канцелярські приналежності, комп’ютери, меблі, машини, зброя та ін.), а стрілка протилежного напрямку (4) показує надходження цих товарів та послуг. Праворуч від уряду – до домогосподарств і ліворуч – до фірм теж ідуть по дві стрілки протилежного напрямку: вони показують, що уряд надає домогосподарствам і фірмам суспільні блага та послуги (5, 7), що потребує надходження до уряду чистих податків від домогосподарств і фірм (6, 8). “Чисті податки” – це різниця між податками, що сплачують державі домогосподарства й фірми, та урядовими видатками на трансфертні платежі домогосподарствам і субсидії та дотації фірмам.

Розглянута модель свідчить про можливості урядового впливу на ринки економічних ресурсів та продуктів, на добробут домогосподарств і фірм, що пов’язані зі стимуляцією або стримуванням підприємницької та споживацької активності шляхом зміни обсягів державних закупок, перерозподілу доходів.