Страхові посередники в системі реалізації страхових по­слуг

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників: страхових агентів та страхових брокерів, що підтверджено нормами статті 15 „Посередницька діяльність у сфері страхування Закону № 2745 [2].

Посередницька діяльність страхових (перестрахових) бро­керів здійснюється як виключний вид діяльності і може включа­ти консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супрово­дом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі що­до врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальни­ком, інші посередницькі послуги у страхування та перестраху­ванні за переліком, установленим Уповноваженим органом (згідно з Указом Президента 1153/2002 від 11.12.2002 р. таким органом є Державна комісія по регулюванню ринку фінансових послуг України).

Страхові брокери - юридичні особи або громадяни, які за­реєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємниць­кої діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхування як страхувальник. Страхові брокери - громадяни, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Порядок реєстрації страхових (перестрахових) брокерів визначається Уповноваженим органом.

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме - укладають договори страхуван­ня, одержують страхові премії, виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Стра­хові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускається.

Страхові (перестрахові) брокери-нерезиденти можуть нада­вати послуги лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру стра­хових (перестрахових) брокерів.

Слід зазначити, що до 1996 р. діяльність страхових посеред­ників у нашій країні практично не регулювалась. За діючим на той час Декретом „Про страхування" для проведення брокерської діяльності було достатньо зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності і повідомити Українськомк комітету в справах нагляду за страховою діяльністю за 10 днів до її початку.

За деякими даними, на 1996 р. в Україні налічувалось близько 5000 агентів, з них 50 юридичних осіб, що діяли на правах агентів. Щодо брокерів, то їх, з офіційної точки зору, в Україні практично не було.

Першим нормативним актом, що стосувався б безпосеред­ньо роботи страхових посередників, стала Постанова Кабінету Міністрів України № 1523 від 18.12.1996 р., якою збуло затверд­жено „Положення про порядок провадження діяльності страхо­вими посередниками". Складається враження, що цей документ розроблявся з метою максимального обмеження розвитку страхо­вого посередництва, переважно брокерів. Як наслідок, за два роки на страховому ринку залишилось 10 страхових брокерів та дві агентські фірми.

З метою забезпечення сумлінного і професійного виконан­ня брокерами своїх зобов'язань перед учасниками страхового ринку проводиться їх сертифікація.

Для цього було розроблено „Інструкцію про порядок сер­тифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру стра­хових брокерів та регулювання їх діяльності" відповідно до Зако­ну України „Про страхування" та „Положення про особливі умо­ви діяльності страхових брокерів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №747 від 29.04.99 р. Інструкцію за­твердив Український комітет у справах нагляду за страховою діяльністю перед власною ліквідацією 16 лютого 2000 р.

У розробленій Інструкції визначався порядок здійснення сертифікації, ведення державного реєстру та регулювання діяль­ності страхових брокерів.

Згідно з Інструкцією сертифікація страхових брокерів здійснюється шляхом проходження навчання та (або) складання іспиту громадянами-підприємцями або керівниками юридичних осіб, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та мають намір проводити брокерсь­ку діяльність на страховому ринку.

Включення до державного реєстру страхових брокерів здійснюється після проходження громадянами-підприємцями або керівниками юридичних осіб навчання та (або) складання іспиту з отриманням ними сертифіката про одержання про­фесійних знань, відповідних базовому рівню кваліфікації страхо­вого брокера.

Термін чинності реєстраційного свідоцтва становить п'ять років. Видане свідоцтво за відповідним реєстраційним номером вноситься до державного реєстру страхових брокерів, який зараз ведеться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Термін чинності свідоцтва може бути продовжений за за­явою підприємця в порядку, передбаченому Інструкцією, при цьому термін продовження дії свідоцтва не може перевищувати терміну дії свідоцтва.

Брокер, що не включений до реєстру, не може працювати на страховому ринку. Інструкція містить також вимогу щорічного оприлюднення державного реєстру.

На підставі отриманого свідоцтва страховий брокер може надавати такі види послуг

1. залучення клієнтури до страхування, її пошук;

2. роз'яснювальна робота з видів страхування, якими ціка­виться клієнт;

3. підготовка та, відповідно до наданих повноважень, оформлення потрібних для укладення договору страхування до­кументів, збір потрібної інформації, а також ведення переговорів та укладення договорів страхування за дорученням клієнта;

4. підготовка та відповідно до наданих повноважень, оформлення потрібних документів для отримання страхового відшкодування (страхової суми);

5. за дорученням страховика та за його рахунок, за наяв­ності відповідної угоди - організація виплат страхової су­ми або страхового відшкодування;

6. розміщення страхового ризику за договорами перестрахування або співстрахування за дорученням клієнта;

7. надання зацікавленим особам експертних послуг, послуг з оцінки страхових ризиків;

8. підготовка документів з розгляду і врегулювання збитків при настанні страхового випадку на прохання зацікавле­них осіб;

9. організація послуг аварійних комісарів, експертів з оцінки шкоди й визначення розміру виплат страхової су­ми або страхового відшкодування;

10. консультаційні послуги в частині страхування;

11. отримання страхових внесків (премій) за договорами страхування за наявності відповідної угоди зі страховиком;

12. підготовка документів для врегулювання питань про збитки у разі настання страхового випадку;

13. інші послуги, пов'язані з провадженням підприємниць­кої діяльності на страховому ринку;

Страховий брокер має право провадити посередницьку діяльність із будь-яких видів страхування, в тому числі тих, які проводяться в обов'язковій формі, якщо інше не передбачено чин­ним законодавством. В той же час страховий брокер не може про­водити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької на страховому ринку.

На сьогодні діяльність страхових брокерів є найбільш актуаль­ною у перестрахуванні. Крім того, діяльність страхових посередників може дати поштовх до розвитку особистого страхування. А з розвитком та поглибленням ринкових відно­син на страховому ринку України роль страхових посередників зроста­тиме, що піде на користь як страхувальникам так і страховикам. При цьому забезпечуватиметься постійне поліпшення якості страхових продуктів за рахунок налагодження тісніших взаємозв'язків між стра­ховими посередниками та страхувальниками.