Сутнiсть публічних фiнансiв та їх відмінність вiд приватних

Публічні фінанси - це цiлiсна система суспiльних вiдносин, пов’язаних iз формуванням централiзованих i децентралiзованих фондiв грошових коштiв iз метою виконання завдань i функцiй держави та органів місцевого самоврядування.

Система публічних фінансів включає державні та фінанси органів місцевого самоврядування.

Вiдмiннi риси мiж державними та приватними фiнансами були сформульованi в працi французького вченого П. М. Годме. Вiн наголошував на можливостi застосування державою примусового порядку мобiлiзацi фiнансоних ресурсiв; зв’язку державних фiнансiв з грошовою системою, яка певною мiрою керусться державою i не залежить вiд волi приватного власника, який роэпоряджасться лише власними фiнансами; значному розмiрi державних фiнансiв порiвняно з приватними; орiентацii приватних фiнансiв на одержання прибутку, а не на задоволення загального iнтересу, що характерно для державних фiнансiв.

Централiзованi публічні фiнанси вiдображають вiдносини, пов ‘язанi з мобiлiзацiсю, розподiлом i використанням централiзованих грошових фондiв, якi надходять у роэпорядження держави та органів місцевого самоврядування як суб’єктів публiчної влади. До них вiдносяться державний та мiсцевi бюджети, а також цiльовi фонди (пенсiйний, соцiального страхування та iншi).

Децентралiзованi публічні фiнанси уявляють собою децентралiзованi фонди грошових коштiв, якi утворюються в усiх галузях народного господарства. У сучасних умовах пiдприєсмства та органiзацй усiх форм власностi утворюють фонди за рахунок власного прибутку.

Необхiднiсть публічних фiнансiв зумовлена тим, що за будь-якого типу економiчних вiдносин основним призначенням держави є забезгечения фiнансовими ресурсами тих потреб, якi не можна задовольнити через ринковий механiзм, тобто через попит i пропозицiю, а також особисто кожним громадянином у зв’язку з вiдповiдними об’сктивними причинами. До них слiд вiднести структурну перебудову економiки, боротьбу з монополiзмом, захист навколишнього середовища, захист тих громадян, якi з’являються на ринку як споживачi - малозабезпеченi, iнвалiди, дiти, гiрестарiлi, а також проведения фундаментальних наукових дослiджень, загальну освiту, пiдготовку кадрiв, соцiальне забезпечення i страхування, охорону здоров’я тощо. Зрозуміло, що необґрунтовано висока частка централiзацi фiнансових ресурсiв призводить до негативних наслiдкiв, оскiльки на рiвнi суцiльно централiзації важко здiйснювати рацiональний розподiл i забезпечувати їх ефективне використання. З iншого боку, зииження централiзацiї при високiй частцi державної власностi спричиняє безгосподарнiсть і перекоси в розподiлi та використаннi фiнансових ресурсiві як наслідок - фiнансовий розлад у державi. Потрiбна також оптимiзацiя перерозподiлу фiнансових ресурсiв, що перебувають у розпорядженнi населения: якщо держава надмiрно втручається в перерозподiл частки населения у валовому нацiональному продуктi, то це пiдриває стимули до працi, знижус темпи економiчного зростання. Водночас невтручання держави в цей процес або значне скорочення ресурсiв також має негативнi наслiдки, зокрема, стримує розвиток освiти, науки, призводить до зубожiння окремих верств населения тощо. Отже, перерозподiльнi процеси, що здiйснюються за допомогою державних фiнансiв, - це явища макрорівня.

Для публічних фiнансiв притаманнi риси, якi у своiй сукупностi характеризують їх сутнiсть:

• завжди iснують стосовно грошей чи грошового еквiваленту;

• зумовленi управлiнською роллю держави та органів місцевого самоврядування;

• є перерозподiльчими вiдносинами у сферi сукупного суспiльного продукту.