Характеристики окремих джерел шуму

Джерела шуму	Рівень звуку у дБА
Побутові кондиціонери	> 50
Концерт рок - музики	> 90
Симфонічний концерт
Домашнє стерео	>90
Моторна пила	>95
Газонокосарка	>80
Відбійний молоток
Стрільба	>120
Мотоцикли	> 80
Вагон метро	>90
Літак (відстань 10 м)
Гелікоптер (відстань 10 м)
Реактивний двигун (відстань 10 м)
Постріл з гармати, старт космічної ракети (відстань 100 м)	160 - 170
Потужний гуркіт грому	120- 150

Сприйняття шуму слуховим аналізатором залежить від характеристики джерела й від виду діяльності людини за умови впливу чинника. Наприклад, за відповідних умов життєдіяльності шепіт і хропіння можуть заважати більше, ніж голосна музика або розмова. Навіть незначний шум може заважати при розумовій праці або під час відпочинку. Украй несприятливо діє шум на сон людини. Він подразнює центральну нервову систему, подовжує період засинання, скорочує тривалість сну, зменшує його глибину, викликає зміни вегетативних реакцій (підвищення артеріального і внутрішньочерепного тиску). Поріг впливу шуму на сон різних людей коливається від 30 дБА до 60 дБА. У великих містах джерелом шуму, передусім у нічний час, є підприємства громадського харчування (кафе, бари, магазини), розташовані біля або безпосередньо у житлових будинках. Генерований такими об’єктами шум може перевищувати допустимі рівні на 7 – 14 дБА. У житлових будинках та інших приміщеннях (палати лікарень та санаторіїв) рівень звуку вночі має становити не більше як 30 дБА та 25 дБА відповідно.

Під впливом шуму, як загальнобіологічного подразника, виникають різноманітні фізіологічні зміни у провідних органах та системах організму, погіршуються функціональні показники центральної нервової системи. Особливо чутливими до негативної дії шуму є діти, вагітні, хворі, у яких гальмується процес одужання, особи похилого віку тощо. Темп приросту нервово – психічних порушень у населення, за умов перевищення ГДР, становить 0,5 % на кожний наступний 1 дБА рівня шуму. Шум вважається потенційним фактором стресу для серцево – судинної системи. У зв’язку з цим, у приміщеннях лікувально-профілактичних установ удень рівень шуму обмежується до 35 дБА.

Шум призводить до зниження працездатності не тільки при інтелектуальній, а й при фізичній праці. У робітників шум збільшує стомлення, погіршує увагу, зумовлює формування професійної приглухуватості, знижує швидкість рефлекторних реакцій і сприйняття звукових сигналів, сприяє ризику травматизму. Комунальний шум може бути причиною низького рівня успішності школярів. Дуже сильний шум (понад 110 дБА) викликає незворотне механічне ушкодження слухового аналізатора.

Доведено, що шум сповільнює ріст рослин, оскільки сприяє надмірному виділенню вологи через листя та зумовлює фізіологічні порушення на клітинному рівні. Шум двигунів реактивного літака може спричинити загибель личинок бджіл й порушення орієнтації у просторі дорослих особин. Унаслідок впливу шуму знижуються надої корів та кіз, приріст маси у свиней, виникають тріщини у шкарлупі яєць й може порушуватися здатність курей нести яйця.

Шум сельбищної зони міста поділяється на позамікрорайонний, мікрорайонний (квартальний) і внутрішньобудинковий. Джерела шуму надзвичайно різноманітні. Це транспорт міста (автомобільний, мотоцикли, мопеди, трамваї, тролейбуси, наземні лінії метро, індивідуальні моточовни й катера у населених пунктах, розташованих біля водойм); транспорт зовнішній (залізничний, авіаційний, водний, передусім у зоні причалів та портів); промислові підприємства; заклади культури, мистецтва, відпочинку (концертні естради, танцювальні майдани, кінотеатри); спортивні та ігрові майданчики; дитячі дошкільні і шкільні заклади; пристрої вертикального транспорту (ліфти, сміттєпроводи); санітарно-технічне обладнання квартир (водопровід і каналізація); електропобутова техніка (порохотяги, пральні машини, міксери); акустична радіо- і відеоапаратура (магнітофони, приймачі, телевізори, телефони, музичні центри) тощо.

Суттєво впливають на шумовий режим у населених пунктах сільської місцевості автомагістралі. Зокрема, біля шосе рівень шуму досягає 55 дБА, у радіусі до 50 м від залізничного вокзалу становить у середньому 71 дБА, сортувальної станції – 74 дБА, залізничної лінії – 77 дБА. Довкола виробничих об’єктів рівень акустичного тиску може сягати 75 дБА. Тому між житловою зоною та виробничими об’єктами різних типів облаштовуються санітарно – захисні зони, ширина яких обґрунтовується акустичними розрахунками й повинна відповідати санітарним нормам.

Негативний вплив на організм людини мають ультразвукові хвилі, які не сприймаються органами слуху. Ультразвук широко застосовується у різних галузях науки і промисловості, зокрема при дефектоскопії, зварюванні, обробці твердих і крихких матеріалів. Ультразвукові коливання низької частоти утворюються при роботі ракетних двигунів, газових турбін, свердлильних верстатів. За умови впливу зазначеного чинника люди скаржаться на головний біль, запаморочення, швидку втомлюваність, розлади сну, дратівливість, підвищену чутливість до звуків. На певних видах виробничих об’єктів у працівників спостерігаються локальні ураження нервово-судинного апарату у місцях безпосереднього контакту з деталями (вегетативні поліневрити пальців рук, кисті, передпліччя). У сучасних спорудах вентиляційне устаткування може генерувати інфразвукові коливання. Деякі природні явища створюють інфразвукові коливання: вітер, грозові розряди, тектонічні процеси у земній корі (обвали, землетруси, виверження вулканів тощо). Інфразвукові складові присутні у спектрі шуму транспортних засобів. Дія інфразвуку на організм людини призводить до появи ознак пригніченості, млявості, відчуття втоми, порушення функцій дихальної і серцево-судинної систем. Інфразвук з частотою коливань від 2 Гц до 15 Гц спричинює резонансні коливання організму. Найнебезпечнішою вважається частота 7 Гц, оскільки вона збігається з альфа- ритмом головного мозку. Негативний вплив ультразвуку та інфразвуку зменшується заходами будівельної акустики та раціональним плануванням і розміщенням виробничого устаткування.

Науково-технічний прогрес, урбанізація призвели до того, що у містах на території житлової забудови та усередині будинків з’явився новий фізичний фактор – вібрація.

Фізичні характеристики та класифікація вібрацій. Вібрація – механічні ритмічні коливання пружних тіл.

Основними показниками вібрації є амплітуда коливань, віброшвидкість (м/с), віброприскорення (м/с²). Людина відчуває вібрацію у діапазоні від часток герца до 8000 Гц. Вібрація більш високої частоти сприймається як теплове випромінювання. За поріг сприйняття віброшвидкості прийнято вважати 10^-6 м/c, а за поріг больового відчуття – 1 м/c. Інтенсивність вібрації вимірюється не лише абсолютним значенням віброшвидкості або віброприскорення, але й за їхнім логарифмічним рівнем, який виражається у децибелах.

За джерелом виникнення вібрація поділяється на транспортну, транспортно-технологічну (генерується машинами з обмеженим переміщенням: екскаватори, крани, автонавантажувачі) й технологічну (діє на операторів стаціонарних машин та на інших робітників через підлогу).

За способом передачі на організм розрізняють загальну та локальну вібрацію. Загальна вібрація – це коливання великих поверхонь, що через опорні поверхні людини передаються всьому організму. Це зумовлює переміщення тіла у просторі разом з об’єктом, що коливається. Локальна вібрація передається обмеженій ділянці тіла людини від різноманітних ручних інструментів за умови безпосереднього контакту.

За частотним спектром загальна вібрація буває низькочастотною із переважанням максимальних рівнів в октавних смугах 1 – 4 Гц, середньочастотною (8 – 16 Гц) і високочастотною (31,5 – 63 Гц). За часовими характеристиками вібрація поділяється на постійну (віброшвидкість змінюється не більше як на 6 дБ за 1 хв.) і непостійну (зміни віброшвидкості не менше як 6 дБ за 1 хв.). Для вимірювання вібрації використовується вібровимірювальна апаратура, принцип роботи якої ґрунтується на перетворенні механічних коливань у пропорційні їм електричні величини.

Особливої актуальності у великих містах нашої країни та за кордоном проблема вібрації набула у зв’язку з будівництвом метрополітену. Сприятливі умови для розповсюдження вібрації створюються при експлуатації тунелів малого заглиблення, будівництво яких є економічно вигідним. Траси метрополітену прокладаються під існуючими житловими кварталами, а досвід експлуатації підземних поїздів показав, що вібрація проникає до будинків, розташованих у радіусі 40 – 70 м з обидвох боків від тунелю. Джерелами вібрації є також важкі вантажні автомашини, залізничні поїзди і трамваї.

У побутових умовах вібрація не призводить до серйозних наслідків порушення здоров’я. Проте, у мешканців міста можуть з’явитись суб’єктивні реакції організму – порушення сну, роздратованість, головний біль. Шкідливий вплив вібрації залежить від відстані до джерела, частотного спектра та рівня віброшвидкості. Інтенсивність впливу вібрації значно посилюється за умови комбінованої дії із шумом. У виробничій сфері тривала дія вібрації на організм спричиняє розвиток вібраційної хвороби. Основними проявами зазначеного патологічного стану є спазми судин дистальних фаланг пальців рук (при локальній вібрації) чи ніг (при загальній вібрації), зниження їхньої температури, відчуття оніміння, утрата тактильної та температурної чутливості. Спазми судин супроводжуються сильними болями. Надалі розвивається атрофія м'язів, контрактури, деформації пальців та інші ураження.