Вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу та ноосферу

Відповідно до теорії В.І. Вернадського, існує три послідовні фази розвитку Землі – фаза геосфери (неживої природи), біосфери (живої природи) та ноосфери.

Академік В.І. Вернадський висунув на перше місце поняття життя як організованої сукупності живої речовини. Він відводив живим організмам роль найголовнішої геохімічної сили. У своїй науковій праці “Біосфера” він писав: “Живі організми є функцією біосфери і тісно матеріально та енергетично з нею пов’язані, є величезною геологічною силою, що її визначає…”. Учений підкреслював, що речовина планети і в Космосі утворюється в кругообігу “мертве-живе-мертве», що «біогенні породи становлять значну частину маси біосфери, “…йдуть далеко за межі біосфери… вони перетворюються, втрачаючи всякі сліди життя, у гранітну оболонку”. В.І. Вернадський до біосфери зачислив шари земних оболонок, де мешкають не тільки живі організми, а й знаходяться речовини, що були створені у минулому живою матерією.

В.І. Вернадський був одним із перших, хто сприймав біосферу як “єдину термодинамічну систему, у котрій зосереджене життя і здійснюється постійна взаємодія всього живого з неорганічними умовами середовища”. На думку вченого біосфера є цілісною глобальною екологічною системою, котра має певну структуру, стійкість, механізми саморегуляції та самовідновлення.

Поява людини, розвиток її розумових здібностей, започаткували перехід біосфери у ноосферу. У науковій праці “Декілька слів про ноосферу” (1944 р.) В.І. Вернадський виклав своє бачення еволюційно-історичного процесу, майбутнього розвитку науки і глибокого пізнання людиною законів природи. Біосфера стане ноосферою, тобто досягне такого стану, коли взаємовідносини людини з природою свідомо будуть керуватися людським розумом та спрямовуватися на забезпечення їхньої гармонізації. Учений писав: “ноосфера – останній з багатьох етапів еволюції біосфери в геологічній історії – етап наших днів… Ноосфера – нове геологічне явище на нашій планеті. У ній людина вперше стає величезною геологічною силою. Вона може й повинна перебудувати своєю працею і думкою царину свого життя, перебудувати докорінно порівняно з тим, що було раніше”. Становлення етапу ноосфери В.І. Вернадський пов’язує з дією багатьох чинників, зокрема єдністю людського роду, планетарним характером людської діяльності, розвитком демократичних форм людської діяльності, небувалим розвитком, “вибухом” досягнень науки й техніки.

В основу вчення В.І. Вернадського про ноосферу покладено такі основні положення:

- Ноосфера – історично останній стан геологічної оболонки біосфери, що перетворюється діяльністю людини.

- Ноосфера – сфера розуму і праці.

- Зміни біосфери обумовлені як свідомою, так і підсвідомою діяльністю людини.

- Розвиток ноосфери пов’язаний з розвитком соціально-економічних факторів.

У розвитку ноосфери виділяють дві стадії:

1. Стадія становлення ноосфери та стихійного розвитку з моменту виникнення “людини розумної”.

2. Стадія свідомого удосконалення кожної окремої людини та людства в цілому.

Основні ознаки ноосфери:

- зростання кількості видобування корисних копалин з надр літосфери;

- масове споживання біогенних речовин для задоволення енергетичних потреб;

- інтенсивна трансформація і розсіювання енергії Землі;

- створення у значних кількостях нових речовин, зокрема металів – металізація біосфери та її забруднення;

- виникнення нових трансуранових хімічних елементів;

- значний розвиток науково-технічного прогресу (освоєння космічного навколосонячного простору), що призводить до виходу ноосфери за межі біосфери.

Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури, особливо з того моменту, відколи “культура” досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили».

Серед складових частин ноосфери виділяють антропосферу, техносферу, соціосферу. Антропосфера – це об’єднання людей як організмів. Техносфера є сукупністю штучних об’єктів, які створила людина, та природних об’єктів, котрі змінилися під впливом людської діяльності, соціосфера – сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою.

Ноосфера відрізняється від біосфери значними темпами розвитку. За концепцією ноосфери, людство перетворилося на найпотужнішу геологічну силу на планеті. В.І. Вернадський підкреслював, що упродовж останніх 500 років людство освоїло нові форми енергії – парову, електричну, атомну, й навчилося використовувати майже всі хімічні елементи; освоїло всю біосферу й одержало набагато більшу, порівняно з іншими організмами, незалежність від навколишнього середовища. Наукова думка й діяльність людини змінили структуру біосфери, незаймана природа швидко зникає, з’являються нові екосистеми та ландшафти – міста, культурні землі, для яких характерні простіші угруповання організмів. Учений зазначав, що можливості людини з її розумом і технікою є надзвичайні. Унаслідок цього, людина може втручатись у хід геолого-хімічних процесів Землі і навіть змінювати їхній природний напрямок. Людство має усвідомити свою силу і роль у біосфері і тоді настане новий етап її розвитку. Разом з тим, він застерігав про можливі наслідки вторгнення людини у природу. Ще півстоліття тому академік В.І. Вернадський писав: “Людина стає геологічною силою, здатною змінити обличчя Землі”. Наслідки антропогенної діяльності проявляються у виснаженні природних ресурсів, забрудненні біосфери відходами виробництва, руйнуванні природних екосистем, зміні структури поверхні Землі, зміні клімату. Антропогенні впливи призводять до порушення практично всіх природних біогеохімічних циклів. Дедалі ці зміни набувають глобальнішого характеру і сьогодні людство розглядається як основний фактор негативного впливу на біосферу. Набули поширення терміни: «екологічна криза», «екологічна катастрофа» та інші, котрі переважно пов’язують із діями людини. Для становлення та стійкого існування ноосфери В.І. Вернадський виділяв низку необхідних умов, зокрема заселення людиною всієї планети; удосконалення засобів зв’язку та обміну між країнами, посилення зв’язків, у тому числі й політичних, між всіма країнами Землі; переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, які відбуваються у біосфері; вихід меж біосфери у космос; відкриття нових джерел енергії; рівність людей всіх рас та релігій; збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої та внутрішньої політики; свобода наукової думки та наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних факторів; продумана система народної освіти та зростання благоустрою народу; розумне перетворення первісної природи Землі для задоволення всіх матеріальних, естетичних і духовних потреб населення; вилучення війн з життя суспільства.