Процедурне програмування

Процедурне програмування подає програму у вигляді набору алгоритмів, для оформлення яких можуть застосовуватися іменовані програмні блоки — процедури і функції. В останньому випадку передбачається наявність механізмів передачі параметрів і поверненні результату.

Для представлення даних викори­стовуються стани пам’яті. Змінні або імена можуть бути типізова­ними або ніі, а їх значення беруться з областей даних, які визнача­ються як абстрактні або конкретні типи.

Алгоритми в процедурних мовах програмування представляю­ться як композиції операторів присвоювання, що змінюють стани пам’яті. В процесі розвитку процедурної парадигми ще в 60-70-х роках з’ясувалось, що всі різновиди композицій зрештою зводяться до чотирьох основних: присвоювання, послідовної композиції, умов­ного оператора та умовного циклу. Це призвело до відкриття Глушковим В. М. алгебри алгоритмів, яка лягла в основу структурно­го програмування. Кожна процедурна програма визначає деяке часткове перетворення на множині станів пам’яті.

Стратегія вико­нання цього перетворення (операційна семантика) являє собою по­слідовність кроків, кожний з яких перевіряє умову і реалізує опера­тор присвоювання. Ця стратегія визначається структурою програ­ми майже однозначно.

Розглянемо коротко семантичні проблеми для процедурних (імперативних) програм.