Стадії виробничих відносин

1. ВИРОБНИЦТВО - процес створення предметів споживання і засобів виробництва.

2. РОЗПОДІЛ - це процес розподілу робочої сили, засобів виробництва і частки виробленого національного продукту.

3. ОБМІН - процес обміну діяльністю, продуктами. Отримана при розподілі частка обмінюється на необхідні конкретні засоби існування.

4. СПОЖИВАННЯ - особисте, виробниче. Дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.

Їх суть і основу складають відносини власності на засоби виробництва.

Поділу праці

СТРУКТУРА ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН

Соціально-економічні відносини:

- характеризують суспільний спосіб поєднання робітника із засобами виробництва;

- відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва;

- умови розпорядження і використання факторів і результатів виробництва, тобто ту суспільну форму, в якій відбувається виробництво.

Організаційно-економічні відносини:

- характеризують стан виробництва;

- відображають особливості розвитку факторів виробництва, їх суспільну комбінацію;

- не зачіпають соціально-економічні форми виробництва.

Отже, система виробничих відносин утворює економічну структуру суспільства, його економічний базис.

Виробничі відносини, як об ’ єкт вивчення економічної теорії.

1. Система виробничих відносин утворює економічну структуру суспільства, його економічний базис і є стимулом для розвитку (гальмом) продуктивних сил.

2. Виробничі відносини визначають соціальну та виробничу структуру суспільства, тобто визначають суспільні відносини та інструменти, які в сукупності утворюють надбудову суспільства.

3. Єдність і взаємодія продуктивних сил та виробничих відносин утворюють спосіб виробництва, а спосіб виробництва в єдності з надбудовою (з усіма характерними для неї формами життєдіяльності: ідеологічними, політичними, соціальними і т.д.) утворюють суспільно-економічну формацію.

В сукупності всі ці відносини складають систему виробничих

відносин суспільства основою яких виступають відносини власності.

Отже, суспільне виробництво, як об’єкт вивчення політекономії, має дві сторони: продуктивні сили, як відносини людей до природи та виробничі відносини, як відносини між людьми в процесі створення ними матеріальних благ.

Продуктивні сили і виробничі відносини знаходяться у діалектичній взаємозалежності:

- продуктивні сили завжди й повсюди ставлять певні вимоги до стану виробничих відносин;

- розвиток продуктивних сил повною мірою в остаточному підсумку залежить від виробничих відносин.

Рушійною силою розвитку суспільного способу виробництва є суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами.