Роль І.П.Котляревського і Т.Г.Шевченка у становленні сучасної української мови

Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі середньонаддніпрянського говору південно-східного наріччя на основі діалектів сучасної Полтавщини та Південної Київщини, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський — автор перших великих художніх творів українською мовою(«Енеїда», «Наталка Полтавка»,«Москаль-чарівник»). Основоположником сучасної української літературної мови вважається Т. Г. Шевченко. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості І. Я. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. М. Коцюбинський та інші письменники.

Роль І.П. Котляревського у становленні СУЛМ («Енеїда» - 1798):

· визнаний мовознавцями завершителем старої УЛМ і зачинателем нової УЛМ;

· відновив друк україномовної літератури;

· активно ввів у літературу південно-східний діалект;

· працював над проблемою розрізнення української та російської мов, виявлення відмінностей між ними;

· першим використав УЛМ у серйозній художній творчості;

· його творчість – місток між старою УЛМ і новою УЛМ; нова мова Котляревського увібрала у себе усі кращі досягнення та традиції старої.

Роль Т.Г. Шевченка у становленні СУЛМ («Кобзар» - 1840):

· Шевченко – основоположник нової УЛМ;

· творчість Шевченка завершила процес становлення нової УЛМ на національній основі, розпочатий І. Котляревським;

· під пером Шевченка УЛМ досягла світового рівня; він створив зразок, який варто було наслідувати;

· нова УЛМ утвердилася саме завдяки поширенню її у художньому стилі, чому найбільше сприяв Шевченко;

· геніальні твори Шевченка позначені наддіалектністю; під його пером мова стала виконувати об’єднавчу функцію для населення України; його мова – у повній мірі народна, тобто зрозуміла усьому українському народові.