Структура впливу параметрів людського фактору на управління безпекою у НС

Останнім часом в Україні різко загострилась і викликає серйозну стурбованість проблема безпеки життєдіяльності людей, від вирішення якої залежить збереження, відповідно до Конституції України, найвищої соціальної цінності держави – людини, її здоров’я і життя.

Показники травматизму та загибелі людей в Україні загрозливо зростають й у кілька разів перевищують аналогічні показники у розвинених країнах світу. Різні отруєння, дорожньо-транспортні пригоди, випадкові та навмисні пошкодження, пожежі, нещасні випадки на воді, аварії і травмування на виробництві та в побуті забрали життя тисяч людей.

Незважаючи на те, що сьогодні в Україні прийнято ряд нормативно-правових актів стосовно здійснення профілактичних заходів щодо зниження рівня окремих небезпек для життя і здоров’я людини, визначені відповідальні органи центральної виконавчої влади, які здійснюють державне управління у зазначених сферах, діють загальнодержавні та місцеві ради з питань безпечної життєдіяльності населення і комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, а також відповідні громадські та наукові організації, оцінка кінцевого результату є стабільно незадовільною.

І як висновок, що 70% людей гине, в переважній більшості, через власну необережність – виникає проблема людського фактора. Поняття про людський чинник та його роль у виникненні небезпек є ключовими для вивчення. Постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень?

У ситуаціях, однакових для всіх людей, кожна окрема людина поводиться по-різному. Найважливіші значення для поведінки конкретної особи мають її індивідуальні характеристики, а саме: тип нервової системи, характер і темперамент, особливості мозкової діяльності і мислення, виховання і освіта, стан здоров’я, досвід.

Зазначені характеристики забезпечують швидкість, рівень та якість виконання необхідних дій, вони формують основні психологічні причини свідомого чи несвідомого недотримання людиною вимог безпеки.

У кожній людській дії можна виділити три складові: мотиваційну, орієнтаційну, виконавчу.

Порушення будь-якої з цих функціональних частин призводить до порушення дії, яка виконується, а порушення дій, пов’язаних із забезпеченням безпеки, призводить до створення небезпеки.

Мотиваційна частина діяльності базується на бажаннях, прагненнях, інтересах людини, її ідеалах та переконаннях.

Найчастіше порушення мотиваційної частини дії виникають через:

- конфлікт між безпекою та матеріальною вигодою, коли людина планує витратити на виконання дії менше енергії, сил, матеріалів, часу;

- прагнення орієнтуватись на певний “ідеал”– людина, яка може бути досвідченою, але діяльність якої характеризується ігноруванням вимог безпеки;

- тенденцію копіювання норми поведінки групи людей, для яких порушення вимог безпеки стало звичним. Людина, що прагне дотримуватися вимог безпеки, стає в такому колективі “білою вороною”;

- переоцінку власного досвіду та майстерності;

- бажання самоствердження, “показати себе” перед іншими;

- стресовий стан або ж алкогольне чи наркотичне сп’яніння.

Орієнтаційна частина діяльності базується на знаннях, уміннях, навичках, досвіді.

Порушення цієї частини діяльності виникають через неусвідомлення існуючої небезпеки, недостатню професійну підготовленість до виконання певного виду робіт, незнання відповідних правил безпеки.

Виконавча частина діяльності базується на відповідності психофізіологічних якостей людини діям, які вона виконує, та середовищу, в якому вона знаходиться. Причини цих порушень можуть бути постійними, що викликані індивідуальними якостями людини, станом обладнання, тимчасовою перевтомою, погіршенням здоров’я після хвороби та іншим.

Людина як жива істота має дві найхарактерніші ознаки-складові: організм і психіку.

Психіка – це властивість нервової системи.

Нервова система – це сукупність структур в організмі, яка об’єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Фактично люди мають дві нервові системи: центральну і вегетативну. Центральна нервова системи керує відносинами людини із зовнішнім світом.

На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем.

Від сили нервової системи залежить також здатність до екстреної мобілізації в аварійних ситуаціях, здатність успішно діяти, незважаючи на відволікаючі фактори. Від рухомості і мобільності нервової системи, від урівноваження нервових процесів залежить така важлива якість безпеки, як здатність до переключення уваги і до швидкого реагування на небезпечні сигнали.

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізичними властивостями людини.

Звідси постає важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, стають винуватцями своїх ушкоджень? Це один із найскладніших інстинктів, що призводить до втрати людяності, коли людина потрапляє у надзвичайну ситуацію.

Вивчення причин аварій та катастроф, пов’язаних з неправильними діями людини або ж з її бездіяльністю в критичний момент, привели до появи поняття “людський фактор”, під яким розуміється небезпека, зумовлена помилкою людини, і розуміння необхідності його дослідження.

Основне завдання людей, які потрапили у надзвичайну ситуацію – не втратити людської подоби, пам’ятати, що поруч є хтось, кому потрібна допомога: діти, жінки, старі або поранені.

Дослідження людського чинника передбачає прогнозування ймовірності людської помилки та її меж.

Предметом дослідження психології безпеки є:

- психічні процеси, що породжені самою діяльністю та впливають на її безпеку;

- психічний стан людини, що відбивається на безпеці діяльності.

До внутрішніх чинників, що визначають процес прийняття рішень, а отже, дії людини в небезпечній ситуації, відносяться розумові здібності, знання і навички, особливості реакції.

У результаті досліджень людського чинника встановлено, що помилки за своїм характером поділяються на чотири типи:

- помилки бездіяльності – людина не виконує будь-яких дій у той час, коли потрібне виконання певних операцій;

- помилки дії – дія виконується неправильно;

- помилка черговості – порушується послідовність виконання дій;

- помилка часу – порушується час виконання дії.

Дослідженням людського чинника встановлено також, що на можливість роботи без помилок та на кількість помилок у процесі виконання завдання впливає складність завдання.

Залежно від безпосередніх причин виникнення помилок усі помилки поділяються на чотири категорії:

- ненавмисні помилки, що відбуваються при виконанні за умов доцільних намірів;

- ляпсуси, які полягають у тому, що щось переплутано;

- помилки неправильного розуміння, які відбуваються через те, що людина не розуміє, або не усвідомлює, що вона робить;

- помилка свідомого порушення, коли свідомо порушуються вимоги безпеки.

Чому саме так? Розглянемо, як діє стандартна модель дії психіки людини, що потрапила у надзвичайну ситуацію.

Проблема – пошук знань – досвіду – умінь – пошук шляхів виходу з ситуації – дії щодо вирішення проблеми.

Якщо одна із ланок ланцюга випадає, короткий контур саморегуляції розривається і проблема не вирішується. Наприклад, якщо немає достатньої інформації про проблему, а саме про НС, то й вирішення ускладнюється, в свідомості наступає хаос, невпорядкованість.

Надалі при надходженні об’єктивної інформації (зверніть увагу – об’єктивної, а не жахливої!!!) налагоджується інтелектуальна робота мозку, активізується ментальний досвід, аналіз, емоційний стан стабілізується.

А якщо у свідомості знайшли відображення знання про те, що треба робити в даній ситуації, і якщо ці знання стали навичками і доведені до автоматизму, закріплені практично, тоді, навіть знаходячись у стані розслабленості, людина виконуватиме завчені рухи і поступово починає контролювати свої емоції, свої дії і свій стан.

Першими сферами людської діяльності, які почали використовувати в практичних цілях дослідження людського фактора, стали авіація та ядерна енергетика. Як результат можна відмітити, що по мірі зростання автоматизації і вдосконалення системи “людина – машина – оточуюче середовище” внесок персоналу у частоту виникнення надзвичайних ситуацій меншає. Цей досвід переноситься на інші сфери людської діяльності.

Причини нещасних випадків, травмувань, які пов’язані з людським фактором, необхідно розглядати на трьох рівнях спільності: індивідуума, найближчого оточення, суспільства.

Оскільки людина є системою, що саморегулюється, кожен здатен використовувати свої можливості для досягнення мети, уникаючи при цьому небезпеки. Рівень індивідуальної захищеності залежить від знань здобутих людиною.

Створення психологічної установки на небезпеку є одним із методів підвищення рівня індивідуальної захищеності працюючих.

Зменшенню рівня ризику на рівні найближчого оточення впливають відносини в сім’ї, з друзями, колегами по роботі та керівництвом, сусідами, умови праці, а особливо цьому сприяє психічне виховання

Створення психологічної налаштованості на безпечну поведінку, стимуляція безпеки життєдіяльності, навчання її, контроль за виконанням правил безпеки служать одній важливій меті – виховання безпечної поведінки.

Відомо, що в розвинених країнах психологічна допомога населенню досить поширена. В Японії, наприклад, особливий акцент робиться на вивчення і аналіз ланцюжків взаємопов’язаних чинників, що впливають на безпеку, а також відпрацювання безпечних прийомів праці, створення настрою на безпечну працю і підвищення її престижу. Кожне недотримання правил безпеки розглядається як підрив авторитету фірми і образу її співробітників.

У періодичних виданнях публікуються дані щодо економічної ефективності, Програми безпечної поведінки (ПБП). Усі ПБП базуються на тому, що підбадьорення завжди більш ефективніше, ніж осуд.

Відомо, що на виробництві поряд з чинниками, які небезпечні для людини, існують чинники, що захищають її від цієї небезпеки. Звертається увага не тільки на теоретичну підготовку та навчання працівників підприємства, а й практичні тренування, психологічну підготовку до дій в надзвичайних ситуаціях.

Психологічна обстановка це й психічне загартування, тренування психічної витривалості. Психіка людини загартовується так само як і тіло. Особливий склад курсантів-рятувальників загартовують показом зйомок реальних подій і одночасно з цим навчають, як діяти правильно. Створюють ситуації, наближені до реальної загрози і реалізують теоретичні знання на практиці.

На жаль, у нашому, вітчизняному суспільстві низький рівень культури безпеки, що проявляється у нехтуванні правилами безпеки.

Про низький рівень культури безпеки в нашій країні свідчать більш ніж 10000 щорічно обірваних життів через отруєння алкоголем, 5000 утоплень, 2000 загиблих під час пожеж, велика кількість травм та загибелі людей у домашніх побутових умовах.

Завданнями суспільства є законодавче регулювання прав і свобод громадян, питань безпечної життєдіяльності населення, впровадження системи широкого інформування населення про катастрофи, аварії, нещасні випадки, а також засоби захисту, способи їхнього застосування, характер і способи поведінки в екстремальних ситуаціях, розвиток системи психологічної підготовки та психологічного захисту населення. Вирішення всіх цих питань нерозривно пов’язане з людським фактором, сприяє застосуванню дедалі більшої кількості методів і методологій людського фактора, вимагає відповідної підготовки у сфері людського фактора.