Осередок хімічного зараження. Характеристики зон хімічного зараження

Осередком хімічного зараження називається територія, що зазнала дії отруйних речовин.

Величина осередку залежить від кількості застосованих ОР, їх типу, метеорологічних умов та рельєфу місцевості.

Рис. 5.1. Осередок хімічного зараження.

Осередки враження СДОР залежно від тривалості зараження місцевості та часу прояву вражаючої дії розподіляються на 4 види:

1. Осередок враження нестійкими швидкодіючими речовинами. Виникає за умови зараження синильною кислотою, акрилонітрилом, окисом вуглецю тощо. Для такого враження характерно одномоментне (протягом хвилин, десятків хвилин) враження значної кількості людей, що потребують допомоги безпосередньо в осередку та надзвичайно швидкої евакуації.

2. Осередок враження нестійкими СДОР сповільненої дії (фосген, хлорпікрин, азотна кислота тощо). Враження людей відбувається протягом кількох годин, що дає резерв часу для організації рятувальних робіт.

3. Осередок враження стійкими швидкодіючими речовинами (анілін, фурфурол, деякі ФОС).

4. Осередок враження стійкими речовинами сповільненої дії (сірчана кислота, тетраетилсвинець тощо).

В осередках враження стійкими речовинами довгий час зберігається небезпека враження, тому необхідне проведення в найкоротші терміни часткової санітарної обробки в осередку, а поза ним – повної.

Дії населення під час хімічної небезпеки. Виявивши надходження у навколишнє середовище отруйних речовин або отримавши сигнал про хімічну небезпеку, потрібно терміново покинути заражену територію чи територію, де прогнозується зараження. Якщо евакуація неможлива, необхідно використати сховища, а при їх відсутності – загерметизувати приміщення, застосувати засоби захисту органів дихання (протигаз, ватно-марлеві пов'язки, змочені у воді чи спеціальних розчинах) та шкіри (плащ, накидку).

Такими ж є рекомендації і для працівників підприємств, крім цього, необхідно звернути посилену увагу на недопущення паніки під час евакуації чи розподілі засобів індивідуального захисту. Під час герметизації приміщень враховувати відношення об’єму повітря в приміщенні до кількості людей, що там знаходитимуться.

Після припинення дії отруйних речовин та локалізації осередку враження проводиться дегазація зараженої місцевості, споруд, обладнання, техніки, спеціальна обробка людей.

Характеристика осередків ураження у разі виливу СДОР. Осередок хімічного ураження (ОХУ) при розливі СДОР – це територія міста, селища, яка потрапила в зону хімічного заражен­ня (3X3), де спостерігаються втрати людей та домашніх тварин.

Під час виробничих аварій, внаслідок вибухів, деформацій, пошкоджень резервуарів, цистерн, танків та ін. місткостей та технологічних трубопроводів виникає зараження не тільки повітряного або водного басейнів, підприємств, але і площ сусідніх населених пунктів, а також це призводить до загибелі, тяжких захворювань людей, тварин і рослин.

Наслідки виробничих аварій, які супроводжуються витіканням СДОР і створенням осередку хімічного ураження (ОХУ), за своїм характером нагадує ОХУ, що виникає при застосуванні зброї масового знищення у вигляді отруйних речовин (ОР).

На цивільних підприємствах задіяні СДОР, які за своєю дією є аналогами ОР.

СДОР уражають людей, коли їх пари надходять у атмосферу, у разі витоку цих речовин на місцевості і різних поверхнях, яких торкаються люди.

За токсичним (отруйним) виявом СДОР в основному є речовинами отруйної або задушливої дії.

Таблиця 5.4

Токсичні характеристики (токсидози) деяких СДОР

№	СДОР	Фор- мула	Ураж. конц., мг/л	Експо- зиція	Смертель- на конц., мг/л	Експозиція	Дегазуючі речовини
	Аміак	NН3	0,2	6 год.		30 хв.	Вода
	Хлор	Сl2	0,01	4 год.	0,1 – 0,2	1 год.	Гашене вапно, лужний розчин, вода
	Сірчаний ангідрид	SO3	0,4	5 хв.	1,4	50 хв.	Гашене вапно, аміак, луг
	Окис вуглецю	CO	0,22	2,5 год.	3,4	30 хв.
	Сірко-вуглець	СS2	1,5	1,5 год.		1,5 год.	Сірчаний натрій, калій

Отруйні речовини, які мають температуру кипіння приблизно до 20°С (аміак, хлор, сірчаний ангідрид, окис вуглецю), при витіканні швидко випаровуються і рухаються за вітром. Тому такі речовини в небезпечних концентраціях можуть виявлятися на великих відстанях від місця аварії і завдати шкоди здоров’ю.

Інгаляційні токсичні дози вимірюються в грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр: г хв/м³, г с/м³, мг хв/л. Ступінь токсичності ОР шкірно-резорбтивної дії оцінюється середньою смертельною токсидозою, яку прийнято вимірювати в міліграмах на людину (мг/люд) або в міліграмах на кілограм (мг/кг).