Паспортизація та ідентифікація об’єктів господарювання щодо визначення потенційної небезпеки

Запобігання виникненню НС – це підготовка і реалізація комплексу заходів, що спрямовані на регулювання безпеки, управління ризиками та завчасне реагування на загрозу виникнення НС.

Діяльність по запобіганню НС має пріоритет порівняно з іншими видами робіт з протидії цим ситуаціям. Це обумовлено тим, що соціально-економічні результати завчасних дій по попередженню НС і мінімізації збитків в більшості випадків є більш важливими і ефективними для громадян, суспільства і держави, ніж ліквідація наслідків після виникнення НС.

Регулювання безпеки. Під регулюванням безпеки розуміється розробка нормативно-правової документації і реалізація заходів, які визначають і нормують можливі ризики виникнення НС.

Нормативні документи, що спрямовані на регулювання безпеки, є різними по формі і можуть бути загальнодержавними та галузевими. Відповідно, вони затверджуються і вводяться в дію Законами України, Постановами Кабінету Міністрів України або наказами міністерств.

Як приклад можливо привести:

НОРМИ (Державні будівельні, введені в дію наказами Мінбуду; Радіаційної безпеки, введені в дію наказом МОЗ);

ПРАВИЛА (Пожежної безпеки, введені в дію наказом МВС України; Безпеки перевезень небезпечних речовин, введені в дію наказом Мінтранса);

ПРОГРАМИ (Авіаційна безпека ЦА, введена в дію Законом України);

ПОРЯДКИ (Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки, Ідентифікації і обліку об'єктів підвищеної небезпеки, введені в дію Постановою Кабінету Міністрів України).

До заходів, спрямованих на регулювання безпеки відносяться:

Врахування та реалізація вимог ІТЗ ЦЗ (ЦО) при розробці містобудівної документації.

Ідентифікація та облік потенційно небезпечних об'єктів.

Ідентифікація та облік об'єктів підвищеної небезпеки.

Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки.

Паспортизація та реєстрація потенційно небезпечних об'єктів.

Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності.

Державна стандартизація з питань безпеки у НС техногенного і природного характеру.

Державна експертиза у сфері захисту населення і територій від НС техногенного і природного характеру.

Державний нагляд і контроль у сфері захисту населення і територій від НС техногенного і природного характеру.

Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки – це визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів.

Потенційно небезпечний об'єкт (ПНО) – це об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії;

ПНО вважається об'єктом підвищеної небезпеки (ОПН) відповідного класу у випадку, якщо на ньому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення НС;

Нормативи порогових мас небезпечних речовин встановлюються Кабінетом міністрів України

Ідентифікацію ОПН проводять СГД, у власності або користуванні яких є хоча б один ОПН або які мають намір почати будівництво такого об'єкту.

У процесі ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса будь-якої небезпечної речовини, з вказаних в нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин.

Процедура ідентифікації вважається закінченою, якщо виявиться, що сумарна маса хоча б одного зі всіх видів небезпечних речовин дорівнює або перевищує норматив порогової маси.

Порядок проведення ідентифікації ОПН, а також методика розрахунку сумарної маси небезпечної речовини визначені в Постанові Кабінету міністрів України №956 від 11.07. 2002 p. ”Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки”.

Результати ідентифікації і розрахунки, на підставі яких вона проводилася, зберігаються суб'єктом господарської діяльності протягом 25 років.

Суб'єкт господарської діяльності за результатами ідентифікації складає повідомлення про результати ідентифікації ОПН і подає його територіальним органам Держгірпромнагляду, Державної інспекції ЦЗ та техногенної безпеки, Держекоінспекції, державної санітарно-епідеміологічної служби, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій адміністрації, або виконавському органу місцевої поради (уповноважені органи). Уповноважені органи ведуть облік ОПН.

Держгірпромнагляд веде Державний реєстр ОПН і видає суб'єкту господарської діяльності свідоцтво про державну реєстрацію ОПН.

Декларування безпеки ОПН здійснюється з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій і їх наслідків.

Декларування безпеки проводить СГД, який складає декларацію безпеки – документ, що визначає комплекс заходів, які вживаються СГД з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності об'єкту до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків.

Декларація безпеки повинна включати:

- дослідження ступеня небезпеки і оцінку рівня ризику;

- оцінку готовності ОПО до експлуатації відповідно до вимог безпеки промислових об'єктів;

- розробку рішень, направлених на зниження ризику, і реалізацію заходів щодо запобігання можливих аварій;

- розробку заходів щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій;

- для ОПН, який будується або реконструюється видачу інформації про заходи, передбачені проектною документацією і планованих до здійснення під час експлуатації.

Порядок розробки декларації безпеки ОПН, її зміст, методика визначення ризиків і їх прийнятні рівні встановлюються Постановою Кабінету Міністрів України “Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки”.

Декларація безпеки подається в ті ж адреси, що повідомлення про ідентифікацію.

Органи місцевої влади в регіональних засобах масової інформації дають відомості про ОПН, зокрема про способи сповіщення і необхідні дії населення у разі виникнення аварії.

Паспортизація ПНО – це процедура підготовки і представлення паспорта ПНО відповідно до вимог положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС №338 від 18.12.2000 р. “Про затвердження Положення про паспортизацію ПНО”.

Паспортизація ПНО здійснюється відповідно до переліків ПНО, затверджених комісіями із питань ТЕБ та НС, які складаються на підставі результатів ідентифікації ПНО.

Паспорт ПНО – документ певної форми, який містить структуровані дані про окремий ПНО. Форма паспорта ПНО повинна відповідати виду господарської діяльності окремого об'єкту (1НС – підприємство, 2НС – вугільна шахта, ЗНС – гідротехнічний об'єкт і т.п.). Форми паспортів потенційно небезпечних об'єктів розміщуються на офіційному сайті МНС України.

Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п'ять років.

Розташовані на території України ПНО підлягають реєстрації, тобто внесенню до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів (далі –Реєстр) за вимогами Постанови Кабінету Міністрів України № 1288 від 20.08.2002 p. “Про затвердження Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів”. Реєстр веде Державний департамент страхового фонду документації. Реєстрація обов'язкова для всіх ПНО незалежно від форми власності і підпорядкування. Не підлягають реєстрації в цьому Реєстрі залізничні, морські, повітряні та інші транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини.

ОГД, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за однією адресою, реєструється як один ПНО, а ОГД, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за різними адресами, реєструється як кілька окремих ПНО відповідно до адрес місцезнаходження джерел небезпеки.

Під час реєстрації Державний департамент страхового фонду документації надає кожному ПНО окремий реєстраційний номер, який зберігається у Реєстрі до повної ліквідації небезпечного об'єкта, а також свідоцтво про його реєстрацію.

Виключення ПНО з Реєстру проводиться у разі отримання Державним департаментом страхового фонду документації від осіб, які зареєстрували небезпечні об'єкти, акта про їх ліквідацію.

Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності проводиться відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1788 від 16.11.2002 p. “Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру” з метою забезпечення відшкодування збитку, заподіяного життю, здоров’ю і майну третіх осіб, у тому числі навколишньому середовищу (природним ресурсам, територіям і об'єктам природно-заповідної фундації), в результаті пожеж та/або аварій на об'єктах підвищеної небезпеки.

Відшкодуванню підлягає прямий збиток, заподіяний в результаті пожежі та/або аварії на ОПН життю, здоров’ю і майну третіх осіб, яке на момент настання випадку страховки знаходилося в їх володінні або користуванні, включаючи природні ресурси, території і об'єкти природно-заповідної фундації.

Сума страховки визначається кожному конкретному ОПН відповідно його категорії небезпеки: для об'єктів 1 категорії небезпеки – 200000, об'єктів 2 категорії – 70000 і об'єктів 3 категорії – 45000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент числення суми страховки.

Слід відмітити, що такий підхід до визначення суми страхування не стимулює прагнення суб'єкта господарської діяльності до зниження ступеня ризику, оскільки незалежно від ступеня ризику для всіх об'єктів даної категорії страхова сума одна і та ж. Більш прогресивною є система визначення страхової суми в залежності від ступеню ризику. При такій системі експлуатація об'єкту з високим рівнем ризику стає економічно невигідною.

Державна стандартизація з питань безпеки в умовах НС техногенного і природного характеру здійснюється відповідно до закону і направлена на забезпечення:

- безпеки продукції (робіт, послуг) і матеріалів для життя і здоров'я людей і навколишнього середовища;

- якості продукції (робіт, послуг) і матеріалів відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;

- єдність принципів вимірювання;

- безпеки об'єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф й інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

МНС України відповідно до Закону України № 2408 від 17.5.2001 “Про стандартизацію”:

- розробляє програму робіт із стандартизації у сфері ЦЗ, координує і контролює її виконання;

- приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації у сфері цивільного захисту,

- визначає їх повноваження та порядок діяльності;

- бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації.

Державна експертиза проектів і рішень в області техногенної безпеки об'єктів виробничого і соціального призначення, які можуть спричинити НС техногенного чи природного характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується урядовим органом державного нагляду у сфері ЦЗ і проводиться відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державний нагляд і контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН, здійснюють уповноважені законами органи влади, у тому числі спеціально уповноважені центральних органів виконавчої влади і їх відповідні територіальні органи, до відання яких відповідно до закону віднесені питання:

- охорони праці;

- забезпечення екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища;

- захисту населення і територій від ЧС;

- пожежної безпеки;

- санітарно-епідемічної безпеки;

- містобудування.

Управління ризиками НС. Прийнятний ризик – ризик, який не перевищує на території ОПН і/або за її межами гранично допустимого рівня.

Прийнятний ризик для об'єктів повинен встановлюватися місцевими органами виконавчої влади з урахуванням чинних нормативних актів, угод між СГД, який є власником ОПН, і зацікавленими сторонами, економічних і соціальних умов регіону, експертних оцінок, досвіду інших регіонів та інших обставин.

Для ОПН прийнятний ризик встановлюється з урахуванням створюваного ним масштабу небезпеки і розташування в регіоні інших підприємств, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, за умови, що сумарний ризик виникнення небажаних наслідків не перевищує встановленого діючою нормативною документацією рівня.

Встановлюється значення, вище за яке ризик вважається абсолютно неприйнятним (верхній рівень), і значення, нижче за яке ризик вважається абсолютно прийнятним (нижній рівень).

Якщо місцевими радами не встановлений прийнятний ризик для визначення об'єктів "турботи", то для складання декларації безпеки ОПО застосовуються рівні, наведені у нормативній документації (Наказ Мінпраці та соціальної політики України від 04.12. 2002 р. № 637 “Про затвердження Методики визначення ризиків та їх прийнятих рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки”).

Основні кількісні показники ризику загибелі людей:

Індивідуальний ризик – вірогідність загибелі людини, яка знаходиться в даному регіоні, від можливих джерел небезпеки ОПО протягом року з урахуванням вірогідності його перебування в зоні поразки. Рівень прийнятного ризику – R_i ≤ 10^-8, рівень неприйнятного ризику – R_i > 10^-6.

Територіальний ризик – вірогідність загибелі протягом року людини, яка знаходиться в конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки ОПО. Рівень прийнятного ризику – R_t≤10^-7, рівень неприйнятного ризику – R_t>10^-5.

Соціальний ризик – вірогідність загибелі людей зверх певної кількості (або очікувана кількість загиблих) в даному регіоні протягом року від можливих джерел небезпеки ОПО, з урахуванням вірогідності їх перебування в зоні поразки. Рівень прийнятного ризику – R_s ≤ 10^-7, рівень неприйнятного ризику – R_s >10^-5.

Управління ризиком – це процес ухвалення рішень і здійснення заходів, направлених на забезпечення мінімально можливого ризику, який включає:

- визначення прийнятного ризику,

- моніторинг навколишнього середовища,

- аналіз можливих ризиків і прогнозування НС;

- ухвалення рішень про доцільність проведення заходів щодо захисту;

- раціональний розподіл засобів і ресурсів на превентивні заходи щодо зниження ризику і заходи щодо зменшення масштабів НС;

- здійснення превентивних заходів;

- проведення аварійно-рятівних і відновних робіт у разі виникнення НС.

Визначення прийнятного ризику здійснюється відповідно до Методики визначення ризиків і їх прийнятних рівнів для декларування безпеки ОПО.

Моніторинг і прогнозування НС - це спостереження, контроль і передбачення небезпечних природних, техногенних і соціальних чинників, які можуть з'явитися джерелами ЧС, а також динаміки розвитку ситуацій, визначення їх масштабів з метою рішення задач по попередженню і ліквідації НС.

Моніторинг і прогнозування НС здійснюють різні організації (установи): Держкомгідромет (моніторинг і прогноз подій гідрометео-рологічного характеру, моніторинг стану і забруднення атмосфери, води і грунту), НАНУ, МНС, Міноборони і Держбуд (сейсмічні спостереження і прогноз землетрусів), Мінекології (екологічний моніторинг), МОЗ (соціально-гігієнічний моніторинг і прогнозування в цій сфері), Держтехнагляд, Держатомрегуліровання, а також наглядові органи у складі центральних органів виконавської влади, у тому числі і МНС (моніторинг стану техногенних об'єктів і прогноз аварійності).

Методичне керівництво і координація діяльності з моніторингу і прогнозуванню НС на державному рівні здійснюється МНС.

Слід підкреслити, що якість моніторингу і прогнозування НС визначальним чином впливає на ефективність діяльності по зменшенню ризиків їх виникнення і масштабів.

Прогнозування ризиків НС на території країни здійснює МНС у взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади.

Основними задачами центральних і місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, установ і організацій, які беруть участь в моніторингу і прогнозуванні НС є:

- створення, постійне удосконалення і розвиток на всіх рівнях відповідних систем моніторингу і прогнозування НС;

- оснащення організацій і установ, які здійснюють моніторинг і прогнозування, сучасними технічними засобами для вирішення покладених на них задач;

- координація діяльності установ і організацій всіх рівнів по збору і обліку інформації про стан навколишнього середовища, про обстановках на ПНО;

- створення інформаційно-комунікаційних систем для вирішення завдань моніторингу і прогнозування НС;

- створення бази інформації про джерела і масштаби НС;

- удосконалення нормативно-правової бази моніторингу і прогнозування НС;

- визначення органів, уповноважених координувати роботу установ і організацій, що займаються моніторингом і прогнозуванням НС;

Аналіз ризику включає ідентифікацію небезпеки, аналіз (оцінка і прогноз) можливої загрози, визначення можливої зони поразки території, розрахунок ризику виникнення НС, розрахунок індивідуального ризику для населення, порівняння його з прийнятним ризиком і ухвалення рішення про доцільність проведення заходів щодо захисту, обґрунтовування і реалізацію раціональних заходів щодо захисту населення і території, підготовку сил і засобів до проведення аварійно-рятувальних робіт, створення необхідних резервів для зменшення масштабів НС.

Для екстреного реагування, направленого на порятунок людей, ліквідацію НС в рамках ЕДС ЦЗ, створюються, оснащуються, навчаються і підтримуються в готовності до негайних дій оперативно-рятувальні, аварійно-рятівні, відновні і пошукові формування, розробляються плани заходів щодо евакуації населення і його першочергового життєзабезпечення в потерпілих районах. Для вирішення цього завдання створюються запаси матеріальних і фінансових ресурсів, фундації страховок і тому подібне.

Розділ 2. Планування з питань цивільного захисту