Структурно-логічна схема лекції. 4. 1. Педагогічний (навчально-виховний) процес – це сукупність послідовних педагогічних дій, спрямованих на досягнення освітньо-виховної мети

4.1. Педагогічний (навчально-виховний) процес – це сукупність послідовних педагогічних дій, спрямованих на досягнення освітньо-виховної мети.

Організація виховного процесу через вплив учителя на учнів має двоякий характер: а) вплив особистості учителя; б) вплив дії учителя.

Педагогічний вплив може бути:

1) цілеспрямований і неспрямований;

2) прямий і опосередкований;

3) позитивний і негативний;

4) усвідомлений і неусвідомлений.

4.2. Організація педагогічного процесу через “співробітництво педагога з дітьми” відбувається “коли вчитель допомагає учневі перебороти труднощі” (Амонашвілі Ш.О.).

4.3. Педагогічна взаємодія відображає взаємну активність і взаємозумовленість дій педагога та учнів, обов’язковий зворотній зв’язок та самостійний взаємовплив суб’єктів, що виявляється у самовихованні і самоосвіті.

Сутність педагогічної взаємодії, тобто її внутрішня сторона, детермінується спілкуванням, стосунками і впливом.

Спілкування виступає як засіб вирішення навчальних задач, як система забезпечення навчально-виховного процесу і є важливою умовою встановлення взаємодії між учителем і учнями.

Педагогічне спілкування – це є професійне спілкування викладача з учнями на уроці та поза ним, яке має певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне і оптимальне) на створення позитивного психологічного клімату, а також психологічну оптимізацію навчальної діяльності, стосунків між педагогом і учнями і в середині учнівського колективу.

Спілкування може виражати такі категорії аналізу взаємодії:

Мовчання:

а) продуктивне;

б) непродуктивне.

Похвала:

а) коротка, одним словом;

б) раціональна, з поясненням.

Акцентування думки учнів:

а) з повторенням думки учнів;

б) з висновками і узагальненнями.

Запитання учнів:

а) запитання, що вимагають короткої відповіді (запитання про факти, слова і т. п.);

б) запитання, які вимагають розгорнутої відповіді;

в) запитання з метою виправлення чи доповнення відповіді іншого учня;

г) повторення запитання чи повторення його в іншому словесному оформленні.

Подача інформації.

Розпорядження.

Критика (осудження):

а) коротка, одним словом;

б) раціональна, з поясненнями.

Відповіді учнів на запитання вчителя:

а) на запитання, яке вимагає короткої відповіді (назвати слово, факт, пояснення, висловлювання і т.п.);

б) на запитання, яке вимагає розгорнутої відповіді (приклад, оповідання);

в) виправлення чи доповнення іншого учня.

Учень відповідає за власною ініціативою (з місця, підняв руку).

Педагогічні стосунки – це стосунки, які виникають на основі педагогічного спілкування між педагогом і вихованцями та характеризуються наступними особливостями: 1) педагог є визначальним при встановленні взаємостосунків; 2) педагогу потрібно прагнути до встановлення позитивних нешаблонних стосунків з вихованцями; 3) педагогічне спілкування повинно характеризуватися встановленням контакту педагога з вихованцями.

Педагогічні стосунки поділяються на офіційні (ділові) таі неофіційні.

Педагогічні стосунки - це не тільки ставлення педагога до вихованців чи навпаки, це також ставлення педагога до самого себе як до особистості.

4.4. Аналіз засобів педагогічної взаємодії можна здійснювати в горизонтальному і вертикальному напрямках.

У вертикальному напрямку виділяємо засоби педагогічної взаємодії: вербальні (словесні) і невербальні (жести, міміка, пантоміміка).

Аналізуючи засоби педагогічної взаємодії у горизонтальному напрямку, виділяємо: 1) вимогу; 2) оцінювання; 3) навіювання; 4) переконання; 5) наслідування; 6) гру.