Видатний громадський діяч. живописець, археолог, мандрівник

Сільське господарство - одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, що забезпечує нас продуктами харчування рослинного й тваринного походження, а багато галузей промисловості - сировиною . Якщо темпи зростання населення планети збережуться и у майбутньому, то, аби нагодувати його, працівникам сільського господарства треба буде лише протягом перших двох десятиліть XXI cm, виробити стільки продуктів харчування, скільки їх було вироблено за всі попередні 10 тис. років історії цивілізації.

Одна з головних галузей сільського господарства — це рослинництво Серед кількох сотень культурних рослин, що вирощуються на різних материках, основну масу харчової продукції дають такі рослини, як рис, пшениця, кукурудза, картопля, овес, ячмінь, цукрова тростина, соя, сорго, маніок, батат.

«Стан землі і перш за все орної - найкращий показник морального здоров’я суспільства»

(китайська мудрість)

Агроценоз— створена людиною з метою одержання сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувана біотична спільнота, що має малу екологічну стійкість, але високу врожайність (продуктивність) одного чи кількох видів (сортів, порід) рос­лин або тварин.

Самостійна робота на лекції.

Ґрунти — це природні утворення, які характеризуються родючістю — здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності, а також накопиченими водою й повітрям.

Наука про грунт – грунтознавство, вчений В. Докучаєв називав чернозем - царем грунтів. В.І.Вернадський називав грунт біокосним тілом і «благородною іржею». Чому?

Види грунту:

- чорноземи, найпотужніші. Кращі чорноземи містять до 10-15% гумусу (перегною).

- сірі, сірі й світло-сірі ґрунти та торфовища, в лісовій зоні.(2-3%)

-бурі, сіро-бурі, сіроземи, солонці та солончаки, у степовій зоні, напівпустелях.

В Україні нараховується близько 650 видів різних ґрунтів.

Властивості: родючість (визначається щильністю, гумусом, тепловим режимом, вмістом живої речовини, концентрацією елементів), водопроникність і вологоємність, газопроникність, посереднік поширення гельмінтозів.

Значення:

-Ґрунтоутворення є важливою частиною біологічного кругообігу і енергії.

-Ґрунт забезпечує рослинний світ калієм і вуглецем, а також азотом і фосфором, які входять до складу білка. залежить від кількості азоту в перегної, перегною в грунті та потужності ґрунту.

-Ґрунти мають для нас велике значення не лише тому, що є головним джерелом одержання продуктів харчування,

- Відіграють активну роль в очищенні природних і стічних вод, які через них фільтруються.

- Ґрунтово рослинний покрив планети є регулятором водного балансу суші, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи

Слід наголосити, що в природі є величезна кількість їстівних рослин, які або взагалі сьогодні не споживаються людьми, або ж використовуються вкрай мало.

Інша небезпека, що чатує на людство, — це збіднення генетичного фонду рослин і тварин. Так, відомо 28 видів пшениці (5 дикорослих і 23 культурних). Протягом історії з цих видів селекціонери вивели 22 тис, сортів. Звичайно ж, рільники висівають найурожайніші сорти. І як наслідок, величезні площі землі займають генетичне одноманітні рослини, так звані монокультури. Вони дають змогу за короткий час досягти максимальних урожаїв. Але будь-які несприятливі зміни в природному середовищі (кліматичні, наприклад, або поява нових збудників хвороб чи шкідників) можуть завдати величезної шкоди монокультурі, а то й цілком знищити її на величезних площах. Історія сільського господарства багата на подібні приклади

Упровадження монокультур, зведення тропічних лісів, урбанізація, будівництво великих водосховищ, що заливають тисячі гектарів родючих земель, інші негативні прояви людської діяльності призводять до небезпечного збіднення генофонду. За підрахунками ботаніків, до середини XXI cm. можуть зникнути 250 тис. видів рослин.

Підраховано, що порівняно з тими 1,5 млрд. га земель, які використовуються тепер для вирощування сільськогосподарських культур, майже 2 млрд. га за історичний період було втрачено, виведено із сівозмін, перетворено на пустелі. В наш час через вітрову й водну ерозії, будівництво міст, доріг, аеродромів, кар'єрів, промислових об'єктів у світі щомісяця втрачається від 5 до 7млн га родючих земель.

Величезної шкоди завдано землям України: за останні 20 років за­гублено майже 500 тис. га сільськогосподарських угідь; на 9 % знизився вміст гумусу в грунті; • від водної ерозії потерпає 29 % орних земель; • 10 млн га земель на півдні країни періодично уражаються пиловими бурями. Спеціалісти ООН виокремили головні небезпеки, що нависли нал сільським господарством основних регіонів Землі:

• Європа — промислове забруднення земель, знищення лісів;

• Північна Америка — поширення монокультур;

• Південно-Західна Азія — перенаселення, перевипас худоби, загроза спустелювання.

• Південно-Східна Азія — загибель тропічних лісів, «генетична ерозія»;

• Південна Америка — зведення тропічних лісів, зникнення тради­ційних сортів культурних рослин;

• Африка - перенаселення, знищення тропічних лісів, спустелювання.

Ще одна серйозна проблема полягає в перехімізації сучасного сільського господарства. На зміну перевіреній віками схемі землекористування — земля—зерно—гній—земля — прийшла неприродна, виснажлива для ґрунтів схема: земля—зерно—мінеральні добрива—зерно—більше мінеральних добрив і т. д. При ньому культурні рослини засвоюють усього близько 40 % хімічних поживних речовин, що містяться в мінеральних добривах. Решта ж 60 % вимивається з грунту й потрапляє у водойми, забруднюючи їх. Надмірне застосування мінеральних добрив, зокрема азотних, призводить до збільшення вмісту нітратів у продуктах харчування, а це небезпечно для здоров'я людини,]

Для захисту врожаю від шкідників сучасне сільське господарство застосовує дедалі більше хімічних засобів боротьби -- так званих пести­цидів хлороорганічного, фосфороорганічного та Іншого складу. Навантаження їх на грунт стає нестерпним. Так. вирошуючи озиму пшеницю, інколи вносять близько 6-10 кг пестицидів на І га землі, а під овочеві культури — 45—50, плодові 165 кг/га! Але ж на отруєній землі не може вирости неотруєний колос або плід!

Розуміючи, що подальше нарощування хімізації й так уже пере-хімізованого сільськогосподарського виробництва завело в глухий кут. деякі аграрні організації, фермери як на Заході, так і в нас стають на шлях так званого альтернативного сільського господарства. Його при­хильники мають намір домогтися вирішення таких завдань:

• «екологізації» й «біологізації» сучасного землеробства, тобто воно має стати нешкідливим для природного середовища й забезпечувати споживача чистими продуктами харчування;

• розвитку землеробства на основі максимальної утилізації всіх відходів, що утворюються в господарстві;

• підвищення рентабельності господарства, забезпечення його виживання.

Суть альтернативного землеробства полягає в цілковитій або частковій відмові від синтетичних мінеральнихдобрив, пестицидів, регуляторів росту й харчових добавок. Комплекс агротехнічних прийомів базується на строгому дотриманні сівозмін, уведенні в них бобових культур для збагачення Грунту азотом, застосуванні гною, компостів і сидератів, проведенні..механічних культивацій І захисті рослин біологічними методами При цьому грунт розглядається майже як живий організм зі складними фізико-хімічними й біологічними процесами. Прихильники альтернативного землеробства вважають, що удобрювати слід не рослини, а грунт, і виходять із принципу: «Від здорового ґрунту - до здорових рослин, тварин і людини». Таке дбайливе ставлення до землі-годувальниці здавна було притаманне українському землеробові й збереглося донині серед справжніх трудівників сільського господарства України.

Прихильники альтернативного землеробства для підживлення рослин використовують тільки «натуральні» добрива: крім гною та компосту, ще й кістяне борошно, вапняк, розмелений до борошна базальт, глауконітовий пісок, золу водоростей, рибну емульсію тощо. Для боротьби зі шкідниками й хворобами також вдаються тільки до природних засобів — тютюновий пил, часник, піретрум, відвари кропиви, полину. Заохочується широке застосування біологічних методів боротьби зі шкідниками, зокрема за рахунок розведення комах, бактерій і вірусів — ворогів цих шкідників.

Незважаючи на нижчу врожайність і вишу трудомісткість альтернативного землеробства, його продукція має дедалі більший попит у населення; люди згодні доплачувати за гарантію високої якості й безпечності.

Рекультивація земель - відновлення порушених промисловістю земельних площ з метою використання їх в інших галузях народного господарства. (1766-1784 р.- перші дані)

Основні напрями:

Сільськогосподарський, лісогосподарський, водогосподарський, рекреаційний, будівельний, санітарно-гігієничний.

Етапи рекультивації:

- підготовчий - вивчення земель, їх структури, здатність до біологічної рекультивації, техніко-економічне обгрунтування;

- гірничо-технічний (інженерний) - вирівнювання поверхні та впровадження протиерозійних меліоративних заходів;

- біологічний - відновлення родючості, створення екосистем