Поточне управління системами якості

Поточне управління системами якості пов'язано з контролем технологічних процесів. Визначаються контрольні параметри технологічного процесу. Вихід за межі допустимого діапазону контрольних параметрів може призвести до випуску бракованої продукції. Відхилення параметрів відбуваються під впливом випадкових чинників. Для контролю якості технологічних процесів застосовуються статистичні методи.

Система якості створюється і впроваджується як засіб, що забезпечує проведення певної політики і досягнення поставленої мети.

Політика підприємства в області якості формується вищим керівництвом підприємства.

Система якості включає: забезпечення якості, управління якістю, поліпшення якості. Вона створюється керівництвом підприємства як засіб реалізації політики у сфері якості.

В системі якості функціонують замовник (споживач) і постачальник (виробник).

Система якості, що забезпечує політику підприємства та досягнення мети в області якості включає:

1. Маркетинг, пошук і вивчення ринку.

2. Проектування та / або розробка технічних вимог, розробка продукції.

3. Матеріально-технічне постачання.

4. Підготовка і розробка технічних процесів.

5. Виробництво.

6. Контроль, проведення випробувань і обстежень.

7. Упаковка та зберігання.

8. Реалізація і розподіл

9. Монтаж і експлуатація.

10. Технічна допомога в обслуговуванні.

11. Утилізація після використання.

Первинним є формування та документальне оформлення керівництвом фірми (підприємства) політики у сфері якості.

При формуванні політики можуть бути наступні напрямки:

- Поліпшення економічного стану підприємства за рахунок поліпшення якості;

- Розширення чи завоювання нових ринків збуту;

-Досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень провідних підприємств та фірм;

-Зниження дефектності та ін.

Політика в сфері якості повинна бути викладена в спеціальному документі, оформлена у вигляді програми.

Загальна система управління якістю може мати підсистеми за окремими видами продукції або діяльності фірми.

Діяльність із забезпечення якості включає:

- Планування та проектування;

- Проектування технологічних процесів і підготовка виробництва;

- Виготовлення;

- Перевірка якості;

- Запобігання погіршення якості;

- Реклама;

- Збут;

- Післяпродажне обслуговування;

- Отримання інформації від споживача;

- Перевірка системи забезпечення якості.

Сучасні методи менеджменту якості знаходять все більше застосування на російських підприємствах. Однак ще є відставання від закордонних фірм.

Перші редакції міжнародних стандартів ISO серії 9000 вийшли. До початку 90-х років сертифікація систем якості за кордоном прийняла масовий характер. В Україні перший сертифікат на систему якості виданий в 1994 р.

З середині 90-х років фахівці та практики за кордоном пов'язують сучасні методи менеджменту якості з методологією TQM - загальним (всеохоплюючим, тотальним) менеджментом якості.

Сертифікація системи якості полягає в підтвердженні її відповідності певним вимогам, які встановив, прийняв на себе виробник (самостійно або під впливом зовнішніх обставин, наприклад, на вимогу замовника).

Вимоги до якості визначені Міжнародною організацією зі стандартизації (МОС або ІСО) - англ. International Standard Organization - ISO. Вимоги до систем якості містяться у стандартах ІСО серії 9000:

1. ІСО 9000 "Загальне керівництво якістю і стандарти по забезпеченню якості. Настанови щодо вибору і застосування."

2. ІСО 9001 "Система якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і (або) розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні".

3. ІСО 9002 "Система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві та монтажі."

4. ІСО 9003 "Система якості.. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі і випробуваннях."

5. ІСО 9004 "Загальне керівництво якістю й елементи системи якості. Керівні Вказівки".

Основу Державної системи стандартизації України стандартів:

Державна система стандартизації (ДСС) в Україні регламентована в основних стандартах:

o ДСТУ 1.0-93 "ДСС. Основні положення";

o ДСТУ 1.2-93 "ДСС. Порядок розробки державних (національних) стандартів";

o ДСТУ 1.3-93 "ДСС. Порядок розробки, побудови, викладу, оформлення, узгодження, затвердження, позначення та реєстрації ТУ";

o ДСТУ 1.4-93 "ДСС. Стандарти підприємства. Основні положення";

o ДСТУ 1.5-93 "ДСС. Загальні положення щодо побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів";

o ДСТУ 1.6-93 "ДСС. Порядок державної реєстрації галузевих стандартів, стандартів науково-технічних та інженерних товариств і спілок";

o ДСТУ 1.7-2000 "ДСС. Правила іі методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів".[c.34]

У Європі - відповідність організації Великобританії, Данії, Франції, Швейцарії, Німеччини, Фінляндії та інших країн, які об'єдналися в Європейську мережу, а потім переросла в Міжнародну мережу. Це забезпечує взаємне визнання сертифікатів і дає можливість підприємствам не проводити без потреби багаторазових оцінок систем якості різними організаціями. Сертифікація продукції та систем якості міцно вийшло у світову практику торговельних відносин у зв'язку з цим, для Українських підприємств, що здійснюють зовнішню економічну діяльність, сертифікація продукції та систем якості, набуває найважливіше значення для допуску їх продукції на зовнішній ринок. При виборі органу для проведення сертифікації основним критерієм має бути його міжнародний авторитет, щоб отриманий від нього сертифікат забезпечив широке визнання високої якості продукції на ринках збуту. Таким чином, обов'язкова сертифікація дозволяє на законних підставах поставляти продукцію на ринки збуту, а добровільна сертифікація продукції і систем, якості дає підприємству перевагу в конкурентній боротьбі і сприяє збільшенню ціни та обсягу продажів своєї продукції. Сертифікація продукції та систем якості, відстеження і суворе виконання чинного законодавства в сфері якості є важливими напрямками робіт в процесі управління якістю продукції.

Продукція, що підлягає обов'язковій сертифікації, не може реалізовуватися без сертифікатів відповідних обов'язковим вимогам стандартів. Таку продукцію без сертифікату не можна рекламувати і ввозити на територію України. Добровільна сертифікація продукції та систем якості підвищує конкурентоспроможність своєї продукції на ринку збуту. Без організації робіт з обов'язкової сертифікації продукції без знань і виконання законодавства у сфері якості, що діє в Україні і в країнах - імпортерах, що випускається, а також міжнародних нормативних актів успішна діяльність підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках неможлива, тому що при реалізації продукції підприємство буде постійно наштовхуватися на вельми серйозні, а іноді й на нездоланні перешкоди.

Одним з найважливіших напрямків в діяльності підприємств з управління якістю є відстеження і безумовне виконання чинного законодавства в сфері якості. Відповідальність за порушення законодавства обумовлено, насамперед, наявністю суспільно значущих обов'язкових вимог щодо безпеки продукції для населення і навколишнього середовища, а також узаконеними правилами взаємовідносин між споживачами і постачальниками в області якості.

Державним називають національний стандарт, затверджений найвищим органом зі стандартизації держави. Міжнародні чи міждержавні стандарти можуть бути результатом уніфікації чи гармонізації державних стандартів на підставі відповідних угод. Наприклад, відповідно до угоди керівників урядів країн СНД у 1992 р. щодо проведення узгодженої політики зі стандартизації за міжнародні стандарти прийнято понад 20 000 ГОСТів, які до цього були державними стандартами Російської Федерації.

Роботу зі стандартизації в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів організовує Міністерство України у справах будівництва й архітектури. Правила побудови, викладу та оформлення стандартів, що розробляються та затверджуються цим міністерством, мають відповідати вимогам стандартів державної системи стандартизації.

Чинність стандартів поширюється на виробників продукції чи виробів відповідно до компетенції організації, що затвердила стандарт, і всіх споживачів, які використовують чи споживають об'єкти стандартизації незалежно від їх підпорядкування. Стандарти застосовують безпосередньо або шляхом посилання на них в інших документах (технічних регламентах, нормативно-правових актах, угодах, деклараціях тощо).

Метою стандартизації є:

o реалізація єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації; захист інтересів споживачів і держави;

o забезпечення якості продукції на підставі досягнень науки й техніки;

o забезпечення уніфікації, сумісності, взаємозамінності та надійності виробів;

o раціональне використання ресурсів і підвищення техніко-економічних показників виробництва;

o безпека народногосподарських об'єктів, уникнення аварій та катастроф;

o створення нормативної бази функціонування системи стандартизації та сертифікації продукції;

o конкурентоспроможність продукції та вихід на світовий ринок;

o впровадження сучасних виробничих та інформаційних технологій;