Основні етапи та фази інноваційного процесу

Якщо розглядати інноваційний процес глибше і враховувати теорії „довгих хвиль” Й. Шумпетера, М. Кондратьєва, Г. Менша та інших вчених, слід відмітити, що інноваційний процес необхідно розглядати в єдності його вертикальної і горизонтальної складових.

Досить розповсюдженим є визначення сутності інноваційного процесу саме в горизонтальному аспекті, тобто інноваційний процес носить статичний характер і характеризується рухом від створення і малої поширеності одиничного нововведення до повного насичення ринку.

Основи вертикального інноваційного процесу закладені вченими-економістами, які розробляли проблеми економічної циклічності, пов’язаної зі зміною технологічних укладів. Вертикальний інноваційний процес, як особливий економічний феномен, вперше описується в дослідженні Я. ван Дейна й називається „вертикальним життєвим циклом інновації”. Логіка вертикального інноваційного процесу полягає в русі від більш істотних інновацій (базових) до менш істотних (псевдоінновацій).

Інноваційний процес має складний, неупорядкований характер і полягає в русі по вертикалі і по горизонталі. Для регулювання інноваційної діяльності особливої важливості набуває виділення в рамках агрегованого об’єкту регулювання більш чітких об’єктів.

У цьому випадку такими об’єктами можуть виступати саме стадії інноваційного процесу, адже внутрішня неоднорідність інноваційного процесу створює специфічні особливості регулювання інноваційної діяльності. Таким чином, першочерговою проблемою є визначення, які стадії проходять вертикальний і горизонтальний інноваційні процеси.

У вертикальному інноваційному процесі відбувається поступове витіснення продуктових інновацій технологічними. Якщо зв’язати вертикальний інноваційний процес з фазами економічного циклу, то можна побачити логічний взаємозв’язок.

На рис.1.2 показано етапність вертикального інноваційного процесу за Я. ван Дейном і за К. Фріменом в логічному взаємозв’язку з фазами економічного циклу. На думку К. Фрімена, організаційні інновації, що відповідають фазі економічного циклу „депресія”, передують продуктовим і технологічним інноваціям.

Рис. 1.2. Фази вертикального інноваційного процесу

Розглянемо поділ на етапи горизонтального інноваційного процесу. На думку Ю.П. Морозова, в інноваційному процесі доцільно виділити такі стадії:

– досягнення фундаментальної науки;

– прикладні дослідження;

– дослідно-конструкторські розробки;

– первинне освоєння;

– широке впровадження (поширення інновацій);

– використання;

– старіння інновації.

Інше розуміння етапів горизонтального інноваційного процесу пропонується в роботі С.А. Парсаданяна:

– дослідження (фундаментальні і прикладні);

– розробки (дослідно-конструкторські, технологічні і організаційні);

– експериментальне виробництво;

– освоєння виробництва нової продукції;

– серійне виробництво;

– реалізація нової продукції і її експлуатація.

Ряд авторів вважають, що інноваційний процес складається із чотирьох стадій:

– зародження (усвідомлення потреби і можливості інновації);

– освоєння (впровадження у виробництво, експеримент);

– дифузія (тиражування);

– рутинізація (реалізація нововведень у стабільних умовах господарювання).

Зазначені етапи інноваційного процесу не досить чітко розмежовані, тому що відсутній критерій їхнього розмежування. Таким критерієм має виступити вид суспільного продукту, що є логічним результатом специфічної діяльності. Таким чином, протягом проходження інноваційного процесу суспільний продукт матиме три форми:

– інтелектуальний продукт, тобто сукупність нових знань;

– результат освоєння нових знань у виробництві;

– товари та послуги, вироблені за допомогою інновацій.

Характерною рисою зазначених форм суспільного продукту є тісний взаємозв’язок між ними. Інтелектуальний продукт споживається в процесі виробництва інновації (освоєння). Інноваційний продукт споживається на стадії виробництва товарів і послуг. Якщо схематично зобразити викладений вище підхід, то етапи горизонтального інноваційного процесу можна представити так (рис. 1.3):

Рис.1.3. Етапи горизонтального інноваційного процесу

Використовуючи різні критерії, у рамках кожного з етапів можна визначити більш детальну послідовну схему етапів інноваційного процесу. На рис 1.4 представлений найбільш прийнятний розподіл на етапи горизонтального інноваційного процесу.

На основі дослідженого можна зробити висновок, що інноваційний процес – це динамічний процес зміни одного типу інновацій іншими типами, який також охоплює у рамках нововведення діяльність зі створення, освоєння та використання нового знання.

Рис 1.4. Розширена схема етапів горизонтального інноваційного процесу

Відповідно до міжнародної практики ІSO 9004 виділяють такі етапи горизонтального інноваційного процесу:

маркетинг, пошук і вивчення ринку;

проектування і (або) розробка технологічних вимог;

розробка продукції;

матеріально-технічне постачання;

підготовка і розробка виробничих процесів;

виробництво;

контроль, проведення випробувань і обстежень;

упаковка і зберігання;

реалізація і розподіл продукції;

10) монтаж і експлуатація;

11) технічна допомога і обслуговування;

12) утилізація продукції після використання.

У залежності від результату діяльності етапи інноваційного процесу можна розподілити на:

– науковий етап (результатом є інтелектуальний продукт – нові наукові знання, патенти, винаходи). Він включає фундаментальні і прикладні дослідження;

– технічний етап (результат – досліджений ринок; зразок, зручний для використання у комерційних цілях);

– технологічний етап (результатом є технічна зміна виробництва і використання);

– експлуатаційний етап (результат – якісний виріб, модифікований виріб).

Ряд авторів вважають, що в складі життєвого циклу можна виділити такі етапи:

базові (фундаментальні) дослідження;

науково-дослідні роботи, включаючи випробування прототипу;

дослідно-конструкторські розробки (технологія, способи і методи, ноу-хау);

комерціалізація і виробництво (маркетинг, бізнес-планування, інвестиції, обладнання, випуск);

продаж товарів, а також ліцензій і патентів, організація системи експлуатації і сервісу, технічна допомога;

завершення інновації (згортання виробництва, переоснащення, перекваліфікація).