Список рекомендованих словників

1. Войналович О. Російсько-український словник наукової і технічної мови / О. Войналович, В. Моргун. – К.: Вирій, Сталкер, 1997. – 256 с.

2. Ганич Д.І. Російсько-український та українсько-російський словник / Д.І. Ганич, І.С. Олійник. – Х.: Прапор, 1999. – 560 с.

3. Новейший русско-украинский словарь / [ред. Л.Г.Савченко]. – Х.: Прапор, 2002. – 1136 с.

4. Новий російсько-український словник довідник юридичної, банківської, фінансової та економічної сфери / [уклад. С.Я. Єрмоленко та ін.]. – К.: Довіра, 1998. – 672 с.

5. Новий російсько-український словник-довідник / [уклад. С.Я. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт]. – К.: Довіра, 2005. – 398 с.

6. Орфографічний словник української мови / [уклад.: С.І. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О.Тараненко]. – К.: Довіра. 2004. – 864 с.

7. Полюга Л.М. Словник синонімів української мови / Л.М. Полюга. – К.: Довіра, 2006. – 477 с.

8. Російсько-український і українсько-російський тлумачний словник / [ред. Л.Г. Савченка]. – Х.: Прапор, 1999. – 543 с.

9. Російсько-український словник: cфера ділового спілкування / [уклад. В.М. Брицин, О.О. Тараненко]. – К.: УНВЦ “Рідна мова”, 1996. – 287 с.

10. Російсько-український словник наукової термінології: математика: фізика: техніка: науки про Землю та Космос / [уклад. В.В. Гейченко, В.М. Завірюхіна, О.О. Зеленюк та ін.]. – К.: Наукова думка, 1998. – 892 с.

11. Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові / О.М. Сліпушко. – К.: Криниця, 1999. – 507 с.

12. Український орфографічний словник / [ ред. А.О. Свашенко]. – К.: Прапор, 1999. – 845 с.

13. Шевчук С.В. Російсько-український словник ділового мовлення / С.В. Шевчук. – К.: Вища школа, 2001. – 351 с.

ОРФОГРАФІЯ ТА ГРАМАТИКА У СХЕМАХ І ТАБЛИЦЯХ

Велика літера у власних назвах пишеться:

1. В індивідуальних іменах людей, по батькові, прізвищах, псевдонімах, прізвиськах: Тарас Григорович Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Нестор Літописець. 2. У назвах міфологічних істот і божеств, дійових осіб у байках і казках, кличках свійських тварин: Перун, Дід Мороз, Лисиця, Рябко. 3. У назвах державних органів і найвищих посад: Верховна Рада України, Президент України, Прем’єр-міністр України, Голова Служби безпеки. 4. У географічних та топографічних власних назвах, територіальних найменуваннях: Європа, Карпати, Поділля, Дніпро, Київ. 5. В астрономічних назвах: Земля, Чумацький Шлях, Великий Хрест. 6. У назвах вулиць, майданів: майдан Незалежності, бульвар Перова, Андріївський узвіз. 7. У назвах держав, союзів держав, міжнародних організацій, областей, районів: Україна, Сполучені Штати Америки, Організація Об’єднаних Націй, Броварський район. 8. У першому слові назв партій, центральних професійних, громадських та інших організацій: Українська республіканська партія, Товариство української мови. 9. У першому слові назв академій, навчальних закладів, науково-дослідних установ, пам’яток культури, заводів, фабрик тощо: Національна академія наук України, Донецький національний університет. 10. У назвах історичних подій, свят, культурних книг, релігійних понять: Полтавська битва, Новий рік, Великдень, Різдво, Божа Матір. 11. У першому слові складених назв заводів, фабрик, установ, трестів, кінотеатрів, парків культури та ін. або в усіх словах, якщо означуване слово не сприймається як родове поняття: фабрика «Киянка», кінотеатр «Веселе коло», кафе «Старий Київ». 12. У першому слові та власних іменах у назвах творів літератури, різних друкованих видань, у назвах газет і журналів тощо: «Слово о полку Ігоревім», газета «Вечірній Київ», журнал «Всесвіт». 13. У ділових паперах пишеться назва документа: Біографія, Акт, Доручення та ін.

Правопис м’якого знака

М’який знак пишеться:
після д, т, з, с, ц, л, н та буквосполучення дз у кінці слова та складу на позначення м'якості відповідних приголосних	дядько, гетьман, молотьба, бязь, вісь, міць, крохмаль, синька, ґедзь; Редько, Новохатько, Гольцев, Льолько, Гринько
після літер на позначення м’яких приголосних перед о у середині складу	дьоготь, льон, синього, сьомий, трьох
у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-	Водолазький, криворізький, волинський, Ставииький, по-козацькому
у прізвищах із суфіксами зменшено-пестливого забарвлення - еньк, оньк-, уньк-, іньк- та ін.	Біленький, Махонько, Федоронько, Галунька, Старунько, Колінько
після м’якого л перед приголосними	загальний, льняний, пальці, рибальство, Смальський, спільний, убиральня
у Родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни	пісень, робітниць, вітань, клопотань, місць, сердець і серць
після приголосних (крім шиплячих, р та й) у дієслівних формах дійсного та наказового способу й у скорочених формах інфінітива і зворотної частки	вирішувалось, сидить, пишуть, любить, будьмо, киньте, учіться, мріялось, робилось, жилось
на позначення роздільної вимови: після м’яких приголосних перед я, ю, є, ї в російських прізвищах	Ананьїн, Аркадьєв, Савельєв, Євгеньєв, Ільїн, Ільюшин, Третьяков
у словах іншомовного походження після приголосних д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї та йо	адью́, кондотьє́р, Лавуазьє́, конферансьє́, льє́, горельє́ф (але бельета́ж), у Севі́льї, до́нья, батальйо́н, каньйо́н
відповідно до вимови після л перед приголосними та в кінці іншомовних слів	альбінос, альмагама, бандероль, ельф, Рафаель, спанієль, фільм
у буквосполученнях льц, льч, ньц, ньч, що походять із льк, ньк	кулька – кульці, синька – синьці, нянька – няньчити, бринькнути –
М’який знак не пишеться:
після губних б, п, в, м, ф	голуб, насип, любов, вісім, верф
після шиплячих ж, ч, ш, щ	ніж, ніч, розкіш, змагаєшся, борщ
після р у кінці складу	гіркий (але Горький), секретар, харківський, чотирма
між двома однаковими літерами на позначення подовженого приголосного	зусилля, Ілля, клоччя, молоддю, навчання, стаття, роздоріжжя (але: підносься, кицьці, тратьте)
після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о)	Грінченко, інший, кінчик, конче, менший, панщина, тонший, (але: женьшень, Маньчжурія, Покиньчереда); тайванський, коростенський, панський, уманський, Яблонський, громадянство, панств
між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого	кінця, радість, радістю, якість, якістю (але: цькувати, різьбяр, тьмяний, бо різьба, пітьма)
після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук -чишин	Федченко, Радчук, Федчишин, безбатченко (але після л пишеться ь: Михальченко, Ковальчук, Покальчиишн)
після л у суфіксах -алн(о), -илн(о)	де́ржално, пу́жално, сапи́лно, ціпи́лно ( але: де́ржальце, пу́жальце, ціпи́льце)
у скороченнях після ц та в деяких прізвищах, що походять від вигуків, звуконаслідуваних слів	спец., Буц, Гоц, Пац
в іменниках чоловічого роду іншомовного походження після ц	абзац, кварц, палац, паяц, шпіц, шприц
у неслов’янських прізвищах та географічних назвах після ц	Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Моріц, Суец, хоча суецький (але Єле́ць)
у буквосполученнях лц, лч, нц, нч, що походять із лк, нк	балці, голці, матінці, монголці, рибалці, спілці; рибалчин, спілчанський, матінчин
у буквосполученнях -зк-, -ск-, які не є суфіксами	боязкий, дерзкий, ковзко, різко, баский, жаский, Дамаск, хоча дамаський
на межі складних числівників	дев’ятсот, п’ятдесят, шістнадцять

Правопис апострофа

Апостроф пишеться:
після б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї	б’єф, риб’ячий, комп’ютер, П’єта, уп’ятьох, В’єтнам, в’юн, м’яч, прем’єр, торф’яний, ф’ючерсний, Кир’ян, сузір’я
після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, перед я, ю, є, ї	возз’єднання, з’явитися, об’єднати, під’їхати, дит’ясла, ін’юрколеґія, пів’ящика, пів’юрти, Мін’юст, пан’європейський, між’ярусний, транс’європейський, пост’ядерний
після к перед я	Лук’ян та похідних від нього
в іншомовних власних назвах після часток д (від де) та о	Д’Арсанваль, Жанна д’Арк, О’Генрі, О’Кейсі
в іншомовних словах після префіксів, словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, а також після г, ґ, ж, к, х, ш перед я, ю, є	ад’єктивація, ад’ютант, ад’юнкт, диз’юнкція, ін’єкція, кон’юнктура, кон’юнґація, кон’юнктивіт, фельд’єґер; Г’юз, Г’юм, Аліґ’єрі, Руж’є, Ак’яб, к’янт, К’єркеґор, К’єза, сек’юриті, Рейк’явік, Монтеск’є, Адабаш’ян
Апостроф не пишеться:
коли перед губним звуком є приголосний (крім р), що належить до кореня перед я, ю, є	дзвякнути, духмяний, мавпячий, морквяний, свято, тьмяний, різдвяний, різьбяр, цвях, Довбяга, Лихвяк, Ужвюк (але: Карп’юк, Стеф’юк)
після м’якого р у власне українських словах і після пом’якшених губних б, п, в, м, ф у словах іншомовного походження з наступними я(а), ю(у), є(е)	буряк, буря, брязкіт, рясно, рябий, ряжанка, бювет, бюджет, бюрґер, бюро, бюст, бюрократ, рюкзак, бязь, Вязьма, Мюнхен, Вюртенберґ, комюніке, купюра, пюре, пюпітр, мюзикл, фюзеляж, ревю, рюш, Рєпін, Рязань та ін.

Чергування голосних

Чергування голоснх відбувається:

І. [о], [е] у відкритому складі часто чергується з [і] в закритому складі. 1) при словозміні: Хар-ків – Хар-ко-ва, Ки-їв – Ки-є-ва, сіл – се-ла, ра-дість ─ ра-до-сті, бать-ків – бать-ко-во-го, сім – се-ми – сьо-ма, Чер-ні-гів – Чер-ні-го-ва, кож-ного – (у) кож-нім, кло-піт – кло-по-ту, ніс ─ не-се, ко-рінь – ко-ре-ня, міць – мо-ці; 2) при словотворенні: бу-до-ва – бу-дів-ник, зе-ло – зіл-ля, воля – віль-ний, но-га – під-ніж-жя, кло-піт-ли-вий – кло-по-та-ння, сіль-ський – се-лян-ський, сімсот – се-ми-річ-ний – сьо-мий.

Чергування голосних не відбувається:

І. 1) при словозміні коли звуки [о], [е] вставні або випадні: дéрти – дрáти, пéрти – прáти; 2) у групах -ов-, -ор-, -ер - між приголосними в корені слів: вовк – вовка, товк – товктú, шовк – шóвку, торг – торговéльний, хорт – хортá, червóний – чéрвень, смерть – смертельний, але пого́рда – погі́рдний;

3) у повноголосих звукосполученнях - ере-, -еле-, -оло-, -оро: бéрег, дéрева, óжеледь, вéлет, мóлот, гóлос, сóрок, бóровся. 4) у Р. в. множини віддієслівних іменників середнього роду на - ення: дорýчень, передбáчень, схóджень; 5) коли [о], [е] входять до складу префіксів воз-, роз-, без-: возвеличúти; розпúс; безхлíб’я; 6) коли [о], [е] входять до складу суфіксів – енк-, -очк-, -тель-, еньк: Іванéнко, у садόчку, мислúтель, цінúтель, Cивéнький 7) у словах іншомовного походження: ά том, марафόн, марéнго, том, ф ά ктор, фантόм, чек, шеф; 8) у Р.в. множини іменників жіночого роду І відміни (істόта – істόт, меж ά – меж, устанόва – устанόв), а також в іменниках середнього роду віддієслівного походження: зн ά чення – зн ά чень, відхúлення – відхúлень, твéрдження – твéрджень; 9) в особових формах дієслів: вихóдь, дозвóльте, ідéш, привезéш; 10) в абревіатурах, складноскорочених словах: колгосп, неп, профкóм, радгóсп, страйккóм, торгпрéд та ін.; 11) в окремих іменах: Андрóн, Артéм, Євгéн, Мирóн, Платóн, Семéн, Тадéй, Федóт, Харитóн, але Прóкіп – Прокóпа, Фéдір – Фéдора, Яків – Якова); 12) у присвійних прикметниках, утворених від власних імен на - ов, -ев (-єв): Серпухов – серпуховський, Крúчев – крúчевський, Колгỳєв – колгỳєвський; 13) у старокнижних словах: верхóвний, вúрок, головнúй, закóн, нарóд, основнúй, прáпор, словнúк, але: тáбір – тáбору, шкóла – шкіл, якір – якоря; 14) в окремих українських прізвищах (під впливом книжної мови): Артемóвський, Боровикóвський, Голованíвський, Дідкíвський, Котлярéвський, Писарéвський, Чабанíський,Чайкóвський і под.; 15) у наголошених кінцевих частинах складних слів: - вод, -воз, -нос, -роб, -лов: діловóд, молоковóз, медонóс, хліборóб, тигролóв, але в частинах -хід, -ріг: пішохíд – пішохóдець, всюдихíд – всюдихóда (хоча скорохóд – скорохóда), Козорíг – Козорóга (сузір’я), носорíг – носорóга. ІІ. [е] та [о] після ж, ч, ш, щ, дж, й: е – перед м’яким приголосним та перед складом з е або й (що походить від давньоруського и): джерéло, женúти, пшенúця, ýчень, шестú, щемíти; о – перед твердим приголосним та складами з а, о, у та й (що походить від давньоруського ы): бджолá, жонáтий, знайóмий, йогó, копíйок, учóра, чогó, чолó, чоловíк, чохóл, шóстий, щокá. ІІІ. Чергування в коренях дієслів: а) [о] та [а]: гонúти – ганяти; допомогтú – допомагáти, клонúти – клáнятися; котúти – катáти; крóїти – крáяти; ломúти – ламáти; скóчити – скакáти; схопúти – хáпати. Але: заспокóїти – заспокóювати; встановúти – встанóвлювати; б) [е] (невипадний) та [і]: вúгребти – вигрібáти; вúкоренити – викорíнювати; вúпекти – випікáти; заместú – замітáти; зберегтú – зберігáти; наректú – нарікáти. в) [е] (випадний) та [и] перед л, р (у дієслівних коренях): вúстелю – вúслати – вистилáти, берú – брáти – вибирáти, завмéр – замрý – завмирáти, стер – зітрý – стирáти, умéрти – умрý – умирáти.

Чергування приголосних

При словозміні та словотворенні:
г – ж, к – ч, х – ш
у Кл. відмінку	друг – дрýже, козáк – козáче, волóх – волóше
при словотворенні	друг – дружба, дружний, дружній, дружно, вік – вічність, вічний, вічно, пастух – пастушка, пастуший
у дієслівних формах	берегтú – бережý, ткáти – тчу, колихáти – колúшу
г – з, ґ – дз, к – ц, х – с
у відмінкових формах іменника	ногá – нозí, лузгá – луззí, дзúґа – дзúдзі, Мéкка – Мéцці, мýха – мýсі
при словотворенні	убóгий – убóзтво, грек – Грéція, Карабáх – карабáський
У коренях дієслів:
д-дж	водúти- воджý, проводжáти	т – ч	платúти – плачý
зд-ждж	їздити – їжджу, в’їжджáти	п – пл	терпíти – терплю
з – ж	возúти – вожý, вивóжу	м – мл	громúти – громлю
с – ш	висíти – вишý, вивíшувати	ф – фл	графúти – графлю
ст-щ	розмістúти – розміщý, розмíщувати	т – д	вестú – водúти, вивóдити
б-бл	любúти – люблю, полюбляти	в – вл	ловúти – ловлю, вилóвлювати
У різних частинах мови:
д – ж: городúти – огорóжа, погóда – погóжий, перехóдити – перехóжий, прáвда – спрáвжній; т – ч: освіта – освічений, плата – сплачений

Правопис префіксів

С-	Пишеться лише перед глухими приголосими к, п, т, ф, х	Сформувати, сконкретизувати, спитати, східці
З-	Перед усіма іншими	Зшитий, зжитися, зсохся, зцілити, зчеплення, зумисно
Зі-	Коли корінь слова починається сполученням приголосних	Зізнатися, зідрати, зіпсувати, зіставлення, зігнутий, зім’яв
Ніколи не змінюються префікси:
Роз-	Розшитий, розчистити, розщеплений, розстелити, розчинити, розхитати
Без-	Безжурність, безшумно, безкорисливо, безчесність, безформений
Воз-	Возз’єднання, возвеличувати (але: воскресіння, восхваляти, воспрянути, восторжествувати, восславити)
Через-	Черезплічник, черезсмужжя, черезсідельник
Між-	Міжміський, міжгалузевий, міжпортові, міжсесійний, міжпланетний, міжконтинентальний
Над-	Надмірний, надбрів’я, надпиляти, надпити
Під-	Підхвалювати, підповзти, підкинути, підштовхнути, піддати, підтрухнути
Від-	Відкладати, відтінювати, відтоптати, відхилився, відчистити
Перед-	Передплачувати, передсвятковий, передчасний
Об-	Обґрунтувати, обсаджувати, обтрушувати, обхлюпувати, обшити
Слід розрізняти префікси:
Пре-	Вживається переважно для утворення якісних прикметників і прислівників найвищого ступеня ознаки	Препоганий – препогано, премудрий – премудро, пречудовий – пречудово; презирство, престол, преподобний
При-	Вказує на ознаку дії наближення; приєднання; частковість; результат, а також в іменниках та прикметниках на ознаку приналежності чи причетності	Приїжджати, прийти, пришити, причепити, притулити, приборкати, привабити, присадибний, привокзальний
Прі-	Вживається лише в словах	Прізвище, прізвисько, прірва, пріфікс (фр. – тверда ціна)
Пере-	Вказує на повторність або надмірність дії; подолання; подолання відстані; подолання перешкоди тощо	Перечитати, переміряти, переїсти, перебути, перетерпіти, перебігти, перепливти, перелізти, перешкода перестрибнути, перешийок, переінакшувати, перегородка

Відмінювання українських прізвищ

Відмінюються прізвища:

1. Жіночі й чоловічі прізвища на - а, -я, що належать до іменникового типу, відмінюються, як іменники І відміни:

2. У прізвищах з основою на г, к, х на зразок Брага, Кочерга, Муха, Морока при відмінюванні відбувається чергування як у відповідних загальних назвах: розказати Бразі Миколі, дорікати Максимові Кочерзі, подарувати Мороці Оксані, видати свідоцтво Мусі Матвію.

3. Жіночі прізвища на - а, -я і чоловічі прізвища на - ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники:

4. Українські прізвища спільного роду на -а відмінюються: Олег Сирота – Олега Сироти, Галина Сирота – Галини Сироти. Ряд таких прізвищ та прізвищ іншомовного походження визначають за контекстом.

5. Чоловічі прізвища на - о і на приголосний відмінюються, як відповідні іменники ІІ відміни. Прізвища на - ьо типу Кузьо, Маньо відмінюються як іменники м’якої групи. У Д. в., та М. в., прізвища цієї групи мають варіанти:

6. Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів - ов -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються як іменники твердої групи ІІ відміни, але в орудному відмінку вони мають прикметникове закінченні - им. У непрямих відінках прізвищ на - ів суфіксальне і може зберігатися або переходити в е або о. Нормативним є також відмінювання прізвищ на - ів, -їв за таким зразком: Михайлів – Михайліву, Стеців – Стеціва та под.

7. Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-, Гулак-, Карпенко-, Мамин-, Нечуй- та ін.: Карпенка-Карого (Карпенко-Карий), Нечуя-Левицького (Нечуй-Левицький); але Бонч-Бруєвича (Бонч-Бруєвич), Кос-Анатольського (Кос-АнатольськийКара-Караєва (Кара-Караєв) і под.)

7. Прізвища, що походять від назв тварин, предметів, загальних назв людей за певною ознакою, в офіційних текстах рекомендується вживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: оголосити подяку Ірині Петрівні Зозулі, Схвалити пропозицію інженера Пасіки Р.О., виступив доцент Паляниця С.І.

8. Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Карпенка-Карого (Карпенко-Карий), Нечуя-Левицького (Нечуй-Левицький); але Бонч-Бруєвича (Бонч-Бруєвич), Дольд-Михайлика (Дольд-Михайлик), Кос-Анатольського (Кос-Анатольський), Кара-Караєва (Кара-Караєв) і под.

Не відмінюються прізвища:

- жіночі прізвища на -о та приголосний: Гурзо Ніна – Гурзо Ніни, Чурай Марія – Чурай Марії, Малько Ліна – Малько Ліни, Борзило Ганна – Борзило Ганни, Вітренко Ірина – Вітренко Ірини, Шкляр Віра – Шкляр Віри; відзначити роботу Білоус Алли Олександрівни, стаття Стефанії Хим’як, працювати з Ніною Головко, виступ сестер Байко.

- псевдоніми і слов’янські прізвища на - е, -і, -их: Леле, Ехме, Півторадні, Сідих тощо, а також прізвища іншомовного походження на - і -е, -у -о, наголошені на кінцеві а, я та інші нетипові для української мови закінчення (Беранже, Руставелі, Дюма, Бокаччо, Дідро, Гюго та ін.)

Творення імен по батькові в українській мові

Чоловічі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів -ович (-йович) до основи імені: Максим – Максимович, Степан – Степанович, Ігор – Ігорович, Юрій – Юрійович, Сергій – Сергійович, Назарій – Назарійович, Савелій – Савелійович

Жіночі імена по батькові утворюються додаванням до основи імені суфіксів –івна (-ївна): Максим – Максимівна, Степан – Степанівна, Ігор – Ігорівна, Юрій – Юріївна, Сергій – Сергіївна, Назарій – назарівна, Савелій – Савеліївна

Від деяких імен утворюються паралельні фрми по батькові: Кузьма – Кузьмич і Кузьмович, Кузьмівна; Лука – Лукич і Лукович, Луківна; Хома – Хомич і Хомович, Хомівна

Деякі імена утворюють особливі форми: Ілля – Ілліч, Іллівна; Микола – Миколайович, Миколаївна; Яків – Якович, Яківна

Написання складних і складноскорочених слів та абревіатур

Основоскладання:

Це поєднання кількох основ слів за допомогою інтерфіксів о, е (доброзичливий, працездатний) або без них (триповерховий, всюдихід). Результатом основоскладання є складні слова, або композити

Словоскладання:

Це поєднання кількох слів або словоформ в одному складному слові (хата-лабораторія, салон-перукарня)

Абревіація:

Відрізняється від осново- і словоскладання тим, що для творення слів використовуються усічені основи, наприклад: АЕС (атомна електростанція), УНР (Українська народна республіка), УРП (Українська республіканська партія)

Особливості відмінювання іменників

Відмінювання іменників І відміни Однина
Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	зміна, фірма	земля, сім'я	груша, листоноша
Р.	зміни, фірми	землі, сім'ї	груші, листоноші
Д.	зміні, фірмі	землі, сім'ї	груші, листоноші
З.	зміну, фірму	землю, сім'ю	грушу, листоношу
О.	зміною, фірмою	землею, сім'єю	грушею, листоношею
М.	(на) зміні, (у) фірмі	(на) землі, (у) сім’ї	(на) груші, листоноші
Кл.	зміно, фірмо	земле, сім'є	груше, листоношо
	Множина
Н.	зміни, фірми	землі, сім'ї	груші, листоноші
Р.	змін, фірм	земель, сімей	груш, листонош
Д.	змінам, фірмам	землям, сім'ям	грушам, листоношам
З.	зміни, фірми	землі, сім'ї	груші, листоноші
О.	змінами, фірмами	землями, сім'ями	грушами, листоношами
М.	(у) змінах, (у) фірмах	(на) землях, (у) сім 'ях	(на) грушах, (на) листоношах
Кл.	зміни, фірми	землі, сім'ї	груші, листоноші
Відмінювання іменників ІІ відміни Однина
Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	менеджер, озеро	море, край	читач
Р.	менеджера, озера	моря, краю	читача
Д.	менеджеру, озеру (менеджерові),	морю, краю (краєві)	читачу (читачеві)
З.	менеджера, озеро	море, край	читача
О.	менеджером, озером	морем, краєм	читачем
М.	(на) менеджеру (менеджерові), озері	(на) морі, (в) краї (краю)	(на) читачу (читачеві)
Кл.	менеджер, озеро	море, краю	читачу
Множина
Н.	менеджери, озера	моря, краї	читачі
Р.	менеджерів, озер	морів, країв	читачів
Д.	менеджерам, озерам	морям, краям	читачам
З.	менеджерів, озера	моря, краї	читачів
О.	менеджерами, озерами	морями, краями	читачами
М.	(на) менеджерах, озерах	(в) морях, краях	(на) читачах
Кл.	менеджери. озера	моря, краї	читачі
Відмінювання іменників ІІІ відміни
Однина	Множина
Н.	зустріч, мить	зустрічі, миті
Р.	зустрічі, миті	зустрічей, митей
Д.	зустрічі, миті	зустрічам, митям
З.	зустріч, мить	зустрічі, миті
О.	зустріччю, миттю	зустрічами, митями
М.	(при) зустрічі, миті	(при) зустрічах, митях
Кл.	зустріче, мить	зустрічі, миті
Відмінювання іменника м а т и
Однина	Множина
Н.	мати	матері
Р.	матері	матерів
Д.	матері	матерям
З.	матір	матерів
О.	матір’ю	матерями
М.	(у) матері	(у) матерях
Кл.	мати	матері
Відмінювання іменників IV відміни
Однина	Множина
Н.	теля, плем’я	телята, племена
Р.	теляти, племені	телят, племен
Д.	теляті, племені	телятам, племенам
З.	теля, плем’я	телят, племена
О.	телям, плем’ям, племенем	телятами, племенами
М.	(на) теляті, (в) племені	(на) телятах, (в) племенах
Кл.	теля, плем’я	телята, племена

Закінчення родового відмінка іменників ІІ відміни чоловічого роду

Закінчення - а(-я) мають	Закінчення - у(-ю) мають
1. Загальні назви осіб, власні імена, прізвища, міфічні істоти; персоніфіковані предмети та явища: акціонера, підприємця, Івана, ангела, лісовика	1. Назви установ, закладів, організацій: банку, комітету, клубу, цирку, деканату, інституту, факультету, кінотеатру,
2. Назви органів, частин тіла людини і тварини: зуба, нігтя, шлунка (але мозку)	2. Назви ігор, танців: танцю, тенісу, футболу, фокстроту (але гопака, козака)
3. Назви тварин, дерев, квітів: коня, лосося, абрикоса, банана, тюльпана	3. Назви явищ природи: бурану, вітру, дощу, снігу, землетрусу
4. Назви конкретних речей, предметів: пульта, портфеля, рушника (але стола і столу)	4. Назви речовин, матеріалу: меду, спирту, анальгіну, жиру, граніту, кисню, кефіру (але хліба)
5. Назви мір довжини, простору, площі, ваги, часу, місяців і днів тижня, назви грошових одиниць, числові назви: метра, літра, гектара, грама, січня, вівторка (але ранку, віку, року), динара, десятка, відсотка	5. Збірні поняття (назви істот, об’єктів неживої природи, назви кущових і трав’янистих рослин, сортів плодових дерев): колективу, товару, ансамблю, десерту, бузку, аґрусу, березняку, ренклоду, дюшесу
6. Назви будівель, приміщень, споруд та їхніх частин: гастронома, паркана, балкона, гаража. Деякі назви вживаються лише з – у: поверху, даху, залу, магазину, вокзалу, будинку, палацу, готелю (моста – мосту)	6. Назви абстрактних понять (почуттів, станів, процесів, властивостей, ознак), формацій та явищ суспільного життя: болю, подиву, інтелекту, кворуму, бюджету, референдуму сміху, маршруту (але ривка, стрибка)
7. Іншомовні терміни (елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури, їх частини); українські терміни із суфіксами: графіка, атома, конуса, відмінка, іменника (але способу, виду, роду)	7. Іншомовні терміни, що позначають фізичні, хімічні процеси, літературознавчі терміни: магнетизму, аналізу, міфу, образу, памфлету, сюжету, сценарію, фарсу, стилю, журналу
8. Назви населених пунктів, річок, інші географічні назви із присвійними суфіксами –ов, -ев(-єв), -ин(-їн) або з наголошеним закінченням у родовому відмінку: Тернополя, Марселя, Дністра У складених назвах населених пунктів іменник зберігає властиве йому в загальному значенні закінчення: Золотого Колодязя, Зеленого Гаю, Кам’яного Броду	8. Географічні назви, а також назви місць, простору: Єгипту, Алжиру, Донбасу, Китаю, яру, світу, степу, саду, майдану, краю (але берега, хутора, пагорба; ліска, ярка – зменшені форми)

Деякі іменники мають паралельні закінчення - а(-я) або - у(-ю): стол-а – до стол-у, двор-а – з двор-у, стид-а – зі стид-у, плот-а – від плот-у (ненаголошене закінчення -у (-ю)); камен-я (конкретного предмета) і камен-ю (матеріалу), лиспюпад-а (місяць) – листопад-у (явище природи – пора опадання листя), папер-а (документа) і паперу (матеріалу).

Правопис складних іменників

Складні іменники пишуться:
Разом
складні іменники, утворені з окремих основ шляхом поєднання за допомогою сполучних голосних о, е: а) одна з основ дієслівного походження, в тому числі і форма наказового способу:	вертоліт, лісосплав, самохід, тепловоз; зірвиголова, перекотиполе, пройдисвіт
б) одна з основ прикметникового походження:	чорнозем, білокрівці
в) обидві основи іменникового походження:	лісостеп, трудодень, шлакоблок
г) з першою частиною пів-, напів-, полу-:	піваркуша, напівавтомат, полукіпок
ґ) утворені з трьохі більше основ:	термогідродинаміка, автомотогурток
Через дефіс
складні іменники, утворені з двох або більше основ без допомоги сполучного голосного: а) з обома відмінюваними частинами:	купівля-продаж, магнітолог-астроном
б) з другою відмінюваною частиною:	блок-система, буй-тур, контр-адмірал, штабс-капітан, тонно-кілометр
складні іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-:	віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-спідниця, міні-футбол, обер-майстер
іншомовні назви проміжних сторін світу:	норд-вест, норд-ост
назви рослин:	брат-і-сестра, люби-мене, розрив-трава, чар-зілля
складноскорочені слова:	держкомстат, держкомстандарт, військкомат
скорочені іменники, в яких наводяться початок і кінець слова:	б-ка – бібліотека, л-ра – література, ф-ка – фабрика

Правопис складних прикметників

Складні прикметники пишуться:
Разом
прикметники, що походять від складних іменників, що пишуться разом:	Землевласник → землевласницький, теплообмін → теплообмінний, вагономонтаж → вагономонтажний
прикметники, утворені від підрядних словосполучень:	народна пісня → народнопісенний, Західна Європа → західноєвропейський, обробляти дерево → деревообробний, збирати зерно → зернозбиральний, діє швидко →швидкодіючий
Через дефіс
прикметники, що походять від складних іменників, що пишуться через дефіс:	віце-президент → віце-президентський, дизель-мотор → дизель-моторний
прикметники, утворені від двох прикметників, що перебувають між собою у сурядному зв'язку:	фінансовий й економічний → фінансово-економічний, французький і український → французько-український
прикметники, перша частина в яких означає відтінок кольору:	темно-рожевий, блідо-вишневий, світло-зелений (але жовтогарячий)
прикметники з першою частиною військово-, воєнно-:	військово-морський, військово-стратегічний (але військовозобов'язаний, військовополонений)

Правопис прислівників

Прислівники пишуться
разом	окремо
коли це складні прислівники, утворені сполученням прийменника: а) з прислівником: від + нині = віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, повсюди, подекуди, потроху; б) з іменником: без + вісти – безвісти, вдень, зісподу, заразом, на початку, наприклад, поночі, удень, украй, уряд, услід; в) з коротким прикметником: від + давно = віддавна, завидна, напевне, потихеньку, сповна, сп’яну; г) із займенником: в + нічию = внічию, втім, навіщо, передусім, почім; ґ) з числівником: на + троє = натроє, начетверо, заодно	коли це прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника (між прийменником й іменником легко вставити прикметник-означення): без відома → без мого відома, без кінця-краю, з розгону, на голову, на прощання, по знаку, у стократ, через силу, як слід
прислівникові словосполуки, що складаються з двох іменників, поєднаних прийменником (або прийменниками): день + у + день = день у день, раз у раз, рік у рік
складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: в + до + світа = вдосвіта, вподовж, завбільшки, навскач, навпаки, навздогін, навтікача	прислівникові словосполуки, які складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) та іменника: темної + ночі – темної ночі, другого + дня = другого дня, тим разом
складні прикметники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як - із будь-якою частиною мови: аби + куди = абикуди, аніскільки, аніде, анітелень, деколи, чимало, щонайбільше, якраз, якнайкраще	прислівники, утворені поєднанням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо
через дефіс
коли це складні прислівники, утворені від прикметників або займенників за допомогою прийменника по та закінчення - ому (або (-к)и): по + батькіеськ + -ому = по-батьківському, по-українському, по-сусідськи
коли це складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по + перше = по-перше, по-друге, по-четверте, по-п’яте
складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, -будь, -то, хтозна -: будь- + де – будь-де, де-небудь, казна-коли, коли-небудь, так-то, хтозна-як
складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи
складні прислівники, утворені повтором слова або основи без службових слів (або зі службовими словами між ними): будь + що + будь = будь-що-будь, ось-ось, як-не-як

Правопис прийменників

Прийменники пишуться
через дефіс	з початковим з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-поміж, з-посеред, з-проміж
окремо	типу у(в) разі, під кінець, з нагоди, згідно з, відповідно до, незважаючи на, у зв'язку з
разом	утворені сполученням одного або більше прийменників із будь-якою частиною мови: в + наслідок = внаслідок, на + при + кінці – наприкінці
	утворені з двох простих прийменників: за + для – задля, по + над = понад, задля, заради, посеред

Правопис сполучників

Сполучники пишуться
через дефіс	з частками -то, -но: тільки-но, тому-то, тим-то
окремо	складні сполучники із частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, коли б, отже ж, хоча б
разом	складні сполучники, які становлять цілісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: в + тім = втім, наче +6 = начеб, причому, проте, щоб, якби

Правопис часток з різними частинами мови

Частки пишуться
разом	частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як - у складі будь-якої частини мови: абищо, аніскільки, дедалі, чималенький, щогодини, що сили, якнайшвидше
частки би(б), то, що в складі сполучників: щоб, якби, нібито, і частка же (ж) у складі стверджувальних часток: авжеж, атож
частка - ся (-сь) у зворотних дієсловах: будується, наївся (наївсь)
частка - сь у складі займенників і прислівників: котрийсь, котресь, якась, десь, щось
через дефіс	частки бо, но, от, то, таки, коли вирізняють значення окремого слова: іди -но, так-от, отакий-то, важкий-таки, так-таки
частки будь-, -будь, -нсбудь, казна-, хтозна - у складі займенників і прислівників: будь-хто, чий-будь, хто-небудь, казна-що, хтозна-який
частки хай, нехай, за допомогою яких утворюються форми першої і третьої особи однини й множини наказового способу: хай працюю, хай працює, хай працюють
окремо	частка що в сполуках дарма що, тільки що, хіба що, що аж до
частка би (б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслова: зайшов би, пішли б
частка то в експресивних сполуках що то за, що то, чи то
частки же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною!
частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: На що то одній людині стільки грошей?

Правопис часток не і ні з різними частинами мови

Частка не пишеться
Разом	окремо
коли виступають у значенні префікса: невільник, негода, невсипущий непорушна, несамовито	з усіма дієсловами (не любити, не тримати), крім тих дієслів, які без не не вживаються: неволити, непокоїтися, неславити, нестямитися
частка не у складі префікса недо-: недобачити, недовиконувати, недодержати, недолюблювати, недовиконаний, недобиток, недокрів’я	частка не зі словами, з якими не складає одного поняття, а є тільки запереченням: То не вітер розхитує тополю, то вона сама хитається від прожитих років.
частка не з іменниками прикметниками, займенниками, прислівниками, якщо вони з не позначають нове поняття: недоля, несподіванка, невдалий, недурно, неписьменний, недарма	частка не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудка, при формах на - но, -то й дієприслівниках: не може не писати, не підступаючи ближче, не поспішаючи
частка не з дієприкметником, якщо він є означенням: незакінчена праця, нез'ясовані питання, неспростовні факти	частка не з прикметниками у функції присудка: Ця річка не широка.
частка не з числівниками, займенниками та прислівниками: не три, не п'ятий, не ти, не так
частка не з підсилювальними прислівниками та присудковими словами, а також зі словами, що пишуться через дефіс: не дуже, не зовсім, розмовляють не по-нашому
Частка ні пишеться
разом	окремо
частка ні із займенниками і з прислівниками: ніщо, ніякий, ніде, ніскільки, ніяк	частка ні, вживана як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка: ні до роботи, ні до розмови
частка ні для заперечення наявності предмета чи ознаки: ні кроку, ні копійки, ні риба ні м'ясо, ні те ні се
частка ні в складі займенників, якщо вона в непрямих відмінках віддаляється від займенників прийменниками: ні до чого, ні з ким, ні на якому

РІЗНОВИДИ ПОМИЛОК, ЯКІ ТРАПЛЯЮТЬСЯ У ВПРАВАХ НА РЕДАГУВАННЯ