Структура профільного навчання

Основні напрями профілізації Суспільно- гуманітарний Природничо- математичний Технологічний Художньо- естетичний Спортивний Навчальні профілі Навчальні профілі Навчальні профілі Навчальні профілі Навчальні профілі філологічний, історико- правовий, економічний, юридичний та інші фізико- математичний, хіміко- біологічний, географічний, медичний, екологічний та інші інформатика, виробничі технології, проектування і конструювання, дизайн, транспорт, менеджмент, побутове обслуговування, народні ремесла та інші музичний, образотворчий, хореографічний, театральний, мистецтвознавчий та інші атлетика, гімнастика, плавання, спортивні ігри, туризм та інші

Поглиблене вивчення саме циклу предметів запобігає вузькій спеціалізації, яка здебільшого не відповідає реальним потребам, інтересам старшокласників, оскільки нерідко їх цікавить не один предмет, а група предметів, не одна професія, а кілька близьких професій. Профільні предмети забезпечують також прикладну спрямованість навчання за рахунок інтеграції знань і методів пізнання та застосування їх у різних сферах діяльності, у тому числі і професійній, яка визначається специфікою профілю навчання.

У профільних загальноосвітніх закладах передбачається опанування змісту базових предметів на різних рівнях за такими програмами:

1) програма загальнокультурної підготовки – обов’язковий мінімум змісту навчального предмета, який не передбачає подальшого її вивчення (наприклад, математика на філологічному профілі; хімія та біологія у профілі інформатика або їх інтегрований варіант у цих профілях);

2) програма загальноосвітньої підготовки – обсяг змісту достатній для подальшого вивчення предмета у вищому навчальному закладі – застосовується, коли навчальний предмет не є профільним, але базовим або близьким до профільного (наприклад, загальноосвітні курси біології, хімії у фізико-технічному профілі або загальноосвітній курс фізики у хіміко-біологічному профілі);

3) програма профільної підготовки – обсяг змісту навчального предмета поглиблений, передбачає орієнтацію на майбутню професію (наприклад, курси фізики і математики у фізико-математичному профілі або курси біології та хімії у хіміко-біологічному профілі).

Профіль навчання може мати кілька модифікацій, залежно від базових предметів, обраних учнем як профільні. Їх має бути не більш як два-три з однієї або споріднених освітніх галузей (наприклад, фізика, інформатика і математика, хімія і технології, біологія і екологія, географія і економіка). Так, у профілях, де профільними обрано природничі предмети біологія і хімія, решта природознавчих предметів (фізика, географія) вивчається за програмою загальноосвітнього рівня. Зміст навчальних предметів природничо-математичної галузі в соціально-гуманітарному, технологічному і художньо-естетичному напрямах може бути інтегрований за програмою-мінімумом в єдиний курс природознавства.

Курси за вибором – це навчальні курси, які входять до складу профілю навчання. Основні їх функції полягають у поглибленні і розширенні змісту профільних предметів або забезпеченні профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання. Усі курси варіативного компонента можна поділити на три групи:

1) поглиблення знань з профілюючих предметів базового компонента;

2) розвиток інтересів та здібностей учнів з урахуванням спеціалізації профільних класів;

3) загальний розвиток учнів (інформатика, політологія, бібліографія, світова культура, історія релігій).

Орієнтовне співвідношення обсягу базових загальноосвітніх, профільних предметів і курсів за вибором визначається пропорцією 60:30:10. Загальне навантаження учнів визначено Законом України «Про загальну середню освіту» [4; 7].

Загальноосвітні школи створюють ті чи інші профілі навчання за рахунок комбінацій базових, профільних предметів і курсів за вибором. Цим самим забезпечується гнучка система профільного навчання, яка дає змогу обрати старшокласнику індивідуальну освітню програму.

Профільне навчання породжує проблему викладання багатьох дисциплін, зокрема математики відповідно до профілю.

Можемо із впевненістю сказати, що ставлення учнів до математики в різних профілях навчання різне, звідси загострюються проблеми вмотивованості старшокласників не природничо-математичного профілю щодо свідомого вивчення математики, більше розвинені вузькі інтереси, які стосуються профільних дисциплін, учні не в повній мірі розуміють значення математики в обраному профілі, спеціальності. Тому, на нашу думку, в сенсі розвитку і підвищення мотивації та пізнавального інтересу до предмету, задачею викладання математики в різних профілях є показати практичне значення набутих знань і їх зв’язок з іншими дисциплінами, зокрема з профілюючими.

Головною задачею вивчення математики є забезпечення міцного і свідомого оволодіння учнями системою математичних знань і вмінь, необхідних у повсякденному житті, а також достатніх для вивчення суміжних дисциплін і продовження освіти. Поряд з вирішенням головної задачі, оволодінням конкретними обов’язковими математичними знаннями, профільне навчання математики передбачає формування стійкого інтересу учнів до предмету, виявлення і розвиток їх математичних здібностей, підготовку до навчання у вищому навчальному закладі [3].

Реалізація профільного навчання математики повинна здійснювати з урахуванням його мети, його особливостей змісту й форми у порівнянні з навчанням математики в загальноосвітніх класах.

Профільна диференціація навчання математики повинна:

• забезпечити необхідний загальнокультурний рівень математичної підготовки молоді, який визначається замовленням суспільства й можливостями учнів даного віку;

• задовольнити потреби профільної підготовки в розвитку пізнавальних і математичних видів діяльності учнів, що характерні для даного профілю;

• формувати засобами математики професійні нахили учнів [1].

Профільна диференціація навчання математики передбачає:

а) створення умов для свідомого вибору учнями профілю;

б) наступність з допрофільним навчанням математики і навчанням математики у звичайних класах загальноосвітньої школи;

в) досягнення всіма учнями базового рівня навчання математики;

г) розробку державних стандартів з математики для різних профілів навчання;

д) реалізацію прикладної спрямованості навчання математики, орієнтованої на профіль навчанняяк одного з головних засобів формування профільних інтересів засобами математики;

е) відмінність змісту навчання математики в профільних класах і звичайних класах;

ж) реалізацію рівневої диференціації, що підсилює диференціацію навчання математики для кожного профілю;

з) розмаїтість форм і видів класної та позакласної роботи;

и) поглиблене вивчення математики як одного з видів профільного навчання [6].

Різноманітні профілі навчання математики у межах базової профільної математичної підготовки можна об'єднати у такі напрямки: загальнокультурний, прикладний, теоретичний.

Профільна диференціація навчання математики у межах базового компоненту в старшій школі реалізується створенням трьох курсів математики:

- для загальнокультурного напрямку (професійний, філологічний, суспільно-історичний, спортивний та інші профілі) – курс А;

- для прикладного напрямку (технічний, технологічний, природничий, економічний, екологічний та інші профілі) – курс В;

- для теоретичного напрямку (фізико-математичний, інформатика, хіміко-біологічний та інші профілі) – курс С [1].

При цьому всі специфічні особливості даного профілю і конкретного контингенту учнів реалізуються в курсах за вибором та шляхом організації самостійної, індивідуальної і позакласної роботи.

Ці курси відрізняються не стільки об’ємом знань, якими мають опанувати учні, скільки рівнем обгрунтованості, абстрактності, загальності і т.п. Іншими словами, вони повинні бути орієнтованими на різні типи мислення (насамперед образного, прикладного, теоретичного), на розвиток різних видів діяльності.

Профільне навчання математики потребує і робить можливим використання специфічних форм та методів навчання. Можливість їх використання зумовлена наявністю більш розвинених мотивів учнів профільних класів та шкіл до навчання порівняно із загальноосвітніми навчальним закладами. Невід’ємною складовою профільного навчання математики є виконання кожним учнем індивідуальної роботи творчого характеру. При їх виконанні поряд з реферуванням літературних джерел, теоретичним розв’язанням математичної задачі використовуються спостереження, проведення експериментів як фізичних, так і імітаційних за допомогою ПЕОМ [2].