Наука кримінального права

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1

ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ.

ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. ЗЛОЧИН

Тема 1. Поняття, предмет, метод та система кримінального права України. Завдання, функції та принципи кримінального права.

Наука кримінального права

План:

1. Поняття, предмет і метод кримінального права України.

2. Завдання, функції та принципи кримінального права.

3. Система кримінального права.

4. Наука кримінального права.

5. Кримінальне право і суміжні галузі права.

Література:

1. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.І.Тютюгін та ін.; за ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – 456 с. 2. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2002. – 416 с. 3. Кримінальне право. Загальна частина: Підручник / За ред. А.С.Беніцького, В.С.Гуславського, О.О.Дудорова, Б.Г.Розовського. – К.: Істина, 2011. – 1112 с.

4. Кримінальне право України. Загальна частина: Практикум: Навчальний посібник / І.П.Козаченко, О.М.Костенко, В.К.Матвійчук, та ін. – К.: КНТ, 2006 р. – 432 с. 5. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.І.Тютюгін та ін.; за ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – 608 с.

6. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – К.: Юрінком Інтер; X.: Право, 2002. – 496 с.

7. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 №2341-III // Голос України від 19.06.2001 №107.

8. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г.Коваленко, В.Т.Маляренко. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 704 с.

9. М.Й.Коржанський. Науковий коментар Кримінального Кодексу України. – К., 2001.

10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – 1184 с.

11. П.С.Матишевський. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник. – К., 2001.

12. Сучасне Кримінальне право України: Курс лекцій / А.В.Савченко, В.В.Кузнецов, О.Ф.Штанько. – 2-ге видання, випр. і доповн. – К., 2006.

13. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові моменти та судово-слідча практика: Хрестоматія. – К., 2005.

14. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові моменти та судово-слідча практика: Хрестоматія. – К., 2005.

Розпочинаючи вивчення предмету „Кримінальне право України”, слід зазначити, що поняття «кримінальне право» вживається у двох значеннях, а саме:

1) кримінальне право – це галузь права (одна із галузей – кримінальне законодавство). Звідси кримінальним правом іменують закони, тобто нормативні акти, в яких містяться положення цієї галузі права;

2) однак під кримінальним правом розуміють і науку кримінального права, тобто теорію кримінального права, наукову дисципліну, доктрину.

Розглянемо спочатку кримінальне право як галузь права.

1. Поняття, предмет і метод кримінального права України

Кримінальне право як самостійна, окрема галузь права має низку ознак як загальних для всіх галузей права, так і специфічних тільки для неї. Виходячи з цього, кримінальне право:

1) являє собою систему (сукупність) юридичних норм (правил поведінки), встановлених у суспільстві. Норми кримінального права – це узагальнені правила, що охоплюють безліч відповідних життєвих ситуацій, індивідуальних випадків. Так, норми про відповідальність за умисне вбивство передбачають всі можливі в реальному житті конкретні випадки вбивств, як би вони одне від одного не відрізнялися. Норми кримінального права загальної дії, крім того, є загальнообов'язковими до виконання, маючи тим самим ознаку загальнообов'язкової нормативності. Ці норми здебільшого виступають як норми-заборони. Вони забороняють певні вчинки людей, а саме злочинні дії або злочинну бездіяльність, під загрозою застосування за їх вчинення особливих примусових заходів – кримінального покарання;

2) його норми (правила поведінки) встановлюються лише вищими органами законодавчої влади і закріплюються у відповідних законах. Це так зване позитивне право, або чинне право. Саме тому кримінальне право має формальну визначеність – воно точно фіксує в законах у гранично формалізованому вигляді в письмовій формі ознаки злочинів і покарань за них, тобто вимоги, що ставляться до поведінки людей, межі та умови їх вчинків, наслідки протизаконних дій або бездіяльності. Слід спеціально відмітити, що формальна визначеність кримінального права – це не тільки гарантія законності та однаковості застосування його норм, а й одне з невід'ємних прав людини. Визначеність правових приписів, фіксуючи межу між злочинною і незлочинною поведінкою, чітко визначає тим самим можливість людини здійснювати свої права і свободи відповідно до закону, чітко уявляти, що дозволено, а що заборонено кримінальним законом.

Відповідно до Конституції України кримінальні закони видаються лише Верховною Радою України. Ніякі інші державні органи або посадові особи (навіть Президент України) не правомочні видавати норми кримінального права. За цією ознакою кримінальне право відрізняється від інших галузей права (наприклад, норми цивільного права можуть встановлюватися урядом, норми адміністративного права – навіть органами влади на місцях). Отже, кримінальне право знаходить свій вираз тільки в законах. Відтак, основним джерелом кримінального права є кримінальний закон;

3) має свій предмет і метод правового регулювання. Норми кримінального права встановлюють, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що вчинили ці злочини (ч. 2 ст. 1 Кримінального кодексу України). Злочин і покарання – це ті суспільні явища, що визначаються нормами кримінального права. Саме відносини, що виникають у зв'язку із вчиненням злочину і застосуванням за це певних покарань, і становлять предмет кримінального права. Оскільки злочини мають підвищену суспільну небезпечність для суспільних відносин, що склалися в Україні, і правопорядку, держава застосовує за їх вчинення й найбільш гострі примусові заходи – кримінальні покарання. Застосування покарання – це метод правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку із вчиненням злочину.

У покаранні, що призначається судом від імені держави за вчинений злочин як санкція за порушення кримінально-правової заборони, передбачена в законі, проявляється і така властивість кримінального права, як його державна забезпеченість.

Отже, можна відзначити, що кримінальне право як система норм (законів) має такі ознаки: загальнообов'язкову нормативність, формальну визначеність і державну забезпеченість, а також властиві йому предмет і метод правового регулювання. Ці ознаки, притаманні праву взагалі, стосовно кримінального права виступають дуже чітко і своєрідно, відображуючи особливості цієї галузі права.

Таким чином, кримінальне право як галузь права – це система, сукупність юридичних норм (а по суті – законів), прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільна небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

У цьому визначенні містяться основні ознаки кримінального права, що відрізняють його від інших галузей права. Звичайно, кримінальне право передбачає підстави, умови кримінальної відповідальності, випадки звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, звільнення від відбування вже призначеного покарання, погашення і зняття судимості. Однак усі ці норми і відносини, що ними врегульовані, підкоряються загальним, вихідним інститутам кримінального права – злочину і покаранню, визначаються ними. Значення цих понять, їх ключова роль настільки великі, що навіть найменування цієї галузі права в багатьох мовах, у тому числі українській, пов'язується з ними. Кримінальне право походить від латинського терміна crimen – злочин. В українській мові іноді цю галузь права називають «карне право» – слово «кара» – це покарання. Також й відповідний кодекс називають Кримінальним кодексом (Кодексом про злочини) чи Карним кодексом (Кодексом про покарання).

До предмета кримінального права входять суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину, а саме:

· визначення видів злочинів і покарань за їх вчинення;

· притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин;

· призначення покарання або застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування;

· звільнення від кримінальної відповідальності та покарання;

· вчинення дій у стані необхідної оборони або крайньої необхідності;

· інші відносини, що входять у сферу дії кримінального права.

Метод – це сукупність прийомів і способів впливу на суспільні відносини.

Кримінальне право має особливий метод правового регулювання суспільних відносин, що виявляється у встановленні заборон на вчинення злочинних діянь під страхом застосування кримінального покарання, а також у призначенні покарання.