Холера та її профілактика

Це одна з п'яти особливо небезпечних хвороб. Збудник її пристосовується до умов, що змінюються, і сьогодні поряд із класичною холерою поширена холера Ель – Тор.

Викликає холеру вібріон, а передається вона тільки від лю­дини до людини повітряно-краплинним шляхом і через заражені людиною харчові продукти. Холерний вібріон дуже живучий: у зовнішньому середовищі він зберігає здатність до зараження від 2 до 5 днів. Ще довше живе вібріон у відкритих водоймах зі стічними водами.

Головне завдання вібріона — потрапити в рот людини. Людина, яка піклується про своє здоров'я, буде їсти тільки чистими руками, з чистого посуду, мити овочі та фрукти, пити кип'ячену воду, ніколи не покладе ні в тарілку, ні в рот підозрілу, погано оброблену їжу. І все-таки, припустимо, яблуко помили, але біля самого черешка затаївся вібріон. Якщо він потрапив у шлунок, соляна кислота повинна його вбити. Якщо ж кислоти недостатньо чи за частинками їжі кислота не знайде мікроб, йому вдається потрапити в тонкий кишечник. Там вібріон почне розмножуватися і виділяти отрути — токсини. Тяжкість захворювання може бути різною. Але в будь-якому випадку бурчить живіт, з'являється біль навколо пупка, починається постійна блювота й понос. Організм втрачає багато рідини, і людина «висихає» прямо на очах. Руки стають зморшкуваті, іноді їх називають «руки пралі». Страждають і серце, і легені.

Під час холери дуже важливі карантинні заходи: ізоляція хворих, виявлення носіїв, постійна дезінфекція, боротьба з мухами — переносниками холери.