Повернення виконавчого документа без виконання

Повернення виконавчого документу без виконання є не формою ускладнення виконавчого провадження, як вважають окремі автори, це форма закінчення процесу примусового виконання рішення за виконавчим документом, який не був виконаний фактично, або виконаний у якійсь частині. За своїм правовим сенсом повернення виконавчого документу без виконання є процедурою, спорідненою із судовою процедурою залишення позову без розгляду, оскільки повернення виконавчого документу без виконання за деякими винятками, не перешкоджає повторному пред’явленню виконавчого документа до виконання.

Зокрема, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві через наступні обставини:

1) за письмовою заявою стягувача про повернення виконавчого документа. Існування цієї підстави для повернення документа практично виключає застосування на практиці такої підстави для закінчення виконавчого провадження, як прийняття судом відмови стягувача від стягнення, оскільки стягувачу набагато простіше звернутися до державного виконавця з заявою про повернення документу, ніж проходити цю процедуру у судовому порядку. Підставою для внесення державному виконавцю такої заяви слугує примирення сторін виконавчого провадження, або передача боржником стягувачеві певного власного майна (в рахунок погашення боргу), поза межами процедури виконавчого провадження;

2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Переліку документів, які мають засвідчувати відсутність у боржника майна, Закон України «Про виконавче провадження» – не визначає, але якщо добре знати процес виконавчого провадження, то можна дійти висновку, що такими документами є: акт перевірки майнового стану боржника, довідки з органів, які проводять реєстрацію нерухомості та автотранспортних засобів про відсутність у боржника відповідного майна, довідки банківських установ про відсутність у боржника відкритих банківських рахунків або відсутність коштів на цих рахунках, довідка податкових органів про відсутність реєстрації боржника як суб’єкта підприємницької діяльності тощо;

3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно із рішенням, причому ця відмова має бути належним чином задокументована державним виконавцем;

4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Повернення виконавчого документа без виконання через невиплату авансового внеску на проведення виконавчих дій можливе лише у двох випадках – якщо стягувач відмовляється авансувати виготовлення відсутньої технічної документації на нерухоме майно боржника, в разі відсутності іншого майна, та у разі відмови авансування стягувачем розшуку боржника за окремими видах виконавчих проваджень. Відмова стягувача авансувати проведення дій на території, що не підвідомча державному виконавцеві, тягне за собою не повернення виконавчого документа, а закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа до іншого відділу ДВС;

5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з’ясувати місцезнаходження боржника – юридичної особи, а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника. Передбачена Законом України «Про виконавче провадження» підстава для повернення виконавчого документу, текст якої наведено курсивом, на практиці не застосовується, оскільки зміст та об’єм цієї норми є незрозумілим через припущення законодавцем в цій нормі низки логічних помилок;

6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність усіх обставин для повернення виконавчого документу стягувачу (крім письмової заяви стягувача про повернення), державний виконавець має скласти акт. У разі повернення виконавчого документа за заявою стягувача, останньому повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску зі звітом державного виконавця про його використання.

Виконавчий документ, за яким стягувачем є держава, повертається без виконання до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Таким чином, закон опосередковано визнає суд або орган державної влади, що видав рішення, квазіпредставником держави, як стягувача у виконавчому провадженні. Проблема недосконалості представництва інтересів держави як стягувача у виконавчому провадженні та відсутність системного підходу законодавця до цієї проблеми – вже неодноразово піднімалася на сторінках цього посібника, тому повернення виконавчого документу про стягнення коштів на користь держави можна вважати невдалою спробою частково врегулювати цю проблему.

Крім того, повернення виконавчого документа до суду першої інстанції провадиться у разі, якщо судом апеляційної інстанції відновлено строк для подання апеляційної скарги на прийняте до виконання рішення суду першої інстанції, та ця апеляційна скарга прийнята до розгляду. Ця процедура має запобігти ситуаціям, коли на примусовому виконанні перебуватиме рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили.

Повернення виконавчого документа стягувачеві на будь-яких підставах (окрім повернення за заявою стягувача) не позбавляє останнього права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання в межах строків пред’явлення виконавчого документа до виконання. Разом із тим, повернення стягувачеві виконавчого документа за його заявою розцінюється законом як відмова від стягнення, тому повторно такий виконавчий документ не може бути пред’явлений до примусового виконання. Винятком із цього правила слід вважати виконавчі документи про стягнення періодичних платежів, які можуть бути пред’явлені до виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі.

Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Правові наслідки повернення виконавчого документу без виконання аналогічні наслідкам, встановленим для закінчення виконавчого провадження – припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші дії, вчинені державним виконавцем, вирішується питання повернення авансового внеску тощо.