 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Ч.1 ст. 544 ЦК
|
|
Порука.
ч.1 ст. 554 ГК - У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
2. договір комерційної субконцесії
ч.1. ст. 1119 ЦК - У випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії.
ч. 3. ст. 1119 ЦК - Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно.
Регресне зобов’язання
Разом з тим, боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право регресної вимоги в рівних частках, якщо інше не передбачене законом чи договором, від решти боржників, за яких він здійснив виконання. У цьому разі боржник солідарного зобов'язання, який його виконав, набуває статусу кредитора до боржників, за яких здійснив виконання.
Ч.1 ст. 544 ЦК
1. Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
3. Організаційно-господарські зобов’язання
Відповідно до ч.1 ст. 176 ГК, організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Особливість організаційно-господарських зобов’язань:
1) це є вертикальні зобов’язання, засновані на відносинах влади-підпорядкування;
2) суб’єктами цих зобов’язань, є суб’єкт господарювання, з одного боку, та суб’єкт організаційно-господарських повноважень, з іншого боку;
Пряме визначення у законодавстві про статус та перелік суб’єктів організаційно-господарських повноважень відсутні.
Однак з аналізу ГК та наукових праць можна дійти висновку, про те, що суб’єктами організаційно-господарських повноважень можуть виступати:
1) органи державної влади та місцевого самоврядування у відносинах із суб’єктами господарювання;
Відповідно до ч.5 ст. 22 ГК, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Згідно ч.1 ст. 24 ГК, управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
2) а також громадяни, громадські та інші організації, а також суб’єкти господарювання, які виступають засновниками чи учасниками суб'єктів господарювання корпоративного типу.
В даному випадку, організаційно-господарські зобов’язання реалізуються у формі корпоративних правовідносин.
3) суб’єкти господарювання, що виступають засновниками об’єднань підприємств.
Об’єднання підприємство, зокрема, утворюється у формі асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів, інші об'єднання підприємств, передбачені законом (ч.1 ст. 120 ГК);
4) суб’єкт господарювання, на якого покладено здійснення керівництва спільною діяльністю суб’єктів господарювання на підставі укладеного договору про спільну діяльність.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 ГК, суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність.
У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ.
Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.
3) об’єктом організаційно-господарських повноважень є вчинення певної управлінсько-господарської (організаційну) дії (приклад, видача певних дозвільних документів, надання певної інформації, документів тощо).
4) в організаційно-господарських повноваженнях уповноваженою стороною (тобто стороною, що має право вимоги) може виступати як суб’єкт господарювання, так і суб’єкта організаційно-господарських повноважень.
Види організаційно-господарських зобов’язань ( за суб’єктно-предметним критерієм) :
1) ОГЗ, суб’єктами організаційно-господарських повноважень у яких виступають органи державної влади та місцевого самоврядування.
В свою чергу, відповідні ОГЗ, у які суб’єктами орг-госп. повноважень виступають органи державної влади та місцевого самоврядування, можуть бути поділені на дві групи:
1) ОГЗ між органами державної влади та місцевого самоврядування, з одного боку, та відповідно державними або комунальними підприємствами, що є підпорядкованими цим органами.
Приклад: Державні підприємства зобов’язані (відповідно до п.2 ст. 75 затверджувати фінансовий план.
Наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 року №173 затверджений “Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державіі, та їх дочірніх підприємств.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 ГК, фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч.3 ст. 75 ГК, Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом: 1) підприємств, що є суб’єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України; 2) інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони належать (як правило, це міністерство).
Таким чином, між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень (державним органом, до сфери управління якого входить підприємство чи КМУ) виникають організаційно-господарські зобов’язання з затвердження фінансового плану.
Суб’єкт господарювання зобов’язаний до 1 вересня подати у встановленому порядку (вищевказаним наказом Мінекономіки) органу управління фінансовий план. В свою чергу, відповідний орган управління має право вимагати подання такого плану у встановленому порядку.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного комерційного підприємства несуть адміністративну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 164-2 КпАП - “ Порушення законодавства з фінансових питань” ( до цієї статті відноситься в тому числі, несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану підприємства державного сектору економіки та звіту про його виконання).
тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приклад створення підприємства.
Наприклад, наказом Міністерства інфраструктури України від 22 лютого 2012 р. №116 “Про утворення державного підприємства “Українська залізнична швидкісна компанія”
http://document.ua/pro-utvorennja-derzhavnogo-pidpriemstva-ukrayinska-zaliznich-doc99481.html
Основною діяльністю ДП “Українська залізнична швидкісна компанія” є швидкісні пасажирські залізничні перевезення. На сьогоднішній день парк рухомого складу Компанії складається із 10 електропоїздів подвійного живлення категорії ІНТЕРСІТІ+ виробництва HYUNDAI Rotem та із 2 електропоїздів подвійного живлення категорії ІНТЕРСІТІ виробництва компанії Skoda.
2) ОГЗ між органами державної влади та місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання будь-якої форми власності, що безпосередньо не підпорядковані цим суб’єктами.
До таких відносин відносяться:
1) ОГЗ з видачі ліцензії, патентів та інших дозвільних документів.
Організаційно-господарське зобов’язання виникає з моменту подання належним чином оформлених документів на отримання дозвільного документу.
Орган держ. влади або орган місцевого самоврядування зобов’язаний видати дозвільний документ, а суб’єкт господарювання має право вимагати видачі такого документу.
2) ОГЗ зі здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарювання.
Основний спеціальний закон у цій сфері - ЗУ “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Приклад ОГЗ: Суб’єкт господарювання зобов’язаний допустити посадових осіб орг. держ. влади до здійснення перевірки, у разі якщо їх повноваження оформлені належним чином.
3) ОГЗ з накладення та стягнення АГС.
Одним із видів АГС є адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
2) ОГЗ у формі корпоративних відносин
Відповідно до ч.3 ст. 167 ГК, Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно ч.1 ст. 167 ГК, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративні відносини, зокрема, виникають між господарськими товариствами та його учасниками щодо участі товариством.
Приклад ОГЗ:
Відповідно до абз. 4 ст. 61 ЗУ “Про господарські товариства”, учасники товариства що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
Таким чином, виникає ОГЗ зобов’язання між учасником (учасниками товариства), з одного боку, та Товариством (з іншого боку), за яким Товариство в особі голови зобов’язано протягом 25 днів позачергові загальні збори, а учасники мають права вимагати від голови Товариства вчинення відповідної дії.
У разі порушення Головою Товариства свого обов’язку, учасники мають права самостійно скликати загальні збори.
3) ОГЗ з договору спільної діяльності.
Спільна діяльність - це діяльність на підставі договору двох чи більше суб’єктів господарювання з метою отримання прибутку чи з іншою метою без створення юридичної особи.
Правове регулювання спільної діяльності:
1) ч.4 ст. 176 ГК;
2) Глава 77 ЦК;
3) П. 153.14 Податкового кодексу України.
З урахуванням того, що спільна діяльність здійснюється без створення юридичної особи, отже не створюються відповідні органи, однак існують особливості оподаткування такої діяльності, суб’єкти договору про спільну діяльність доручають одному із учасників своєчасно подавати звітність та інші документи до податкових органів.
Відповідно до п. 153.14.2 ПК, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Згідно п. 153.14.3 ПК, виплата (нарахування) частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності, оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності до/або під час такої виплати.
Отже, один із учасників договору про спільну діяльність наділяється організаційно-господарськими повноваженнями щодо ведення обліку результатів спільної діяльності.
Між таким суб’єктом господарюваня та іншими суб’єктами господарюваня - учасниками договору про спільну діяльність виникають організаційно-господарські повноваження, відповідно до яких цей учасник зобов’язаний вести облік результатів спільної діяльності та сплачувати податок на прибуток від здійснення господарської діяльності, а учасники мають права вимагати здійснювати відповідний облік та сплати прибутку.
4. Майново-господарські зобов`язання: поняття та види.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Ознаки майново-господарських зобов’язань:
1) це цивільні зобов’язання, що виникають у сфері господарювання;
2) сторонами цих зобов’язань є боржник та кредитор.
3) суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть виступати:
1) суб’єкти господарювання з обох боків;
2) з одного боку суб’єкт господарювання, а з іншого боку негосподарюючий суб’єкта юридична особа (в т.ч. органи державної влади та місцевого самоврядування).
Наприклад, за договором оренди державного майна орендодавцем, як правило, виступає Фонд державного майна, що є органом державної влади; за договором оренди комунального майна - відповідна (міська, селищна чи сільська) рада чи уповноважений нею орган.
4) цивільний кодекс підлягає субсидіарному застосуванню до регулювання зазначених відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ЦК, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наприклад, до регулювання відносин з договору поставки застосовуються відповідні положення $1 Глави 30 ГК, а також положення щодо договору купівлі-продажу.
Майново-господарські зобов’язання виникають у більшості випадків на підстав і:
1) укладення господарського договору;
2) вчинення господарського правопорушення.
Наприклад,
Стаття 1172. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою
1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, у разі, наприклад, вчинення ДТП працівником, що їхав на службовом автомобілі з автомобілем, що є у власності іношо підприємства, буде підставою для виникнення зобов’язання.
Дата публикования: 2015-09-17; Прочитано: 159 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
