Система звуків української мови. Творення приголосних

Фонетика української мови — це чітко зорганізована система звуків, підпорядкована певним фонетичним законам. Основних звуків (фонем), за допомогою яких ми творимо й упізнаємо слова, в українській мові є 38.

Кожен звук являє собою поєднання чотирьох одночасних мовленнєвих дій.

Перша дія полягає в участі у творенні звука таких двох складників: тону, який виникає внаслідок коливання голосових зв’язок, й шуму, який утворюється внаслідок подолання різних перепон на шляху видихуваного повітря.

При цьому можливі чотири комбінації:

1) у творенні звука бере участь лише чистий тон — виникають голосні а, о, у, е, и, і, яких їх є 6;

2) тон переважає над шумом — виникають сонорні м, в, н, л, р, й, яких є 6, не рахуючи трьох м’яких н΄, л΄, р΄ (запам’ятати їх можна у вислові: м и в и н и л и р і й);

3) шум переважає над тоном — виникають дзвінкі: б, д, з, ж, ґ, г + дˆз, дˆж, яких є 8, не рахуючи трьох м’яких д΄, з΄, дˆз΄ (запам’ятати їх можна у вислові: б у д е г о ж е ґ е дз ю у дж а з і);

4) чується тільки шум (голосові зв’язки не дрижать) — виникають глухі: п, т, с, ш, к, х + ц, ч + ф, яких є 9, не рахуючи трьох м’яких т΄, с΄, ц΄ (запам’ятати їх можна у вислові: у с е ц е к а ф е “ Пт а х і ч а ш а ”).

У шкільних підручниках сонорні зараховують до дзвінких. Тим часом їхні властивості зовсім різні. Сонорні ніколи не оглушуються (кі ль капове р хови й), глухі перед ними не стають дзвінкими (с лово, т вір). Справді дзвінкі можуть оглушуватися (ле г ко), глухі перед ними звучать дзвінко (про сь ба, боро т ьба).

Творення приголосних далі відбувається так.

Друга дія передбачає чотири можливі розташування перепони на шляху видихуваного повітря:

1) на губах — виникають губні м, в, п, б, ф (запам’ятати їх можна у вислові: м а вп а Б у ф);

2) на зубах — виникають зубні д, т, з, дˆз, с, ц, л, н (запам’ятати їх можна у вислові: д е т и з ’ї с и ц і л и н и);

3) на піднебінні — виникають передньопіднебінні р, й, ш, ч, ж, дˆж (запам’ятати їх можна у вислові: Р о й, щ е ї ждж у);

4) у задній частині ротової порожнини — виникають задньоротові г, к, х, ґ (запам’ятати їх можна у вислові: х у ґ а г у к а).

Третя дія має на увазі три можливі способи подолання перепони:

1) видихуване повітря прориває перепону — виникають зімкнені б, ґ, к і под.;

2) повітря проходить крізь щілину — виникають щілинні з, с, х і под.;

3) повітря спочатку прориває перепону, а потім проходить крізь щілину — виникають зімкнено-щілинні дˆз, дˆж, ц, ч.

Четверта дія полягає:

1) у непіднятті спинки язика — виникають тверді л, д, с і под.;

2) у піднятті спинки язика — виникають м’які л΄, д΄, с΄ і под.

Отже, якщо водночас поєднуються такі чотири дії, за яких: 1) шум переважає над тоном; 2) перепона виникає на зубах; 3) повітря прориває перепону; 4) спинка язика не піднята, — то ми сприймемо це як звук д. Якщо ж: 1) тон переважає над шумом; 2) перепона виникає на піднебінні; 3) повітря проходить крізь щілину; 4) спинка язика піднята, — то ми чуємо м’який звук й.

Система приголосних має такий вигляд — поки що без м’яких приголосних, які дублюють відповідні тверді зубні (з. — зімкнені; щ. — щілинні; з.-щ. —зімкнено-щілинні):

За участю тону й шуму	За місцем і способом творення
	губні	зубні	піднебінні	задньоротові
з.	щ.	з.	з.-щ.	щ.	з.-щ.	щ.	з.	щ.
с онорні	м	в	н	—	л	р	й	—	—
дзвінкі	б	—	д	дз	з	дж	ж	ґ	г
глухі	п	Ф	т	ц	с	ч	ш	к	х

За характерним шумом виділяємо ще шиплячі ш, ч, ж, дˆж (запам’ятати їх можна у вислові: щ е ї ждж у) та свистячі с, с΄, ц, ц΄, з, з΄, дˆз, дˆз΄ (запам’ятати їх можна у дитячій вимові: сц е ї здз у).

Перевірте себе 1. Слова запишіть у три колонки, залежно від того, яким приголосним починається слово: 1) сонорним; 2) дзвінким; 3) глухим.

Заспів, коралі, цап, йогурт, рів, блукач, лото, желе, фото, дзвін, вепр, лови, поле, щит, джинси, набат, таксі, мить, горіх, сплав.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися закінчення вислову А.Франса: “Допитливість…”

Перевірте себе 2. Слова запишіть у чотири колонки, залежно від того, яким приголосним починається слово: 1) губним; 2) зубним; 3) піднебінним; 4) задньоротовим.

Бурштин, човен, кріп, поле, гроно, ласощі, хірург, тин, ґирлиґа, мандрівник, журі, ціле, річ, номер, джерело, ґалаґан, фарба, зерно, дзьоб, шланг, хутро, вітраж, круг, вершки, ймовірно, діти, гасло.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися закінчення вислову давньогрецького філософа Демокріта: “Якщо ти навіть сам із собою,…”

Перевірте себе 3. Слова запишіть у дві колонки, залежно від того, яким приголосним починається слово: 1) шиплячим; 2) свистячим. Інших слів не виписуйте.

Галузь, чіп, зяб, спрожогу, жар, джерело, хліб, цвіт, шум, дзвін, гамір, чота, шалений, фінал, синє.

Ключ. З останніх букв мають скластися два пропущені слова у вислові англійського письменника Дж.Голсуорсі: “Якщо ви не думаєте …, то й не матимете його”.