Висновок. Необхідність правового регулювання взаємодії суспільства та людства обумовлена тим, що навколишнє природне середовище

Необхідність правового регулювання взаємодії суспільства та людства обумовлена тим, що навколишнє природне середовище, є джерелом підвищеної екологічної небе­зпеки при нерозумному його використанні. Так внаслідок дії стихійних сил приро­ди або техногенної руйнівної дії природний об’єкт стає еко­логічно небезпечним об'єктом, який по­винен бути ”ізольований” від людини і суспільства, інших природних систем і ко­мплексів шляхом встановлення спеціаль­ного правового режиму, який має обме­жувати або забороняти проживання на пе­вній території населення, здійснення там виробничої діяльності.

Зрозуміло, що говорити про охорону не­безпечного середовища некоректно, юридично неправильно і по-людськи цинічно. За умов його існування доцільно розроб­ляти систему заходів, в тому числі право­вого характеру, спрямованих на запобіган­ня виникненню небезпеки для людини і навколишнього природного середовища від дії природної стихії, техногенних ава­рій та катастроф, на усунення їх шкідливих наслідків, а також наслідків непроду­маних рішень, які призводять до спусто­шення довкілля і виникнення надзвичай­них екологічних ситуацій.

Кожен майбутній юрист, економіст, спеціаліст народного господарства, кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов’язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об'єктивна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованого стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації.

Україна повинна намагатися відповідним чином реагувати на суспільні проблеми і підтримувати прогресивні світові ініціативи та рішення: вступати у різні міжнародні союзи, товариства, підписувати угоди. Наприклад такі як підписала в Ріо-де-Жанейро 1992 року “Порядок денний на XXI століття” і Конвенцію про охорону біологічного різноманіття. Сьогодні, на межі третього тисячоліття, Україна намагається стати державою, надійним партнером щодо вирішення глобальних і регіональних проблем у європейському і світовому співтоваристві. Багатий природно-ресурсний потенціал, високоосвічене населення, розвинуті індустрія та інфраструктура створюють всі необхідні передумови для впровадження в Україні вимог даної Конвенції.

Як свідчить досвід, проводити ефективну політику невиснажливого розвитку в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядає ця проблема в Україні, відновленій державі, яка переживає успадковану глибоку системну кризу і змушена одночасно вирішувати безліч проблем: економічних, соціальних, екологічних.