Бортовий рентгенометр ДП-3Б

1 – кабель живлення; 2 – кнопка “Перевірка”; 3 – мікроамперметр;

4 – лампа підсвітки шкали амперметра і вказівника піддиапазонів;

5 – вказівник піддиапазонів; 6 – лампа світової індикації;

7 – перемикач піддіапазонів; 8 – запобіжники; 9 – кабель виносного блоку.

Живлення приладу здійснюється від бортової мережі напругою 12V.

Виносний блок складається з корпусу і циліндричного кожуха, всередині якого знаходиться іонізаційна камера та електрична схема.

При потрапляні виносного блоку в поле радіаційного випромінювання, в його іонізаційній камері виникає іонізаційний струм, величина якого пропорційна потужності дози випромінювання. Цей струм вимірюється мікроамперметром, що і реєструє її значення в диапазоні від 0,1 до 500 Р/год.

Вимірювач потужності дози ДП-5 (рентгенометр) призначений для:

– виявлення радіоактивного випромінювання;

– вимірювання рівня γ-радіації на місцевості, та зараженості поверхні різних предметів за γ- випромінюванням;

– виявлення β- випромінювання.

Диапазон вимірювання приладу – від 0,05 мР/год до 200 Р/год.

Живленя приладу здійснюється від 3-х елементів типу А-336, що забезпечують безперервну його роботу протягом 70 год.

Зонд приладу з відкритим корпусом

1 – стальний корпус; 2 – поворотний екран; 3 – вікно; 4 – опорні виступи;

5 – газорозрядний щочик СИ-3БГ; 6 – газорозрядний щочик СТС-5;

7 – плата; 8 – накидна гайка; 9 – ручка.

Порядок заміру рівня радіації рентгенометром ДП-5А

Для контролю радіаційного забруднення також можуть застосовуватися і прилади, що використовуються в різних галузях промисловості. Наприклад:

– СРП-68-01 «Поиск» – геологічний прилад пошуку радіоактивних руд;

– Радіометр РУП-1 – універсальний прилад для виявлення та вимірювання ступеня забруднення a- і b-активними речовинами та визначення потужності дози g-випромінювання.

Крім того застосовуються побутові радіометри типу ДРГ-01Т, “Прип’ять”, “Белла” (дивися рисунок зліва направо)

Прилади дозиметричного контролю

Прилади дозиметричного контролю призначені для визначення отриманої людиною дози опромінення.

Комплекти індивідуальних дозиметрів ДП-24 і ДП-22В у своєму складі мають зарядний пристрій ЗД-5 та відповідно по 5 і 50 прямопоказуючих дозиметрів індивідуального користування ДКП-50-А.

Комплекти індивідуальних дозиметрів ДП-22В і ДП-24

1 – укладочний ящик; 2 – дозиметри ДКП-50-А; 3 – зарядний пристрій ЗД-5.

Зарядний пристрій ЗД-5 приводить дозиметри ДКП-50-А в робочий стан, які забезпечують виміри доз g-випромінювання в диапазоні від 2 до 50 Р при рівнях радіації від 0,5 до 200 Р/год.

Дозиметр ДКП-50-А виконаний у вигляді авторучки, яка має: іонізаційну камеру, конденсатор з внутрішнім електродом і візирною ниткою, вимірювальну шкалу, електроскоп, мікроскоп з 90-кратним збільшенням.

Дозиметр ДКП-50-А

а – загальний вигляд; б – розріз; в – шкала.

1 – корпус; 2 – іонізаційна камера; 3 – візирна нитка; 4 – конденсатор;

5 – внутрішній електрод; 6 – упорна втулка; 7 – контактний штирь; 8 – діафрагма;

9 – кільце; 10 – різьбове кільце; 11 – захисна опора; 12 – фасонна гайка;

13 – окуляр; 14 – шкала; 15 – утримувач; 16 – об’єктив; 17 – втулка.

Зарядний пристрій ЗД-5 має корпус (1) і панель (2) На панелі розташовані: – зарядне гніздо (3) закрите ковпачком, – ручка потенціометра (5), – відсік електроживлення (4).

Для приведення дозиметра у робочий стан необхідно:

– відгквинтити захисну оправу дозиметра;

– відкрити на заряднім пристрої ковпачок зарядного гнізда, вставити в нього дозиметр, та легенько його нажати;

– спостерігаючи в окуляр дозиметра і повертаючи ручку потенціометра на заряднім пристрої, поставити візирну нитку дозиметра на нульову відмітку його шкали.

– Витягнути дозиметр з зарядного пристрою та завернути його захисну оправу.

Дозиметри переносяться в кишені одягу, а контроль опромінення людини виконується шляхом періодичного спостереження нею в окуляр дозиметра та відраховування по шкалі відхилення візирної нитки від нульової позначки. Шкала дозиметра відградуйована в рентгенах. (Ціна поділки – 2 рентгена).

Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-11 призначений для виміру поглинених доз g- та нейтронного випромінювання в диапазоні 10–1500 рад.

До комплекту входить 500 шт. індивідуальних вимірювачів дози ІД-11, та один вимірювальний пристрій ВП.

Вимірювач дози ІД-11 забезпечує реєстрацію поглиненої дози гама- і нейтронного опромінення Він нагромаджує дозу при періодичнім опроміненні і зберігає її протягом тривалого часу (до 1 року). Конструктивно вимірювач дози ІД-11 виконаний із фосфатного скла активованого сріблом. А чутливість до нейтронного опромінення забезпечується добавленням бору

Індивід. дозиметр ІД-11

У фосфатного скла, після гама-нейтронного опромінення і під дією ультрафіолетового світла, виникає явище люмінісценції, інтенсивність якої пропорційна величині поглиненої дози, що і служить мірою її визначення.

Вимірювальний пристрій (ВП) призначений для вимірювання поглинених доз гама-нейтронного опромінення яке зареєстрували індивідуальні вимірювачі дози ІД-11. Він виробляє напругу пропорційну поглинутій дозі індивідуальними вимірювачи дози ІД-11, і це значення висвічує на табло. Час виміру – 30 секунд.

5. Прилади хімічної розвідки

Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) призначений для виявлення у повітрі, на місцевості, та на бойовій техніці і на предметах отруйних речовин типу: заріна, зомана, іприту, фосгену, синильної кислоти, хлорциану, а також парів V-газів. До складу приладу входять: ручний насос; індикаторні трубки в пакетах; протидимові фільтри; насадка до насосу; захисні ковпачки; електроліхтарь; грілка з 15-тю патронами до неї; лопаточка.

Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР)

1– ручний насос; 2 – плечовий ремінь; 3 - насадка до насосу; 4 – захисні ковпачки для насадки;

5 – протидимні фільтри; 6 – патрони грілки; 7 – електричний ліхтарь; 8 – корпус грілки;

9 – штирь; 10 – лопатка; 11 – індикаторні трубки в касетах.

Індикаторні трубки призначені для виявлення ОР:

1. Зарін, зоман, V-гази – з одним червоним кільцем і однією червоною точкою.

2. Фосген, дифосген, синильна кислота, хлорциан – три зелених кільця.

3. Іприт – з одним жовтим кільцем.

Індикаторні трубки по 10 шт. знаходяться в паперових касетах, на яких надрукована інструкція їх використання та значення доз зараження.

Індикаторні трубки для виявлення ОР а) – зарин, зоман, V-гази.; б) – фозген, дифозген, синильна кислота, хлорциан. В) – іприт 1 – корпус трубки; 2 – ватні тампони; 3 – наповнювач; 4 – ампули з реактивами

Касета індикаторних трубок

Ручний насос призначений для прокачування досліджуємого повітря через індикаторні трубки. Ни його головці розміщений ножик, для надрізування кінців індикаторних трубок. Кінці трубок надломлюються у двух поглибленнях на торці головки. В ручці насосу розміщуються два поглиблення зі штирями для розбиття ампул індикаторних трубок. Ці поглиблення зафарбовані в червоний та зелений колір, щоб не користуватися одним і тим же поглибленням для розбиття ампул індикаторних трубок з різними кольорами. Це може порушити правильність протікання хімічних реакцій, та неточність визначення отруйних речовин.

Ручний насос   1 – головка; 2 – циліндр; 3 – ручка.

Використання грілки 1 – кожух грілки; 2 – штирь; 3 – серцевина; 4 – отвір для індикаторних трубок; 5 – отвір для патрону грілки; 6 – патрон грілки; 7 – індикаторні трубки.

Грілка призначена для нагрівання індикаторних трубок при температурі повітря від –40 до +10⁰С. Патрон грілки заповнений алюмінієвою стружкою і має скляну ампулу з кислотою. Для підготовки її до роботи необхідно в середній отвір грілки вставити її патрон. Гострим кінцем штиря проколоти мембрану патрона, та розбити в ньому ампулу. Кислота вступає хімічну реакцію з алюмінієвою стружкою і виділяє тепло, яке нагріває індикаторні трубки.

Порядок роботи з приладом ВПХР

А) Визначення ОР нервово-паралітичної дії (зарін, зоман, V-гази)

– Дістати з приладу насос і дві індикаторні трубки з червоними кільцем і точкою (зарін, зоман, V-гази).

– Надрізати і обломити кінці індикаторних трубок і за допомогою штиря ручки насоса розбити верхні ампули обох трубок, та енергічно встряхнути їх 2-3 рази;

– Вставити одну (дослідну) трубку немаркованим кінцем в насос і зробити 5-6 качків;

– Розбити нижні ампули обох індикаторних трубок, встряхнути їх, та спостерігати за зміною забарвлення в дослідній трубці від червоного до жовтого кольору.

– Порівняти забарвлення дослідної трубкі з еталоном на касеті.

Якщо в дослідній трубці забарвлення змінюється відносно до контрольної трубки (яку не прокачували), то це свідчить про наявність в повітрі ОР типу зарін, зоман, V-гази. Якщо в дослідній і контрольній трубках забарвлення одинакове – то в повітрі відсутні ОР цього типу.

Б) Визначення ОР загальнозадушливої дії (фосген, дефозген, хлорциан) та загальноотруйної дії (синильна кислота)

– відкрити одну індикаторну трубку з трьома зеленими кільцями, та розбити в ній ампулу;

– вставити трубку в насос та зробити 10-15 качків;

– порівняти забарвлення індикаторної трубки з еталоном на касеті.

В) Визначення ОР шкірно-наривної дії (іприт)

– відкрити одну індикаторну трубку з жовтим кільцем;

– вставити трубку в насос та зробити 60 качків;

– вийняти трубку з насосу і через 1 хвилину порівняти її забарвлення з еталоном на касеті.

Визначення ОР в повітрі

1 – насос; 2 – індикаторна трубка.

При визначені ОР в хмарі диму, користуються насадкою насоса та протидимним фільтром.

Визначення ОР в димовій хмарі

1 – насос; 2 – насадка; 3 – індикаторна трубка;

4 – протидимний фільтр.

При визначені ОР в сипучих речовинах (грунті, піску, тощо), користуються насадкою насоса, захисним ковпачком, та протидимним фільтром. При цьому, сипучі речовини засипають у захисні ковпачки за допомогою лопаточки, та прикривають їх противодимним фільтром.

При визначені ОР на будь яких предметах або на техниці, користуються лише насадкою насоса та захисним ковпачком.

Визначення ОР на будь якій поверхні

1 – захисний ковпачок; 2 – індикаторна трубка;

3 – насадка; 4 – насос.

6. Організація радіаційної розвідки і дозиметричного контролю

Дозиметричний та хімічний контроль населення проводиться під керівництвом начальників і командирів будь яких формувань ЦО.

Дозиметричний контроль включає:

- контроль опромінення населення;

- контроль радіоактивного забруднення довкілля.

Контроль опромінення населення

Контроль опромінення населення проводиться з метою отримання даних щодо первинної діагностики при поглинені дози радіації.

Для вимірювання дози опромінення застосовуються дозиметри. Контроль опромінення людей може бути двух видів – груповий та індивідуальний.

При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку, тощо), або проводиться розрахунковим методом за формулою:

де Д – поглинута доза;

Р_сер – середній рівень радіації (визначається приладом);

Т – час знаходження людей в осередку опромінення;

К_посл – коефіцієнт послаблення захисних споруд.

При індивідуальнім контролі дозиметр видається кожному працівнику. Цей метод застосовується для тих категорій людей, до яких застосування групового методу не дає певних результатів.

Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні документи дозиметричного контролю:

- відомість видачі вимірювачів дози радіації та обліку їх показників;

- журнал контролю опромінення;

- картка обліку доз опромінення;

- журнал відбору і здачі проб (тільки у службах та штабах ЦО);

- донесення щодо працездатності і зараження людей, техніки і т.д.

Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення людей.

Допустимі дози опромінення:

а) на воєний час

- при одноразовому опроміненні (до 4 діб) – 50Р;

- при багаторазовому опроміненні за 30 діб – 100 Р;

за 3 місяці – 200 Р;

за 1 рік – 300 Р.

б) на мирний час:

- у нормальних умовах для населення на 1 рік – 0,5 бер;

- у нормальних умовах для персоналу на 1 рік – 5 бер;

- аварійне опромінення для населення на 1 рік – 10 бер;

- аварійне опромінення для персоналу на 1 рік – 25 бер.

Таким чином, згідно цих норм поглинена доза для населення у нормальних умовах не повинна перевищувати 0,5 бер за 1 рік.

Згідно з Законом України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” № 15/98-ВР передбачені наступні перевищення допустимої дози опромінення:

- для населення – 1 мЗв/рік (0,1 бер/рік);

- для персоналу – не більше 20 мЗв/рік (2 бер/рік).

Структура поглиненої дози населеням за рік розподіляється таким чином:

- природний фон – 200 мбер (0,2 бер);

- медична рентгенодіагностика – 150 мбер (0,15 бер);

- будівельні матеріали – 100 мбер (0,1 бер);

- додаткові джерела опромінення – 50 мбер (0,05 бер).

Контроль радіаційного забруднення здійснюється з метою визначення ступеня забруднення радіоактивними речовинами людей, тварин, а також техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу, та інших об’єктів. Ступінь радіоактивного забруднення оцінюється шляхом замірів приладами типу ДП-5 потужності експозиційної дози випромінювання на цих об’єктах, та порівняня їх з нормою. На мирний час діють норми радіаційного забруднення, які визначені в “Основних санітарних правилах” (ОСП-72/87) та НРБУ-97.

Укладач:

Доцент кафедри фізичного виховання

кандидат технічних наук, доцент С.С. Півняк