Товар і його властивості

В умовах товарного виробництва кожне благо виробляється як товар. Товар є попередником багатьох інших економічних категорій ринкової економіки — грошей, капіталу, найманої праці.

Товар — це насамперед продукт виробництва, здатний задовольняти яку-небудь потребу і призначений для обміну. Кожен товар має кілька властивостей: споживчу вартість і вартість. Товар, крім цих властивостей, має ще одну властивість, а саме — відносну рідкість Ця рідкість є іншим вираженням закону зростаючих потреб та закону обмеженості виробничих ресурсів.

У сфері обміну товарами виникає і функціонує категорія мінової вартості. Мінова вартість характеризується перш за все як кількісне співвідношення, пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.

Таким чином, товар, як продукт виробництва, являє собою єдність трьох основних властивостей: корисності, відносної рідкісності і вартості. Ці властивості є спільними для всіх товарів, що виробляються

Вартість і ціна: альтернативні теорії. Що ж являє собою вартість як категорія товарного виробництва? Слід сказати, що на це питання економісти XVIII, XIX, XX і початку XXI ст. не дають однозначної відповіді.

Теорія трудової вартості. Її основоположниками є У. Петі, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс. Згідно з цією теорією обмін товарів у певній пропорції означає, що вони кількісно порівнюються. Таким загальним знаменником для товарів, що вступають в обмін, є праця, яка створила їх. Величина вартості товару визначається і вимірюється суспільно необхідним робочим часом.

Суб'єктивно-психологічна теорія вартості.У 70-ті рр. XIX ст. австрійська школа політичної економії на чолі з відомим австрійським економістом К. Менгером, розгорнула наступ на трудову теорію вартості. Для обґрунтування своєї концепції вартості вони застосували суб'єктивно-психологічний підхід до визначення цінності речей, використавши для цього теорію граничної корисності. Незалежно від австрійської школи цю теорію розробляли англійський економіст В. Джевонс, швейцарський Л. Вальрас, а згодом розвинули це вчення австрійські економісти Е. Бем-Баверк, Ф. Візер та італійський економіст. В. Парето. Автори теорії вважали, що цінність речі вимірюється величиною граничної корисності цієї речі.

Неокласична теорія вартості. А. Маршалл розрізняє два види вартості: ринкову і нормальну. Ринковою є вартість, яка формується в короткі проміжки часу. На цю вартість впливають витрати виробництва і корисність товарів.

Але в довгостроковому періоді роль витрат виробництва є визначальною для формування «нормальної» вартості. «Нормальна», або, за А. Смітом, «природна» вартість товару — це та його вартість, яку економічні сили створюють лише в кінцевому результаті.

У кожному випадку вибір у межах обмежених ресурсів означає відмову людини від чогось, фактичну втрату можливості зробити чи спожити щось інше. Ця втрачена альтернатива називається вартістю втрачених можливостей, або альтернативною вартістю.

Вартість втрачених можливостей — це вартість товару чи ресурсу, від яких відмовились. Витрати виробництва робочої сили, землі, засобів виробництва та підприємницького таланту, як відносно рідкісних факторів виробництва, є вартістю втрачених можливостей.

Вартість утрачених можливостей дозволяє нам зрозуміти те, що вартість є категорією, яка містить у собі витрати не одного, хоч і найбільш цінного ресурсу, а всіх виробничих ресурсів, які є взаємозаміщуваними.

Праця людини як головної продуктивної сили, як чинник виробництва — основний компонент витрат виробництва, зафіксованих у кінцевому продукті суспільства. Але складовою його вартості є й витрати засобів виробництва та земельних ресурсів