Відмінності в інституціональному оточенні відносин «роботодавець — працівник» на великих підприємствах металообробної промисловості

Характеристики	Великобританія	США	ФРН
Структура робочих місць і кваліфікаційна структура	Більша орієнтація на робоче місце і професійну діяльність; більша диференціація, вузькоспеціалізовані робочі місця з проблемою «демаркації»	Специфічна фірмова освіта, сильніша фрагментація, «наукове управління», спеціалізовані робочі місця	Більш загальна, орієнтована на все підприємство освіта, більше можливостей зайняття робочих місць, менша їх диференціація, «демаркація» не іс­нує як тема переговорів
«Job Control», основи влади, права розпорядження і розміщення	Децентралізовано, базис закладено у виробничому процесі, контроль робітника	Децентралізовано, контроль ро­бітника шляхом «jobs rules», сильне регулювання внутрішнього перерозподілу робітників завдяки системі сеніоритету	Більш централізовано, жорстко контролюється менеджментом, важливіші критерії продуктивності
Організаційні принципи і форми профспілок	На підприємстві є цехові старости груп робітників і зовнішні профспілки	Існують федеральні і місцеві відділення профспілок, конфлікти через пріоритетність	Подвійна організація: виробничі ради і профспілки
Представлення інтересів робітників	Пряме представлення через кон­трольованих низовими робітниками цехових старост. Перехід до непрямого представництва внаслідок перетворення старост на доповнення до фірмових профспілок	Непряме, запрофесіоналізоване і забюрократизоване	Непряме, професійне і бюрократизоване
Мистецтво вирішен­ня конфліктів	Конфліктні відносини, переговори, синдром низької довіри, на переговорах замість низових робітників і колективів біль­ше значення мають заводські консультаційні і перего­ворні комітети	Конфліктні відносини, переговори і рамкові угоди в компаніях з кількома заводами, доповнюються контролем на місцях, прагматичні, короткострокові, протилежні підходу Mitbestimmung	Націлені на співробітництво, прийняття узгоджених рішень (Mitbestimmung) і спільну відповідальність, переговори на рівні підприємства
Ступінь регулювання	У центрі — індивідуальна тру­дова угода; звичайні (неконфіденційні) права, мало позитивних прав, обмеження на захист	Недостатнє законодавче регулювання, у центрі — детальна (у тому числі за процедурою) колективна угода, оскарження процедури створення профспіл­ки	Обмеження в національному законодавстві, представники ро­бітників визнаються законом і наділені правами, сильна формалізація та інституалізація, суттєве значення мають третейські суди

Якість — це сукупність характеристик об’єкта, які стосуються його здатності задовольнити встановлені і передбачені потреби відповідно до його призначення (ІSO 9004-1-95).

Тотальне управління якістю являє собою сукупність організаційної структури, процедур, процесів і ресурсів, необхідних для адміністративного забезпечення якості. Метою запровадження системи тотального управління якістю є забезпечення максималь­но високих результатів по всіх найважливіших для споживача критеріях.

Основні елементи тотального управління якістю включають:

Філософські підстави:

1.1. Якість, що відповідає вимогам споживачів.

1.2. Ключова роль керівництва в управлінні поліпшенням якості (принцип першої особи).

1.3. Безперервність поліпшень.

1.4. Участь персоналу в процесі забезпечення і підвищення якості.

1.5. Швидке реагування.

1.6. Якісне проектування та упередження браку.

1.7. Управління за результатами.

1.8. Розвиток партнерських відносин.

1.9. Відповідальність і відданість корпорації.

Загальний інструментарій:

2.1. Інструменти статистичного контролю процесу.

2.1.1. Блок-схема виробничого процесу.

2.1.2. Контрольна карта.

2.1.3. Аналіз Паретто і гістограми.

2.1.4. Причинно-наслідкові діаграми («риб’ячий скелет» — діаграма К. Ішикави).

2.1.5. Графік протікання процесу.

2.1.6. Діаграми розкидання.

2.1.7. Контрольні графіки.

2.2. Розгортання функції якості.

Інструменти статистичного спостереження відділу контролю якості:

3.1. План вибірки.

3.2. Аналіз можливостей виробничого процесу.

3.3. Методи Тагучі.

Міжнародні корпорації створюють і вдосконалюють свої системи тотального управління якістю продукції на основі національних, регіональних чи міжнародних систем тотального управління якістю. Серед національних систем якості найвідомішими є американська премія Болдріджа (Malcolm Baldrige Nationall analitu Award) та японська премія Демінга (Deming Prize). Їх порівняльні характеристики наведені у табл. 9.3.

Таблиця 9.3