Висновок. «Неоперативна і оперативна хірургічна техніка»

Лекція № 9

«Неоперативна і оперативна хірургічна техніка»

з дисципліни: «Медсестринство в хірургії»

Викладач: Гайдамака В.К.

м. Берислав

План

1. Поняття про десмургію, пов'язку, перев'язку.

2. Основні правила бинтування.

3. Види бинтових пов'язок.

4. Транспортна іммобілізація. Класифікація шин та правила їх накладання.

5. Поняття про операцію та оперативну хірургію.

6. Види хірургічних втручань за терміном виконання, метою та обсягом.

7. Групи хірургічного інструментарію.

8. Роль медичної сестри в підготовці хірургічного інструментарія до операції.

Хірургічна операція − це механічний вплив на органи і тканини, їх роз’єднання з метою оголення ураженого органа і виконання на ньому лікувальних або діагностичних маніпуляцій.

Оперативна хірургія – учення про хірургічні операції, присвячене розробці способів виконання оперативних втручань.

Залежно від терміну проведення розрізняють екстрені, планові та термінові операції.

Екстреними (негайними) називаються операції, які проводять практично зразу ж після встановлення діагнозу. Як правило, такі операції необхідно виконати протягом 2 годин після госпіталізації хворого. Екстрені операції проводять при кровотечі., гострому апендициті, гострому холециститі та ін.

Плановими називають операції, результати яких практично не залежать від терміну їх виконання. Перед такими операціями проводять повне обстеження хворого. Обов’язковою є передопераційна підготовка. До планових відносяться операції з приводу грижі, що вправляється, варикозного розширення вен нижніх кінцівок, неускладненої виразкової хвороби шлунка тощо.

Термінові операції виконують протягом 1 −7 діб після госпіталізації хворого або встановлення діагнозу. Перед операцією хворого обстежують, проводять передопераційну підготовку. Так, у разі припинення кровотечі і коли є загроза її рецидиву хворого можна оперувати після стабілізації лабораторних показників.

Залежно від мети операції поділяють на діагностичні і лікувальні.

До діагностичних операцій відносяться, біопсії, спеціальні діагностичні (ендоскопічні лапаро – і торакоскопії, бронхоскопія, цистоскопія тощо) і традиційні оперативні втручання.

Лікувальні операції поділяються на радикальні і паліативні.

Радикальною називають операцію, після якої хворий повністю виліковується (видалення доброякісної пухлини, апендектомія, холецистектомія та ін.).

Паліативною називають операцію, яка не виліковує хворого, але полегшує і подовжує життя. Так, у пізніх стадіях раку прямої кишки створюють шту3чний задній прохід, виводять на шкіру сигмоподібну ободову кишку.

Розрізняють одномоментні, а також дво –, три – чи багатомоментні операція, пластичні операції, як правило, багатомоментні) та повторні, які виконують на тому самому органі з приводу тієї самої патології (планова релапаротомія при гнійному перитоніті).
Реконструктивні операції дозволяють відновити форму чи функції органа (частини тіла).

Так, видаливши стравохід у хворого на рак (операція Торека), виконують плати стику стравоходу тонкою кишкою (операція Рі – Герцена – Юзіна).

Пластикова операція – це художнє відновлення форми відсутнього або спотвореного органа, виправлення асиметрій. Так, косметичні операції дозволяють виправити форму носа чи вух, усунути зморшки та ін.

Розрізняють загальний і спеціальний хірургічний інструментарій. Загальний хірургічний інструментарій призначений для розсічення і зшивання тканин, припинення кровотеч, розширення ран та ін.

Спеціальний хірургічний інструментарій застосовують для операцій у грудній порожнині, на судинах, для нейрохірургічних втручань та ін. Для всіх цих операцій є спеціальні набори.

Загальний хірургічний інструментарій використовують для операцій на органах черевної порожнини і кістках, для трахеотомії та ін. випускають великий і малий хірургічні набори.

Для розсічення м’яких тканин застосовують скальпелі, ножі і ножиці.

Скальпелі бувають гострокінцеві, прямі і червцеві. Випускаються також скальпелі зі знімним лезом, виготовленим з високоякісної сталі. За довжиною леза загальні хірургічні червцеві скальпелі поділяються на великі (довжина леза – 50мм) і середні (довжина леза – 40мм).

Ножі застосовують при операціях на кінцівках (при ампутація, резекція суглобів) та інших операціях, пов’язаних з розсіченням великих груп м’язів і сухожилків.

Для захоплювання і фіксації м’яких тканини застосовують пінцети (анатомічні, хірургічні, зубчасто – лапчасті), гачки пластинчасті (Фарабефа), зубчасті Фолькмана).

Анатомічні пінцети мають насічки на кінцівках, хірургічні – зубчики. Під час роботи в глибині порожнини застосовують довгі пінцети.

Хірургічними пінцетами користуються для захоплення шкіри і її фіксації, анатомічними – під час проведення операцій на внутрішніх органах.

Гачки для розширення ран бувають різних розмірів. Вони можуть бути гострими і тупими.

Гострі зубчасті гачки застосовують для розширення рани шкірних покровів У глибині рани користуються тупими гачками Фарб ефа і тупими зубчастими гачками.

Зонди застосовують для дослідження фістул, роз’єднання тканин (апоневрозу, рубців).Вони бувають ґудзикуватими і жолобуватими.

М’які тканини розсікають скальпелем по жолобу зонда. Для роз’єднання тканини користуються зондом Кохера.

Для припинення кровотеч застосовують кровоспинні затискачі Кохера, Біль рота, Пеана. Затискачі Кохера прямі, з нарізкою і зубцями на кінцях. Затискачі Біль рота не мають зубців. Затискачі Пеана мають поперечні насічки. Затискачі можуть бути прямими і зігнутими, різної довжини.

Для захоплювання судин, оболон мозку та інших ніжних тканин користуються спеціальними затискачами типу «Москіт» з тонкими браншами.

Цапки застосовують для фіксації білизни і серветок навколо операційної рани.

Коран нагадує затискач Пеана великих розмірів. Ним операційна сестра подає інструментарій, серветки тощо.

Для з’єднання тканин користуються голками і голкотримачами. Лігатурні голки Дешанна і Купера застосовують для проведення лігатури навколо кровоносних судин.

Хірургічні голки бувають різних розмірів (№1−№12), за гнуті і прямі, ріжучі і круглі.

Тригранні ріжучі голки застосовують для зшивання шкіри, апоневрозів. Випускають їх розмірів (№1 - №12).

Товсті круглі голки (№2−№8) призначені для обколювання судини, тонкі

(№1 - №8) – для розширення ран шлунка і кишок.

Прямі голки використовують рідко.

Для зшивання кровоносних судин користуються спеціальними голками без вушка, із впаяною ниткою.

Голкотримачі бувають різної форми і довжини. Найчастіше застосовують голкотримачі Гагара і Матьє.

Спеціальний інструментарій. Набір для операцій на органах черевної порожнини. У ньому є загальний інструментарій для розсічення та зшивання тканини і припинення кровотечі. Для захоплювання очеревини і фіксації її до серветок користуються затискачами Микулича з кремальєрою, нарізкою і зубцями на кінцях.

Операційну рану черевної стінки розширюють за допомогою ранорозширювачів Госсе, Микулича або Зауербеха.

Для відведення печінки застосовують спеціальні печінкові дзеркала – великі і середні.

Під час операції на порожнистих органах застосовують шлункові та кишкові затискачі (еластичні і жорстокі). Для операцій на шлунку і кишках розроблені затискачі.

Кишкові затискачі бувають прямі і зігнути, еластичні і жорстокі. На внутрішній поверхні робочої частини затискачів є поздовжні нарізки для надійної фіксації кишки.

Для операцій на жовчному міхурі і жовчних протоках використовують зігнуті затискачі, ложки і щипці для видалення жовчних каменів.

За допомогою пластинки Реверпдена і лопаточки Буяльського шлунок, кишки та інші органи захищають від поранення голкою під час зашивання черевної порожнини.

Для пункції черевної порожнини застосовують троакари. Вони складаються зі стилета з рукояткою і порожнистої трубки діаметром 1,2,2,5 і 4мм.

Під час операцій на прямій кишці користуються ректальним дзеркалом для розширення заднього проходу і вікон частими затискачами Леєра для захоплювання гемороїдальних вузлів. На робочій поверхні губок затискачів є кільцеподібні канавки, які забезпечують надійну фіксацію вузлів. Огляд прямої кишки здійснюють за допомогою ректороманоскопа.

Для трахеотомії застосовують однозубі гострі гачки, якими фіксують, розширники трахеотомічної рани Руссо. і трахеотомічні канюлі Леєра. Трахеотомічні канюлі складаються здвох трубок і щитка з прорізами для фіксації. Внутрішню трубку слід періодично виймати і прочищати.

Для операцій на органах грудної порожнини також використовують спеціальний інструментарій. Для резекції ребра користуються распаторами і спеціальними ребровими гострозубцями, призначеними для відокремлення оксія. Останні можуть бути прямими, зігнутими і типу Дуаєна (правий і лівий).

Для перекушування ребер застосовують гострозубці різної конструкції і реброві ножиці, для розведення й фіксації країв при торакотоміях використовують спеціальні гвинтові рано розширювачі.

Для операції на легенях призначені спеціальні довгі кровоспинні затискачі (прямі і типу затискачів Федорова), для захоплювання легень – вікон часті щипці Люєра або Фрідріха.

У легеневій хірургії застосовують спеціальні апарати: УБК – 25 – для ушивання кукси бронха і УКЛ – 60 – для ушивання кореня легенів танталовими скобками.

Під час операції на серці застосовують спеціальні дзеркала, вальвулотовими, комісуротоми і розширювачі різної конструкції (для розширення отворів серця), а також апарат для ушивання вушка серця, за допомогою якого можна одно моментно накласти на вушко серця лінійний двобічний шов танталовими скобками.

Під час операцій на кінцівках користуються ампутаційними і двосічними ножами Для розсічення сухожилків, щільних фасцій і суглобової сумки застосовують резекційний ніж, для вичленення фаланг і пальців – фалангеальний ніж. Для розміщення і фіксації м’яких тканин і запобігання випадковому ушкодженню їх пилкою під час ампутації застосовують ретрактори.

Ретрактори складаються з чашоподібних стулок, з’єднаних шарніром.

Під час операції на кістках для відокремлення окістя застосовують распатори, долота, остеотоми металеві і молотки.(дерев’яні, текстолітові та металеві),які призначені для довбання ірозсічення кісток; для розпилювання кісток призначені медичні пилки: рамкова (для великих кісток), ножова (для ампутації дрібних кісток) і дротяна пилка Джігілі; з метою фіксації кісток використовують щипці Фарабефа, Ольє, які мають на робочій поверхні зубці; для вишкрібання кісткових порожнин і видалення дрібних кісткових уламків призначені гострі кісткові ложки Фолькманга; для скушування ділянок кістки – гострозубців Лістона і Леєра; для коловоротом з набором фрез і свердел користуються для просвердлювання кістки.

Для операції на нирці застосовують дзеркало – лопатку для відведення нирки; для захоплення і затиснення ниркової ніжки призначені зігнуті затискачі Федорова. Для видалення каменів користуються спеціальними щипцями.

Для спорожнення і промивання сечового міхура застосовують уретральні катетери. Випускають м’які гумові, металеві і напівжорсткі шовкові катетери.

Еластичні катетери мають різні діаметри (від 2,66 до 6,66 мм). Випускають їх семи номерів (за шкалою Шар’єра).

Металеві уретральні катетери для чоловіків – зігнуті, для жінок – прямі, менших розмірів. Чоловічі катетери залежно від діаметра випускають семи номерів (від 2,5 до 6,5 мм), жіночі – чотирьох (2,5 до 5,5мм),дитячі – теж чотирьох номерів (від1,5 до 3,5 мм).

Для огляду сечового міхура і дослідження функцій нирок користуються цистоскопами, що мають оптичну систему.

Для каутеризації сечоводів застосовують сечовивідні катетери, виготовленні з бавовняної або шовкової тканини, просоченої спеціальним лаком.

Катетери вводять за допомогою катетеризаційних цистоскопів. Для дроблення каменів у сечовому міхурі призначені літотриктори.

Для лікування звужень сечівника широко застосовують зігнуті металеві й еластичні бужі. Металеві бужі випускають дванадцяти номерів за шкалою Шар’єра – від №16 (діаметр 5,33мм) до№27 (діаметр 9мм).Під час нейрохірургічних операцій для свердління у кістках черепа застосовують коловороти з набором фрез і свердел або електротрепана. Гострозубці Єгорова – Фрейліна і Даль грена призначені для резекції кісток.

Кістки розпилюють витими дротяними пилками.

Кровотечі із судини мозку спиняють, користуючись кровоспинними затискачами типу «Москіт» і металевими кліпсами, які наклаються за допомогою спеціального інструмента на судини.

У нейрохірургії широко застосовують електрокоагулятори і електроаспіратори з трубками різної форми й діаметра.

До набору інструментів для операцій на головному мозку входять спеціальні ножиці, шпателі, ложки для видалення пухлин та ін.

Хірургічна операція складається з 3 етапів:

1) оперативний доступ;

2) 2)оперативний прийом;

3) завершення операції.

Оперативний доступ має бути анатомічним, фізіологічним, косметичним.

Як роз’єднують тканини? Тканини роз’єднують поступово, шар за шаром. Шкіру і м’які тканини розсікають червцевим скальпелем, абсцеси – гострокінцевим.

Під час розсічення шкіру фіксують великим і вказівним пальцями лівої руки. Скальпель тримають у правій руці як писальне перо або столовий ніж. Розсікаючи шкіру, скальпель спочатку ставлять вертикально, а потім під кутом, і плавно розсікають шкіру та підшкірну жирову клітковину. Спиняють кровотечу,захоплюючи ушкоджені судини затискачами Кохера або Біль рота, після чого їх лігують. Фасції розсікають обережно, росічення апоневрозу в ділянці судини і нервів здійснюють за допомогою жолобуватого зонда. М’язи роз’єднують тупим способом за ходом волокон, рідше розсікають. Очеревину розсікають дуже обережно, між двома пінцетами. Кістки роз’єднують за допомогою спеціальних пилок. Доліт і остеотомів.

Для з’єднання тканин використовують голкотримач і хірургічні голки, механічні, зшивальні апарати та скобки. Для з’єднання шкірки застосовують шовк, у глибині рани на м’язи і фасції накладають, як правило, кетгутові шви. Для зашивання судин користуються капроновими швами. Оперативний прийом – основна частина операції (видалення органа – ектомія, його частини – резекція). При завершенні операції потрібно максимально відновити цілість тканин. Для цього рану пошарово зашивають. За необхідності в рані залишають тампон і ії не зашивають.

На шкіру накладають вузлові шви. Зашивати шкіру слід старанно, захоплюючи підшкірну жирову клітковину, щоб запобігти утворенню порожнин і забезпечити щільне прилягання країв рани. Шви накладають на відстані 1 – 2см один від одного, відступивши на 1см від країв рани. Спочатку роблять укол голкою на голкотримачі через шкіру, потім виводять її з боку рани на протилежний бік. Вузлові шви зав’язують збоку від рани.

Безперервний шов застосовують для зашивання очеревини, стінки кишок або шлунка, фасції й апоневрозу. Для накладання безперервного шва потрібна довга нитка (відповідно до розмірів рани). Спочатку вколюють голку, виводять її з одного краю рани і зв’язують нитку вузлом. Потім зашивають рану, як при накладанні вузлового шва, або накладають шви збоку рани (кушнірський шов). Рідше застосовують ІІ – подібний і матрацні шви. Закінчуючи шов, зав’язують кінець нитки з петлею попереднього стібка. Нитки зав’язують простим, морським або підвійним хірургічним вузлом. Капронові і кетгутові нитки для міцності зав’язують двічі.

Біопсія – операція, під час якої хірург проводить забір ділянки органа чи тканини для гістологічного дослідження з метою встановлення остаточного діагнозу. Виділяють 3 види біопсії: ексцизій ну, інцизійну і пункційну.

Під час ексцизій ній біопсії аннат омічне утворення видаляють цілком. (Наприклад, можуть бути видалені лімфатичний вузол, молочна залоза та ін).

Під час інцизійної біопсії видаляють частину анатомічного утворення. (Наприклад, щитоподібної залози, підшлункової залози та ін).

Пункційну біопсію відносять до індивідуальних методів обстеження. Виконують через шкірну пункцію органа чи тканини. Пунктат у вигляді мікро стовпчика залишається в голці. Його наносять на скло і направляють на гістологічне дослідження.

Висновок

Матеріали лекції підібрано вірно згідно теми, основні питання висвітлені з врахуванням останніх наукових досліджень. Чітко і конкретно описані види бинтових пов’язок та транспортна іммобілізація. Розвиток хірургії сприяв виникненню малоінвазивної хірургії і знання хірургічного інструментарію по групам має вагоме значення в роботі медичної сестри.

Даний матеріал може бути використаний як основний.