М— віддалені метастази

М0 — немає ознак віддалених метастазів.

М1 — є віддалені метастази.

Мх — недостатньо даних для визначення віддалених метастазів.

Патологічна анатомія

Розвивається з проток і з епітелію альвеол. Розрізняють дифузну і вузлувату форми. Метастазування відбувається лімфо- і гематогенним шляхом: у кістки, ле­гені, плевру.

Клінічна картина

Для вузлуватої форми характерна щільна, безболісна пухлина з нерівною по­верхнею. Контури нечіткі, зморшкуватість шкіри над пухлинним вузлом. Згодом втягується сосок, спостерігається умбілікація, набряк шкіри грудного кружальця і соска. Деформація соска, його втягнення буває при поширенні пухлини по прото­ках (симптом Прібрама); симптом лимонної шкірки — при поширенні процесу по внутрішньошкірних лімфатичних судинах. Симптом Пайра — нерухомість залози стосовно великого грудного м'яза.

Дифузні форми

1. Набрякло-інфільтративна — частіше трапляється в молодому віці в період ва­гітності, лактації. Характеризується гострим перебігом, болю немає.

2. Маститоподібна — зустрічається у молодих і літніх жінок. Для цієї форми ха­рактерним є швидкий ріст. Проводиться пункційна біопсія.

3. Бешихоподібна — ущільнення залози без пухлинного вузла. Метастазування по внутрішньошкірних лімфатичних судинах.

4. Панцирний рак — процес захоплює всі тканини залози. Залоза зменшується в розмірі, її рухливість обмежена, шкіра над нею ущільнена, нагадує панцир.

5. Рак Педжета — пухлина розвивається з епітелію проток і ними поширюється у бік соска. Екземоподібне ураження шкіри: свербіння, гіперемія, виділення серозного ексудату із соска, скориночки, лусочки, виразки, руйнування соска. Метастази з'являються пізно. Виявляють клітини Педжета при дослідженні лусочок, скориночок.

Діагностика

1. Мамографія — точність від 75 до 94 %.

2. Ксеромамографія — більш достовірна.

3. УЗД — достовірність 80—93 %.

4. Термографія — реєстрація зміни температури шкірних покривів над патоло­гічним осередком.

5. Радіоізотопна фосфоррадіоактивна діагностика — підраховується накопичен­ня фосфору в тканинах, ефективна при зовнішніх локалізаціях пухлини.

6. Цитологічне дослідження — пункція пухлини.

7. Пряма кольорова лімфографія для оцінювання стану лімфатичних вузлів.

8. Радіоізотопна лімфосцинтиграфія — ґрунтується на тому, що метастатично змінені лімфатичні вузли, на відміну від нормальних, частково або повністю втрачають здатність накопичувати ізотоп, тому на сцинтиграмах виявляються дефекти накопичення.

9. Застосування колоїдного золота. В уражених лімфатичних вузлах не накопи­чується золото.

10. Ретростерноскопія — огляд фібробронхоскопом. Роблять розріз шкіри і тканин і вводять апарат у загруднинний простір для огляду і проведення біопсії.

11. Цитотоксичний текст — визначаються лімфоцити, які містять ферити; у випадку раку реєструється високий відсоток цих лімфоцитів.

12. Цитологічне дослідження виділень із соска.

13. Відбитки з поверхні виразки.

14. Метод лазерної цитометрії — визначення ДНК і РНК в клітинах пухлини, яке при раку значно збільшується.

Лікування

Хірургічне: радикальна мастектомія за Холебедом – видалення залози єдиним блоком з грудними м'язами (малим і великим) і клітковиною з лімфовузлами підключичної, підлопаткової, пахвової ділянок.

Променева терапія:

1. Опромінення в передопераційний період.

2. Опромінення після операції

3. Опромінення в перед- і післяопераційний період:

• дистанційна гамма-терапія;

• гамма-опромінення;

• електронний пучок бетатронів;

• пригнічення функції гіпофіза протонним пучком.

Комбіноване лікування: променева терапія плюс операція.

Хіміотерапія:

• цитостатики (циклофосфан, тіофосфамід);

• антиметаболіти (5-фторурацил, метотрексат);

• протипухлинні антибіотики (адріаміцин);

• хіміотерапія у поєднанні з гормонотерапією (із кортикостероїдами).

Гормонотерапія (лікування чоловічими гормонами).

Імунотерапія.

Хворим у період пременопаузи і менопаузи проводять оваріоектомію.

Ускладнення після операції

1. Лімфорея — необхідні ретельний гемостаз, вакуумне дренування рани, коли в системі постійно підтримується від'ємний тиск. Дренажі витягують на 3-5-у добу. ЛФК призначають з 2-ї доби.

2. Набряк верхньої кінцівки, може бути ускладненням гострого тромбофлебіту вен. У ранній післяопераційний період руку треба покласти на подушку, відвівши на 30-40 °. З перших днів починати активні і пасивні рухи в променево-зап’ястковому, ліктьовому, плечовому суглобах. ЛФК — за спеціальною програмою.

3. Нагноєння рани.

4. Некроз шкірних латочок.

5. Пізні ускладнення: набряк, бешиха, контрактура, парез і параліч руки, парестезії, біль у грудній клітці.

Рекомендації при виписуванні: ЛФК протягом 6-7 місяців, обмежити навантаження на руку до 3 кг. Протягом одного року запобігання мікротравмам руки, особливо в ділянці кисті (уколи, опіки, порізи). Внутрішньовенні ін’єкції – тільки у вени здорової руки.

При вираженому пізньому набряку (лімфостаз) руки рекомендувати безсольову дієту, сечогінні препарати; кожні 2 години рука має 20 хв знаходитись у піднесеному положенні, рекомендовані також еластичне бинтування руки від кисті до плеча на 2 години щодня, ЛФК.

Профілактика раку грудної залози: диспансерне обстеження, крупнокадрова флюорографія.