Хімічні опіки

За справжні хімічні опіки слід вважати ураження речовинами, здатними в корот­кий термін спричинити змертвіння тканин. Хімічні опіки виникають при дії на шкіру і слизові оболонки концентрованих кислот, лугів, солей важких металів.

При хімічних опіках характер ушкодження тканин залежить від виду хімічної речовини. При дії кислотами і солями важких металів відбувається коагуляція білка і розвивається коагуляційний (сухий) некроз. При контакті з лугами, унас­лідок їх властивості зв'язуватися з білками і жирами, розвивається колікваційний (вологий) некроз.

Окрім місцевих і загальних симптомів, зумовлених ушкодженням покривних тканин, можливе і токсичне ушкодження внутрішніх органів — печінки і нирок (при опіках азотною кислотою, фенолом, солями ртуті, фосфорною кислотою).

Перша допомога

1. Промивання водою протягом 10—15 хв.

2. Якщо опіки зовнішні, можливе застосування антидотів:

• при опіках кислотами застосовують 2 % розчин гідрокарбонату натрію, 5 % розчин тіосульфату натрію;

• при опіках лугами — 1—2 % розчин оцтової, борної або лимонної кислоти;

• при опіках фосфором —5 % розчином мідного купоросу (сульфату міді), пер­манганату калію, 2 % розчином соди.

Подальше лікування проводиться за загальними принципами лікування су­хого або вологого некрозу.