Структура ціни на туристичний продукт

Структура ціни туристичного продукту включає такі основні елементи: собівартість, прибуток, знижки і надбавки.

Собівартість туристичного продукту містить у собі таку вартість:

- проїзд;

- проживання (в тому числі оплату бронювання);

- харчування;

- трансфер (транспортне обслуговування);

- екскурсійне обслуговування;

- оформлення візи;

- послуги турфірми.

Страхування – це самостійний вид послуг, що не входить у вартість турпакета, а всі відносини у зв’язку з ним турист вирішує безпосередньо зі страховою компанією.

Аеродромні, консульські й інші збори виплачують туристи персонально за місцем їх стягування й у вартість туру не включаються.

Сума собівартості і прибутку становить ціну турпродукту для туроператора. Ціна на туристичний продукт визначається методом нормативної калькуляції. При цьому мається на увазі, що в більшості випадків туристичний продукт являє собою пакет послуг, розрахований на групу людей. У неї входять як туристи, так і особи, що супроводжують цю групу на конкретному маршруті (гід-перекладач, екскурсовод і т.д.).

Ціна турпакету на одного туриста, тобто вартість туристичної путівки, визначається за формулою:

Ц= С+Н+П-З±К

Ч+К

де Ц – ціна турпакету на один туриста, руб.; С – собівартість послуг, що входять у турпакет, складений туроператором грн.; Н – непрямі податки (ПДВ) за окремими видами послуг туризму, грн.; П – прибуток туроператора, грн.; З – знижка, надана туроператором туристові із ціни окремих видів послуг, що входять у турпакет, грн.; ±К – комісійна винагорода турагента, що реалізує турпакет (знак «+» означає надбавку до ціни турпакета; знак «-» означає знижки із ціни туроператора на користь турагента), грн.; Ч – кількість туристів у групі, ос.; К – кількість осіб, що супроводжують групу туристів на певному маршруті, ос.

Ціни на певні види послуг туризму (екскурсії, фотопослуги і т.п.) можуть не входити у вартість турпакету. Вони оплачуються кожним туристом окремо відповідно до його смаків, інтересів і запитів.

Ціна тура на одну людину залежить від кількості туроднів. Чим триваліше тур, тим (за інших рівних умов) дорожче він буде коштувати.

У таблиці 1.1 проілюстровано приклад розрахунку собівартості туру з урахуванням вартості проживання в тризірковому готелі курорту Анталія (Кемер), знижки і доплати даються турецькою компанією «Трекс-Тревел».

Таблиця 1.1

Розрахунок собівартості туру на одну людину (без урахування варіантів розміщення з дітьми)

Витрати	Терміни і варіанти розміщення
25 квітня – 25 червня	26 червня – 15 липня; 1 – 30 вересня	16 липня – 31 серпня
DBL	SGL	DBL+ ЕХВ	DBL	SGL	DBL+ ЕХВ	DBL	SGL	DBL+ ЕХВ
Авіаквитки
Страховка								9.
Трансферт
Проживання, харчування
Екскурсії:
Оглядова екскурсія по Анталії									20..
Екскурсія на яхті з Кемера (вклю­чений обід)
Разом
Витрати на керівника груп (без пільг на проживання – з пільгою)	49-25	49-25	49-25	54-25	54-25	54-25	65-25	65-25	65-25
Комісія турфірмам					35.
Собівартість туру (без пільг на проживання керівника групи – з пільгою)	583- 559	663- 639	535-511	648-619	748- 719	585- 556	779-739	929-889	686-646

Наведений розрахунок собівартості туру на одну людину враховує вартість проживання в одно- чи двомісному номерах з напівпансіоном, доплатами за обід і кондиціонер, за розміщення дітей різного віку, сезону і т. п. Крім того, у собівартість туру включені витрати на керівника групи (15 чол.) і комісія турагентам.

Витрати на поїздку керівника групи сумуються як вартість проживання (якщо готель не надає безкоштовних послуг керівникам груп), авіаквитків, віз, відрядження, а також страхових полісів.

Кінцева ціна реалізації турпродукту (тобто ціна, за якою турист купує тур агентської фірми) відрізняється від ціни туроператора надбавками і знижками.

Надбавка – агентська винагорода за виконання визначених послуг, пов’язаних з кінцевою реалізацією турпродукту. Її величина встановлюється в агентській угоді або в договорі доручення. Надбавка (чи комісійні) може бути виплачена агенту декількома способами:

- у встановлений термін – після перерахування виторгу на рахунок туроператора чи турагентства (в договорі іменованого Принципалом);

- за допомогою відрахування з вартості турпродукту агентом безпосередньо при відправленні виторгу Принципалу;

- на основі системи взаємозаліків, накопичувальних схем, компенсаційних розрахунків.

Комісійна винагорода агенту виплачується:

- за прямі продажі, а також за продажі, здійснені Принципалом чи безпосередньо через третю особу (наприклад, іншого агента), але з території, закріпленої за даним агентом;

- за повторні замовлення – пропорційна винагорода (у меншому розмірі), обумовлене за спеціальною шкалою, якщо угода ініційована діями, рекламою агента;

- за кожного туриста, за групу з 10, 20, 50, 100 і 500 туристів за сезон за спеціальними накопичувальними схемами;

- за продаж додаткових послуг (страховки і т. п.);

- заохочувальні надбавки (премії) за одержання плати готівкою.

Агентська винагорода (комісійні) з кожного продажу, що складає 2-12 % від вартості туру або послуг.

У закордонній практиці страхові компанії за продаж послуг по комплексному туристичному страхуванню виплачують агенту комісійні, що дають до 40 % загальної величини його винагороди.

Практика туристичного бізнесу розрізняє наступні види комісійних винагород посередникам:

- комісія для туроператорів, які розробляють програми й реалізують їх самостійно або через посередника (комісія для оптовиків);

- роздрібна комісія виплачується турагентам, які перепродують програми туроператорів або самі бронюють готельні номери;

- комісія для інших організацій, які виступають як посередники між турагентом, туристом (клієнтом) і готелем.

Залежно від виду комісії розрізняють ціни «брутто» і «нетто»

- ціна «брутто» – це ціна до відрахування комісії;

- ціна «нетто» – це ціна «брутто» за відрахуванням роздрібної комісії;

- ціна «нетто-нетто» – це ціна «нетто» за відрахуванням «оптової» комісії;

- ціна «нетто-нетто-нетто» – це ціна «нетто-нетто» за відрахуванням «іншої» комісії.

Наприклад, готель пропонує свій готельний продукт (послуги, що включають транспортне обслуговування, зустріч, проводи, проживання й т.д.). Турагент купує готельний продукт за ціною «нетто» що не має фірмової оцінки, і зобов’язується продати його під своїм ім’ям, здійснюючи контроль за бронюванням місць. Турагент купує в готелю певний контингент місць і під час підписання договору платить 10% вартості. Він зобов’язується реалізувати певний відсоток (квоту) цього контингенту. За непродані місця турагент повинен заплатити готелю певний відсоток.

Якщо ж турагент продає більше взятої їм квоти місць, то він одержує можливість купувати їх за дешевшими цінами. Турагент сам установлює ціну на турпоїздки з урахуванням платоспроможності контингенту туристів, своїх доходів і витрат.

Знижки застосовують у таких випадках:

- при завчасній оплаті (більше ніж за три місяці) турагентство може застосовувати знижки або поетапну оплату послуг;

- при придбанні авіаквитків за договорами доручення клієнтів, за допомогою чого зменшується вартість власне послуг, що входять до складу турпродукту (це важливо при плануванні оподатковування, тому що веде до скорочення бази оподаткування);

- групові знижки для турагентств і агентів за відправлення групи туристів (при цьому доцільно вказувати надання місця без оплати для турлідера, перекладача і т. п.);

- знижки для окремих категорій туристів (діти до 7 років – 50 %, школярам – 40 %, молодятам тощо);

- знижки до 5 % корпоративним клієнтам.

Формування цін на послуги туризму відбувається на двох рівнях.

Перший рівень визначає стратегію ціноутворення. Він виявляється через сукупність цін, що підлягають опублікуванню в каталогах, у брошурах, путівниках та інших спеціальних друкованих виданнях. Ці ціни стосуються питання позиціювання послуг і товарів, їхньої вартості, довгострокового прибутку на вкладений капітал, а також перспективи розвитку галузі, стану на ринку.

На другому рівні ціноутворення відбиває формування ціни продажу в майбутньому періоді. Ціни змінюються в міру реалізації, залежно від часу виробництва туристичного продукту, а також при бронюванні квитків до початку подорожі.

Ціни першого рівня, як правило, широко рекламуються, тому що саме вони характеризують пропозицію послуг, про них туроператори регулярно інформують своїх партнерів, але в ряді випадків вони можуть виявитися і комерційною таємницею. Вплив на формування цін послуг туризму можливий за допомогою узагальнення стратегії і регулювання їх рівня відносно «іміджу» і положення турпродукту, зниження витрат, уточнення мети ринкової політики в період установлення цін і виділення сегмента, на який спрямована діяльність фірми; дій конкурентів; напряму державного регулювання ринку і т. д.

Слід зазначити, що діяльність окремої фірми, собівартість її послуг знаходяться в безпосередній залежності від зміни цін і тарифів на інші послуги. Наприклад, підвищення вартості послуг готельного, побутового господарства, транспорту, цін у ресторанах, вартості квитків у музеї, театри веде до зростання вартості туристичних путівок, а отже, до скорочення контингенту споживачів, послабленню конкурентоспроможності на ринку.

Великі оператори щорічно (або двічі в рік) розробляють і публікують генеральні фірмові каталоги, де даються описи турів, графіки відправлення груп, а також відповідні їм ціни, знижки, пільги.

У фірмовому каталозі ціни звичайно вказуються при розміщенні в двомісному номері готелю (також на одну персону при спільному проживанні в апартаментах або в окремому будиночку типу бунгало). При цьому ціни диференційовані за місяцями (сезонами) і за категоріями послуг.

Для індивідуальних турів загальна вартість поїздки визначається як добуток числа днів перебування в країні на вартість одного туродня з урахуванням сезону.

На практиці виникають ситуації, коли вартість туру, встановлена в договорах туроператорів зі співвиконавцями і перекладачами, вимушено підвищується у зв’язку з підвищенням транспортних тарифів, цін на послуги готелів, ресторанів. Подібне підвищення може бути введено турагентством за умови дотримання передбаченого договором терміну оголошення зміни цін (наприклад, термін не менше ніж тридцять днів між підтвердженням клієнтом заявки на подорож і початком подорожі). При цьому якщо підвищення цін перевищує 10 % від первісної вартості туру, то протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення про це клієнт має право відмовитися від договору без якого-небудь збитку для себе.