Калькуляція собівартості туристичного продукту

Оскільки туристичний продукт найчастіше виступає у формі пакета туристичних послуг, розрахованого на групу туристів, то калькуляція його собівартості має ряд особливостей, пов’язаних з тим, що в туристичну групу входять, крім туристів, особи, що супроводжують цю групу на конкретному маршруті (гід-перекладач, груповод тощо).

З урахуванням осіб супроводу туристичних груп визначається собівартість усього пакета туристичних послуг на групу туристів і на одного туриста. Ця собівартість включає вартість проживання, харчування, витрати на транспортування (авіа-, залізничний, автобусний квиток), трансфер, страховку, поїздку керівника групи, витрати на екскурсії, комісійну винагороду турагентів, митний збір тощо.

Розрахунок собівартості здійснюється спочатку за основною діяльністю, тобто відповідно до пакета послуг на групу туристів у цілому, а потім визначається собівартість у розрахунку на одного туриста і встановлюється ціна послуг, передбачених туристичною путівкою (ваучером).

Планування витрат туристичних підприємств

Співвідношення окремих елементів витрат собівартості становить структуру собівартості. Структура собівартості перебуває в русі. Постійний вплив на неї роблять наступні фактори: стан економіки, інфляційний процес, податки; збільшення витрат на рекламу; поведінка покупців; рівень конкуренції (з урахуванням якості сервісу, пропонованого конкурентами); стан кредитно-грошової й платіжної дисципліни; удосконалення структури керування; впровадження кваліфікованого менеджменту.

Систематичне визначення й аналіз структури витрат на підприємстві мають важливе значення для керування витратами, що включає:

- організацію інформаційного забезпечення відповідно до змісту, складу і структури витрат;

- повний аналіз витрат у динаміці й за поточний період;

- оцінку умов функціонування туристичного підприємства;

- прогнозування розміру й рівня витрат різними методами;

- постатейне нормування витрат;

- доведення планового рівня витрат до кожного структурного підрозділу, окремого працівника;

- удосконалення обліку витрат.

Найважливішим елементом системи керування витратами виробництва є вдосконалювання їхнього обліку. Прийняттю правильних управлінських рішень сприяють організація обліку по системі «директ-костинг». Це – система обліку витрат, що базується на поділі загальних витрат на постійні й змінні. Іноді її називають обліком обмеженої або скороченої собівартості.

«Директ-костинг» дозволяє визначити товари з низькою рентабельністю й відмовитися від їхнього виробництва, установити межу зміни ціни; створює умови для ефективності оперативного контролю за постійними витратами. «Директ-костинг» може застосовуватися в туризмі одночасно з іншими методами керування витратами.

Управління витратами повинне ґрунтуватися на оптимізації. Одним з основних методів оптимізації витрат є визначення граничного рівня витрат для конкретного суб’єкта підприємницької діяльності в конкретній ситуації. Для розв’язання завдання оптимізації витрат необхідно визначити оптимальні розміри постійних і змінних витрат на одиницю приросту або скорочення обсягів реалізації турпродукту.

Загальний алгоритм управління витратами туристичних підприємств представлено на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2. Алгоритм планування витрат туристичного підприємства

Розробка плану витрат може здійснюватися різними методами. Найбільш прийнятними для сучасної економіки туристичного бізнесу є такі:

- досвідно-статистичний, тобто факторно-аналітичний;

- каузальний – метод побудови економіко-математичних моделей;

- метод прямих техніко-економічних розрахунків.

Метод прямих техніко-економічних розрахунків є найбільш точним. Його легко застосовувати в туристичному бізнесі. Розрахунки ведуться по кожній статті витрат.

Не важчим є досвідно-статистичний метод, але його застосування вимагає стабільних темпів розвитку економіки не тільки сфери діяльності, що планується, а й всієї країни.

При застосуванні факторно-аналітичного методу із сукупних витрат підприємства виділяються умовно-постійні та умовно-змінні витрати, пов’язані з основною операційною діяльністю за минулий період.

Після встановлення кожної з цих груп витрат визначається динаміка змінних витрат за ряд попередніх років (3-5). Найчастіше при цьому методі використовується ковзна середня двох доданків. Отримані індекси (коефіцієнти) зміни витрат екстраполюються на плановий період. Постійні витрати при плануванні тільки коригуються на перспективні зміни цін і тарифів на рекламні послуги та інші види постійних витрат.

Рекомендована література

1. Яковлев Г. А. Экономика и статистика туризма: учеб пособ. / Г. А. Яковлев 2-е изд., перераб и доп. — М.: Изд-во РДЛ, 2004. — 376 с.

2. Дядечко Л. П. Економіка туристичного бізнесу: Навчальний посібник / Л. П. Дядечко. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 224 с.

3. Мальська М. Туристичний бізнес: теорія та практика: Навч. пос. / М. Мальська, В. Худо. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 424 с.

4. Пуцентейло П. Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: Навч. посіб. / П. Р. Пуцентейло. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 344 с.