Лекція 3. Туристичне підприємство у народногосподарському комплексі
План
1. Передумови створення й розвиток туристичних підприємств
2. Суть, ознаки і функції туристичних підприємств
3. Типологія туристичних підприємств
Передумови створення й розвиток туристичних підприємств
Туристичні послуги та туристичні блага створюються суб’єктами підприємницької діяльності, які називають туристичними підприємствами, їх діяльність можна локалізувати у просторі, який окреслюватиме місця постійного проживання та перебування туристів. У цьому просторі відбуваються економічні, суспільні, психологічні й просторові процеси від моменту появи туристичних потреб і створення умов, які перетворюють їх на попит, до моменту реалізації цих потреб і отримання задоволення туристами від спожитого продукту.
Заснування й розвиток туристичних підприємств пов’язані зі стихійним розвитком туристичного руху та створенням передумов туристичного ринку в першій половині XIX ст. Однак ще раніше існували різноманітні об’єкти розміщення (наприклад, заїзди, гостинні двори), які пропонували свої послуги мандрівникам. У середині XIX ст. англійський пастор Томас Кук розпочав організовувати екскурсії для робітничого класу. Перші роки не приносили очікуваних доходів (квитки продавали за 1 шилінг, а екскурсії проводили неподалік місця призначення). У 1841 р. відбулася перша групова екскурсія потягом на трасі з Лейстера в Лафборо. Саме цей факт у літературі вважається зародженням бюро подорожей, а Т. Кук – засновником туристичних підприємств цього типу.
Іншою визначною подією другої половини XIX ст. було створення в 1863 р. у Берліні бюро С. Стангена, якого вважають німецьким засновником організованих подорожей. Це бюро вперше запровадило так звані готельні купони та спеціальну систему квитків, яка полягала у поєднанні залізничного квитка з квитком судноплавної компанії.
У XIX ст. інтенсивно поширюється індустрія готельного бізнесу, якій сприяли промислова революція і розвиток залізниці. З’явилися перші готелі, а згодом готельні фірми почали об’єднуватися у мережі. У контексті цих подій можна виокремити передумови, які у другій половині XIX ст. і у XX ст. спричинили розвиток суб’єктів підприємницької діяльності – туристичних підприємств.
Суспільно-економічні передумови:
- промислова революція XIX-XX ст. і активний процес індустріалізації;
- підвищення продуктивності праці внаслідок науково-технічного прогресу, який сприяв поступовому скороченню робочого часу й утворенню категорії вільного часу;
- законодавче запровадження в багатьох європейських країнах у першій половині XX ст. оплачуваних відпусток;
- збільшення індивідуальних доходів населення, що зумовило формування так званого фонду вільного рішення;
- розвиток транспортних засобів (спочатку залізничного та судноплавного, а згодом – автотранспорту);
- урбанізаційні процеси, результатом яких було збільшення міського населення та негативний вплив міського середовища на психічне та фізичне здоров’я людини.
Формально-правові передумови здійснювали і здійснюють істотний вплив на організаційно-правові форми та спосіб функціонування суб’єктів туристичної діяльності.
Законодавство кожної країни визначає сферу свободи у виборі виду та форми ведення господарської діяльності, а також її масштаби. Підтвердженням впливу формально-правових передумов на процеси створення туристичних підприємств можуть бути приклади, що ілюструють зміну виробничо-господарського укладу туристичної індустрії внаслідок набуття чинності Закону України «Про туризм» та раніше прийнятих законодавчо-нормативних документів.
Перші приватні туристичні агенції були створені на початку XX ст., але динамічного розвитку набули після 2002 р. Це в основному було пов’язано з прийнятими доповненнями до Закону України «Про туризм», який констатує: «Держава проголошує туризм одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності».
Історично склалося так, що в Україні регулюванням туризму постійно опікується декілька державних установ (рис. 1.1). За радянських часів це була Українська рада професійних спілок, у складі якої перебувала Республіканська рада з туризму, пізніше перейменована на Українську республіканську раду з туризму та екскурсій; Державний комітет СРСР з іноземного туризму; Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник»; міністерства освіти, культури, оборони та ін., що мали підвідомчі туристичні заклади.
| Державне агентство України з туризму та курортів Міністерства інфраструктури України
|
| Державна служба туризму і курортів Міністерства культури та туризму України
|
| Державна туристична адміністрація України
|
| Українська республіканська асоціація з іноземного туризму («Укрінтур»)
|
| Головне управління туризму України у складі КМУ
|
| Державний комітет з туризму України (Держкомтуризм)
|
| Департамент туризму та курортів у складі Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України
|
Рисунок 1.1. Реформування органів державного управління туризмом в Україні в 1989-2011 pp.
Якщо в 1995 р. на українському ринку функціонувало близько 40 приватних туристичних агенцій, то на початку XX ст. їх кількість становила понад 5 тис. Це означало ліквідацію монополії підприємств державного і комунального секторів у туризмі. Обов’язкові в цьому періоді умови щодо туристичного посередництва не чинили перешкод на початку діяльності в сфері організаційних послуг у туризмі. Приватні агенції створювали особи, які не мали відповідної кваліфікації чи досвіду роботи у цій сфері, результатом чого стало порушення прав клієнтів (туристів).
Для подальшого розвитку діяльності туристичних агенцій, а також інших господарюючих суб’єктів у туризмі в українському законодавстві запроваджено обов’язкове отримання дозволу на здійснення туристичних операцій та туристичної агентської діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг організаторами та туристичними посередниками. Запровадження для організаторів туризму і туристичних посередників фінансового забезпечення та скасування з 17 листопада 2010 р. ліцензування турагентської діяльності суттєво не вплинуло на кількість туристичних агенцій.
Однак, починаючи з 2004 р., в Україні передбачена фінансова гарантія цивільної відповідальності туроператора і турагента перед туристами за збитки, що можуть бути їм заподіяні при виникненні обставин неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання суб’єктів банкрутами. Мінімальний розмір фінансового забезпечення (гарантія банку або іншої кредитної установи) туроператора з усіма видами туризму передбачено в сумі, еквівалентній не менше ніж 20 тис. євро; туроператора, який надає послуги лише з внутрішнього і виїзного туризму, – у сумі не менше ніж 10 тис. євро, а турагента – не менше ніж 2 тис. євро.
Державне регулювання туризму охоплює систему важелів прямого і непрямого впливу (рис. 1.2).
| Державне регулювання туристичної діяльності
|
| Закони та інші нормативно-правові документи
|
| Державна політика розвитку туризму
|
| Ліцензування діяльності та державна реєстрація підприємництва
|
| Індикативні плани туристичної діяльності та науково-дослідна робота
|
| Державний контроль за розміщенням туристичних об’єктів і використанням історико-культурної спадщини
|
| Створення сприятливих умов для залучення внутрішніх та іноземних інвестицій в індустрію туризму
|
| Інвестування об’єктів туризму світового і державного значення
|
| Підвищення доходів і збільшення вільного часу населення
|
| Генеральні плани забудови курортно-рекреаційних територій і розвитку туристичних центрів, заповідників, тематичних парків
|
| Входження України до міжнародних організацій, розроблення транскордонних туристичних маршрутів
|
| Спрощення процедури візового режиму для туристів
|
| Підтримка ринкової конкуренції та недопущення монополізації туризму
|
| Фінансове сприяння розвиткові дитячого, молодіжного і сільського туризму
|
| Сприяння будівництву нових, відновленню і реконструкції діючих об’єктів туристичних відвідувань
|
| Введення стандартизації та сертифікації туристичної діяльності
|
| Підтримка заходів масового внутрішнього туризму з виокремленням соціального
|
| Контроль за дотриманням безпеки впливу туризму на екологію та здоров’я нації
|
| Стимулювання розвитку туристичної інфраструктури вздовж національних, міжнародних транспортних коридорів та автомагістралей
|
| Запровадження фінансової гарантії відповідальності туристичних підприємств перед своїми клієнтами
|
Рисунок 1.2. Важелі державного регулювання туристичного бізнесу в Україні
Не підлягає сумніву те, що формально-правові умови є виявленням законодавчої активності держави та її органів і мають вплив на створення суб’єктів у встановленому законодавством України порядку. Однак, держава має обмежений вплив на організаційні процеси створення туристичного підприємства. Такий підхід залишається відповідно до концепції ринкової економіки для забезпечення самостійності суб’єктів підприємницької діяльності в туризмі. Свобода діяльності на ринку є важливою умовою сталого збагачення й диференціації туристичних підприємств.
