Туристичний продукт

У туризмі є специфіка, що відрізняє його не тільки від торгівлі товарами, але й від інших форм торгівлі послугами. У туризмі має місце торгівля як послугами, так і товарами (за оцінками фахівців, частка послуг у туризмі становить 75%, товарів – 25%), а також особливість споживання туристських послуг і товарів у місці їхнього виробництва, більше того, у певній ситуації.

Результат діяльності в туризмі зводиться до туристського продукту. По суті, туристський продукт – це будь-яка послуга, що задовольняє ті або інші потреби туристів і підлягає оплаті з їх боку. До таких послуг відносяться готельні, транспортні, екскурсійні, перекладацькі, побутові, комунальні, посередницькі й інші послуги.

Туристський продукт розглядається у вузькому й широкому змісті. У вузькому змісті туристський продукт – це послуги кожного конкретного сектора туристської індустрії (наприклад, готельний продукт, туристський продукт туроператора, транспортного підприємства й т.д.). У широкому змісті туристський продукт – це комплекс товарів і послуг, які у сукупності утворюють туристську поїздку (тур) або те, що має до неї безпосереднє відношення. У літературі цьому поняттю дається класичне визначення:

Туристський продукт – це сукупність речовинних (предметів споживання) і нематеріальних (у формі послуги) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, що виникають у період його туристської подорожі й викликаних саме цією подорожжю.

У Законі України «Про туризм» туристський продукт визначається як попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Основним туристським продуктом є комплексне обслуговування, тобто стандартний набір послуг, який продається туристам в одному «пакеті».

Туристському продукту властиві свої специфічні особливості:

1. Туристський продукт – це комплекс послуг і товарів (матеріальних і нематеріальних компонентів), що характеризується складною системою взаємин між різними компонентами.

2. Попит на туристський продукт еластичний стосовно рівня доходу й цінам, але багато в чому залежить від політичних і соціальних умов.

3. Як правило, споживач не може побачити туристський продукт до його споживання, а саме споживання в більшості випадків здійснюється безпосередньо на місці виробництва туристської послуги.

4. Споживач долає відстань, що відокремлює його від продукту й місця споживання, а не навпаки.

5. Туристський продукт залежить від таких змінних, як простір і час, для нього характерні коливання попиту.

6. Пропозиція туристського продукту відрізняється негнучким виробництвом. Він може споживатися тільки безпосередньо на місці. Готель, аеропорт, база відпочинку не можуть бути перенесені в кінець сезону або в інший регіон. Вони не можуть пристосуватися в часі й просторі до зміни попиту.

7. Туристський продукт створюється зусиллями багатьох підприємств, кожне з яких має власні методи роботи, специфічні потреби й різні комерційні цілі.

8. Висока якість туристського продукту не може бути досягнута при наявності навіть незначних недоліків.

9. Оцінка якості туристського продукту відрізняється значною суб’єктивністю: великий вплив на оцінку споживача роблять особи, що не мають прямого відношення до пакета придбаних послуг (наприклад, місцеві жителі, члени туристської групи й т.д.).

10. На якість туристського продукту впливають зовнішні фактори, що мають форс-мажорний характер (природні умови, погода, політика в області туризму, міжнародні події й т.д.).

Таким чином, на відміну від туристських послуг туристський продукт приймає форму товару. У широкому змісті туристський продукт – це економічне благо, призначене для обміну.

Важлива відмінність туристського продукту від туристської послуги: якщо туристська послуга може бути куплена й спожита тільки в місці її виробництва, то туристський продукт може бути придбаний і за місцем проживання, але спожитий тільки в місці виробництва туристських послуг.

Туристський продукт як товар характеризується споживчою вартістю, тобто корисністю або здатністю задовольняти певні рекреаційні потреби людей. Корисність туристського продукту визначається його цінністю для суб’єкта. Тому туроператор прагне до того, щоб створити такий туристський продукт, що був би цінним для максимально великої кількості людей.

Основна складова туристського продукту – туристський пакет.

Туристський пакет включає обов’язкові базові елементи: туристський центр, транспорт, послуги розміщення, трансфер.

Туристський центр – це місце відпочинку туриста, що включає його рекреаційні можливості: природні, культурно-історичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктурні.

Транспорт – засіб пересування, за допомогою якого турист може добратися до туристського центра.

Послуги розміщення – це послуги конкретного готелю, що пропонуються туристові для розміщення на час подорожі.

Трансфер – доставка туриста від місця прибуття, що знаходиться в країні перебування (аеропорт, гавань, залізнична станція), до місця розміщення (готель), де він буде проживати, і назад. Трансфери здійснюються з використанням автобусів, іноді таксі або лімузинів, якщо такого типу трансфери включені в турпакет або затребувані туристом.

Пакет включає перелік обов’язкових туристських послуг і це відрізняє його від туристського продукту.

Після висновку Шенгенської конвенції (1995 рік) питання уніфікації вимог до туристського продукту стали особливо актуальні. Тур, придбаний в одному місці, споживається в іншому, і тільки повне узгодження позиції туроператора, турагента й туриста здатне забезпечити взаємне виконання зобов’язань. Відповідно до Міжнародної конвенції по туристських контрактах (Брюссель, 1970 рік), таке узгодження здійснюється на контрактній основі у формі ваучера, що підписують всі учасники угоди: туроператор, турагент і турист. У спеціальній директиві Європейського союзу по пекідж-турам від 15 червня 1990 року приводяться обов’язкові вимоги до змісту ваучера. Він повинен мати повну інформацію про тур:

- країна, місто (туристський центр), куди направляється турист;

- засоби транспорту, використовувані для перевезення туриста;

- умови розміщення туристів, включаючи розташування готелю, його категорію, рівень комфорту, перелік обов’язкових послуг, включених у вартість тура;

- умови харчування;

- дати початку й завершення тура;

- програма перебування з розбивкою по днях із вказівкою включених екскурсій і соціокультурних заходів;

- паспортно-візові формальності;

- медична страховка;

- мінімально припустима кількість учасників тура;

- гранично можливі строки ануляції тура (у ЄС – не пізніше 20 днів до його початку);

- комплексна ціна тура;

- компенсація за недотримання строків, програми й умов перебування туриста;

- назва й реквізити туроператора й турагента.

Відповідно до цього контракту туроператор відповідає за:

- дотримання програми перебування;

- відповідність реклами й іншої запропонованої туристові інформації фактичному комплексу послуг;

- довільну зміну ціни тура;

- вірогідність інформації про туристський продукт.

У випадку порушення одного із цих пунктів туроператор повинен компенсувати туристові не тільки матеріальний, але й моральний збиток.

Рекомендована література

1. Дядечко Л. П. Економіка туристичного бізнесу: Навчальний посібник / Л. П. Дядечко. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 224 с.

2. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти): Навчальний посібник / О. О. Любіцева. – Київ: Альтерпрес, 2003. – 436 с.

3. Мальська М. Туристичний бізнес: теорія та практика: Навч. пос. / М. Мальська, В. Худо. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 424 с.

4. Пуцентейло П. Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: Навч. посіб. / П. Р. Пуцентейло. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 344 с.