Лаконічний словник релігійних термінів

Абат — титул настоятеля монастиря у католицькій церкві.

Абатство — монастир у католицькій церкві.

Автокефалія — самоуправління, адміністративна незалежність православних церков.

Акафіст — особливі церковні служби, що складаються з панегіричних співів і молитов на честь Христа, богородиці та святих.

Алілуя — хвалебний приспів у християнському богослужінні, звернений до всіх іпостасей Трійці.

Анафема — прокляття від імені Бога, відлучення від церкви, виключення з громади віруючих; вища церковна кара у християнстві.

Апокрифи — твори ранньої християнської літератури, що не визнані церквою канонічними.

Апологетика — розділ теології, присвячений захисту віровчення за допомогою доказів, звернених до розуму. Апологети — ідейні захисники релігії.

Апостоли — в ранньому християнстві — найближчі учні Ісуса Христа, мандрівні проповідники. За Новим Завітом — 12 учнів Ісуса Христа.

Архієпископ — у християнстві — старший єпископ, який має право нагляду за іншими єпископами; духовний сан, один з найвищих щаблів церковної ієрархії.

Архієреї, архіпастирі — загальна назва вищих чинів чорного духовенства у православній церковній ієрархії: єпископи, архієпископи, митрополити, патріарх.

Архієрейський собор — зібрання, в якому беруть участь лише архієреї. Скликається для вирішення найважливіших питань церковного життя.

Аскет — християнський подвижник, пустельник, який дотримується релігійного аскетизму.

Аскетизм релігійний — концепція і спосіб життя, що передбачають добровільну відмову від життєвих благ і задоволень.

Беатифікація — зарахування до числа блаженних певних осіб, нижчий ступінь підготовки до канонізації. Право беатифікації належить Папі Римському.

Боголюдин а — Бог, який втілився у людський образ. У християнстві Ісус Христос — Бог-Син і одночасно людина.

Брахман — представник вищої варни і касти в Індії, професійний жрець у брахманізмі й індуїзмі. В релігійно-філософському вченні веданти — абсолют, безлике божество, яке нібито є єдиною реальністю в ілюзорному світі. Воно — його творець і храни-тель, початок і кінець усього, що у ньому існує.

Брахманізм — релігія у Стародавній Індії, що прийшла на зміну ведизму. Вона була подальшим розвитком ведичної релігії у період становлення раннього рабовласництва.

Буддизм — одна з трьох світових релігій. Виникла в Індії у середині І ст. до н. е., потім поширилася у Південно-Східній і Центральній Азії, а також на Далекому Сході.

Булла — 1) кругла металева печатка, за допомогою якої скріплювалися папські, королівські та імператорські документи; 2) найбільш важливий акт (звернення, постанова, розпорядження латинською мовою) Папи Римського.

Гомілетика — розділ богослов'я, в якому вивчаються питання теорії і практики проповідницької діяльності.

Догмат —положення віровчення, яке визнається незаперечною істиною, має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці.

Домініканці — члени католицького чернечого ордену, заснованою на початку ХШ ст. ченцем Домініком де Гусманом для боротьби з єретиками. 31232 р. домініканці керували інквізицією і викладали в університетах.

Езотеричний — внутрішній, недоступний для пізнання "непосвяченим".

Екзарх — у сучасному православ'ї — глава екзархату, тобто церковного округу, який інколи об'єднує декілька єпархій і користується відносною самостійністю. До 1992 р. в Україні існував Український екзархат в юрисдикції Руської православної церкви.

Екзотеричний — призначений для пізнання "непосвяченими", на противагу езотеричному.

Екстремізм релігійний — схильність певних груп людей до крайніх протиправних дій на релігійному ґрунті з метою збудження віруючих, підбурювання їх до антигромадських протизаконних дій.

Екуменічний рух — рух за об'єднання християнських конфесій, який координує Всесвітня рада церков.

Енцикліка — послання Пали Римського до всіх католиків чи окремої країни, віруючих інших віросповідань, інколи — до невіруючих. Присвячується найважливішим суспільно-політичним, релігійним, моральним питанням.

Есхатологія — релігійне вчення про кінець світу та долю людини.

Євхаристія — те саме, що і причастя.

Єзуїти — члени католицького чернечого ордену "Товариство Ісуса", створеного у 1534 р. іспанцем Ігнатієм Лойолою для боротьби з народними рухами і передовою думкою, зміцнення авторитету католицької церкви.

Єпархія — церковно-адміністративна одиниця у християнській церкві, що в основному збігається з територіально-адміністративним поділом країни.

Єпископ (архієрей) — вищий ступінь священства в християнських церквах.

Єресь — релігійні вчення у християнстві, які відступають від офіційної церковної доктрини з питань догматики і культу.

Єретик — супротивник офіційної церковної доктрини, прибічник єресі.

Жертвопринесення — релігійний обряд принесення жертв на знак подяки духам померлих предків та богам. У християн — запалювання свічок і лампад, освячення хліба, плодів, поминання батьків на могилах, причастя.

Ігумен — сан настоятелів монастиря, інколи — храму. Іджма — в сунізмі — спільна думка богословів щодо релігійно-правових і побутових питань, про які не йдеться у Корані та Суні. Одна з підвалин мусульманського правознавства.

Ієрархія церковна — організаційна форма, порядок субординації священнослужителів, які у православ'ї поділяються на "чорне" (патріарх, митрополит, архієпископ, єпископ, архімандрит, ігумен, ієромонах, ієродиякон) і "біле" духовенство (протопресвітер, протоієрей, ієрей, диякон).

Ієрей — офіційна назва православного священика.

Ікона — живописне або рельєфне зображення богів, святих та інших сакральних істот, які є об'єктом релігійного поклоніння і шанування. Культ ікони у християнстві утвердився в VI ст., на українські землі прийшов разом із введенням християнства у Київській Русі.

Іконостас — стінка з розміщеними на ній іконами, що відокремлює вівтар від основної частини православного храму.

Імам — духовна особа в ісламі: 1) верховний глава шиїтського напряму в ісламі; 2) основоположник кожної з чотирьох релігійно-юридичних сект (мазхабів) сунізму; 3) верховний правитель ісламської теократичної держави, який зосередив у своїх руках всю повноту світської та релігійної влади; 4) керівник богослужіння в мечеті; 5) духовний керівник, наставник мусульман.

Індульгенція — папська грамота, свідоцтво про відпущення гріхів католику. З метою збагачення католицька церква торгувала індульгенціями не тільки за скоєні, а й за ще не скоєні гріхи. Торгівля індульгенціями викликала обурення в усіх прошарках суспільства, а вимога щодо її припинення була одним із головних гасел Реформації.

Інквізиція — судова установа католицької церкви, створена у XIII ст. для боротьби з єретиками. Виступала душителем і катом передової суспільної думки. Під назвою Конгрегація святої канцелярії існувала до 1965 р., коли була перетворена на Конгрегацію віровчення, що здійснює низку її попередніх функцій, але іншими методами.

Інок —чернець, член релігійної громади, який живе в монастирі.

Інтронізація — урочистий акт, церемонія зведення на престол (трон) новообраного Папи Римського або патріарха православної церкви; проводиться за спеціальним ритуалом.

Іпостась — сутність і особливості кожного з трьох проявів християнської Трійці.

Канон — зведення положень, які мають догматичний характер. Установлене християнською церквою догматичне правило, що не підлягає сумніву.

Канонізація — зарахування церквою певних осіб до сонму святих.

Канонічне право — у православній церкві — сукупність законів (канонів), установлених головним чином на вселенських соборах. Значну частину цих правил було введено до церковного права, що діяло в Україні ще за часів Російської імперії. Канонічне право підтримується церковним примусом, а в деяких країнах — силою державного примусу. Визначає структуру церков, культ, побут духовенства, ченців, пересічних віруючих тощо.

Капелан — католицький священик, який перебуває при капелі (церкві). Інститут капеланів впроваджено в арміях багатьох країн.

Кардинал — другий за значенням сан після Папи Римського у католицькій церкві. Призначається Папою Римським за згодою консисторії — зібрання кардинальської колегії. Кардинали — найближчі помічники Папи, їх зібранням (конклавом) і з їх же середовища обирається Папа.

Катарсис релігійний — стан психологічної заспокоєності після молитви, богослужіння, інших культових дій.

Києво-Печерська лавра (Успенська) — один із найдавніших монастирів в Україні, заснований у 1051 р. Став найбільшим релігійно-культурним центром Київської держави та України. Тут створено пам'ятку давньоруської писемності, збірник "Києво-Печерський патерик", низку інших творів. Ченці монастиря вели боротьбу за національне відродження української державності. Статус лаври отримано у 1598 р.

Кірха — лютеранський храм, для якого характерні чіткі форми і скромний інтер'єр.

Клерикали — представники церкви або світських кіл, які виступають за посилення ролі церкви у політичній, економічній і духовно-освітній сферах життя.

Клерикалізм — суспільно-політичний рух, що домагається панування церкви і духовенства в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Клір — сукупність священнослужителів та церковнослужителів, богослужебний штат церкви.

Конклав — зібрання кардиналів для виборів нового глави католицької церкви.

Конкордат — договір між Папою Римським і урядом певної держави, згідно з яким визначаються становище та привілеї католицької церкви у цій країні.

Конфесія — певне віросповідання, релігійна течія.

Конформізм релігійний — підкорення релігійних поглядів, ціннісної орієнтації, думок і поведінки індивіда поглядам, орієнтирам, думкам, канонам, нормам і авторитетам, що домінують у певній релігійній групі. Досягається під впливом групового примусу.

Креаціонізм — релігійне вчення про створення світу Богом в іудаїзмі, християнстві, ісламі.

Курія — назва сукупності верховних установ Ватикану, що відають фінансами, шлюборозлучними процесами, питаннями канонізації святих, заснуванням орденів та ін.

Лавра — назва великих православних чоловічих монастирів.

Літургіка — богословська дисципліна у християнстві, в якій доводяться необхідність та обов'язковість богослужінь як способу спілкування людини з богом.

Літургія, меса — основне, головне богослужіння у християнстві, що відбувається у першій половині дня, до обіду.

Мартиролог — збірник оповідей про мучеників перших століть християнства.

Мечеть — ісламський храм, культова споруда в ісламі.

Митра — позолочений головній убір, що його у православ'ї і католицизмі надіває вище духовенство під час богослужіння.

Митрополит — у православ'ї — сан та звання єпископа, який стоїть на чолі церковно-адміністративної одиниці — митрополії. У церквах з патріаршим управлінням — другий чин після патріарха.

Мітра — давньоіранський бог сонця, чистоти і правди.

Молебень — у християнстві — одне з церковних богослужінь, змістом якого є молитва з подякою або проханням стосовно подій чи потреб суспільного та приватного життя.

Молитва — звернення священика чи самого віруючого до Бога з проханням про дарування блага і відвернення зла.

Монастир — форма об'єднання чернецтва у громади з єдиним статутом життя, спільним володінням житловими, господарськими та культовими приміщеннями.

Монах, чернець — особа, яка прийняла обряд постригу в чернецтво і дала обітницю вести аскетичний спосіб життя в монастирі.

Монотеїзм — релігійне уявлення та вчення про єдиного Бога, єдинобожжя, на противагу політеїзму — багатобожжю.

Неофіт – новонавернений.

Нунцій — постійний дипломатичний представник Папи Римського у країнах, з якими Ватикан підтримує дипломатичні відносини. Поєднує дипломатичне представництво з наглядом за католицькою церквою в певній країні.

Оглашенні — люди, які готуються прийняти християнство, але ще не хрещені.

Омовіння —"обряд ритуального очищення водою різних частин тіла перед священними діями, поширений у прихильників іудаїзму, ісламу, деяких християнських течій.

Оракул — 1) у Стародавніх Греції і Римі — пророкування, що було відповіддю божества на запитання віруючого, передане через жерця; 2) місце, храм, де відбувалися такі пророцтва; 3) жрець-віщун.

Оранта — іконографічний образ Богоматері, яка зображувалася на повний зріст із піднятими на рівень лиця руками з повернутими від себе долонями.

Ортодокс – той, хто неухильно, беззастережно дотримується якогось вчення, релігії.

Паломництво — похід віруючих (паломників, прочан, пілігримів) до святих місць (місць паломництва) в надії отримати божественну святість. Найвідоміші у християнській культурі місця паломництва — Палестина, Лурд (Франція), Афон (Греція); в Україні — Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра та ін.

Панагія — невеличка кругла ікона Богоматері, що носиться на грудях як відзнака архієрейського сану.

Патерик — у православній церкві — збірник життєписів, розповідей про монахів (наприклад, "Києво-Печерський патерик"). Термін походить від слова — патер (батько, отець). Перші патерики з'явилися у Візантії в IV ст.

Патріарх — 1) у православній церкві — найвищий духовний сан; глава автокефальної церкви; 2) у католицизмі — глава окремої єпархії.

Патріархат — християнська церква, керована патріархом.

Патріархія — 1) церковно-територіальна одиниця, підлегла патріархові; 2) вища влада окремих автокефальних церков у православ'ї.

Патрологія — розділ християнського богослов'я, присвячений творам і біографіям так званих "отців церкви". Його змістом є вивчення і коментування доктрин "отців церкви" та інших учителів християнства, опис їхнього життя та діяльності.

Плюралізм релігійний — поліконфесійний характер релігійності соціальних груп, підданих однієї країни, держави.

Подвижник — людина, яка за релігійними мотивами піддає себе всіляким нестаткам та стражданням (пустельництво, відмова від різноманітних вигод земного життя). Багатьох подвижників канонізовано католицизмом та православ'ям як святих.

Понтифіки — 1) у Стародавньому Римі — члени жрецької колегії, яка здійснювала загальний нагляд за релігійними обрядами, виробляли релігійні настанови, судові правила, стежили за календарем, вели хронологічні списки консулів; 2) титул Папи Римського.

Примас — у католицькій та англіканській церквах — титул глави церкви. Наприклад, Папа Римський є також примасом Італії, а архієпископ Кентерберійський є примасом англіканської церкви у Великобританії.

Причт — штатні священнослужителі і церковнослужителі одного храму або парафії у християнстві. Інша назва — клір.

Прозеліт — людина, яка прийняла нову віру.

Псалми — короткі та порівняно нескладні за формою релігійні гімни і пісні, що входять до Псалтиря.

Псалтир — старозавітна книга, що містить 150 молитов, співів. Традиція приписує авторство Псалтиря царю Давиду. Біблійна критика стверджує, що йому належить лише 9 псалмів. Лінгвістичний аналіз свідчить, що авторство молитов Псалтиря належить не одній, а кільком особам.

Пуритани — англійські кальвіністи, прихильники рішучого втілення ідей Реформації в Англії XVI—XVII ст. і перетворення англіканської церкви на засадах послідовного протестантизму. Вимагали відокремлення церкви від держави, спрощення обрядовості, загального священства; відіграли значну роль у підготовці та проведенні Англійської революції XVII ст.

Пустинь — православний монастир у безлюдних, віддалених місцях; місце, де живе пустельник.

Рабин — служитель культу в іудаїзмі, суддя з питань релігійного та сімейного життя в єврейській громаді.

Саваоф — одна з назв Бога-Отця в християнстві.

Сакралізація — надання матеріальним предметам, істотам, діям, нормам поведінки тощо магічних властивостей, святості, а також поширення впливу релігії на сферу соціальних відносин та інститутів.

Секта — релігійне об'єднання, що відокремилося від панівного релігійного напряму, не погоджуючись із його віровченням, висуваючи ті або інші доповнення, пропонуючи зміни в системі культу.

Секуляризація — процес звільнення різних сфер життя суспільства, свідомості людини, соціальних відносин та інститутів від впливу церкви, релігії. Охоплює цілий комплекс процесів у суспільному житті.

Символ віри — стисле зведення головних догматів, що становлять основу віровчення будь-якої релігії. Загальнохристиянський Символ віри складається з 12 догматів; розроблений "отцями церкви" і затверджений на Нікейському (325) і Константинопольському (381) Вселенських Соборах.

Синагога — молитовний дім в іудаїзмі, громада віруючих, яка молиться в ньому.

Синедріон — вищий політичний і судовий орган влади в Єрусалимі в І ст. до н. е. — І ст. н. е. у складі представників жрецтва, світської аристократії і законовчителів Іудеї.

Синод — дорадчий орган при патріархах православної церкви та Папі Римському в католицизмі. Складається з вищих церковних ієрархів. В Україні діють синоди Української православної церкви Київського Патріархату, Української автокефальної православної церкви, Української греко-католицької церкви.

Синопсис — збірник біблійних уривків та їх богословських тлумачень, творів релігійних філософів і церковних діячів.

Скит — невеликий старообрядницький монастир у глухому місці, де віруючі ведуть самітнє життя. У православ'ї — філія монастиря, що розташовується зазвичай у пустельному і безлюдному місці. В Україні нині діє близько 10 скитів.

Схизма — будь-які церковні поділи, розколи в результаті суперечностей між послідовниками різних поглядів усередині церкви. Поняття закріпилося спочатку для позначення конфлікту між західною і східною християнськими церквами, в результаті якого в 1054 р. відбувся поділ християнства на православ'я і католицизм. Пізніше схизмою почали називати тільки розбіжності, не пов'язані з відмовою від визнання церковних догматів (на відміну від єресі).

Схима — найвищий ступінь чернецтва у православній церкві. Посвячені в схиму ченці-схимники дають обітницю дотримуватися суворіших аскетичних правил, ніж звичайні ченці. Буває великою і малою.

Табу — у народів первісного суспільства — релігійно-магічна заборона. її порушення призводить до неминучого тяжкого покарання з боку надприродних сил. Табу накладається на певні речі, дії, слова, рослини, харчі, місця, на тварин тощо. Пережитки табу зберігаються в сучасних релігіях у вигляді певних заборон і приписів. їх порушення вважається гріхом.

Талмуд — зведення догматичних релігійно-етичних і правових законоположень іудаїзму. В усній традиції виник у II— І ст. до н. е. Його письмове оформлення датується III—V ст.

Теократія — форма держави і державного правління, за якої управління державою здійснюється жрецтвом або духовенством, а голові церковної ієрархії належить вища духовна і світська влада. До теократичних держав у різні часи належали: Іудея (V—Іст. до н. е.), халіфати Омеядів і Лббасидів, Папська область в Італії, Швейцарія за часів правління Кальвіна (XVI ст.), Ємен до революції 1962 р., Ватикан.

Теолог — особа, яка практикує теологію, богослов.

Теологія — вчення про Бога, побудоване на підставі текстів, що сприймається як свідчення Бога про себе самого, тобто божественне одкровення. Теологія пов'язана з концепцією особистого абсолютного Бога, який передає людям знання про себе через власне слово, а тому можлива лише в рамках теїзму. В точному значенні слова про теологію можна говорити стосовно трьох релігій — іудаїзму, християнства, ісламу. В індуїзмі та буддизмі теологія можлива як форма мислення лише тією мірою, якою вони містять елементи теїзму. Стосовно інших релігійних систем (конфуціанство, даосизм, дзен-буддизм тощо) термін теологія у сучасному розумінні застосовувати не можна. Цей термін частково відповідає поняттю "богослов'я".

Тора — давньоєврейське найменування П'ятикнижжя. У культових діях використовується тільки рукописний текст Тори, виконаний на сувої пергаменту.

Унія церковна — об'єднання православних і католицьких церков на умовах визнання православною церквою верховенства Папи Римського, католицького Символу віри та збереження нею своїх традиційних обрядів і богослужіння рідною мовою. У світі існує понад ЗО уніатських церков — грецького, маронітського, вірменського, коптського та інших обрядів.

Фанатизм релігійний — сліпе, доведене до крайніх проявів визнання релігійних ідей і намагання наслідувати їх у практичному житті; нетерпимість до іновірців та інакодумців. Типи фанатизму — від пасивно-споглядального до активно-екстремістського. Крайнім проявом є бузувірство релігійне. Фатіха — назва першої сури Корану.

Хадж — паломництво мусульман до Мекки.

Халіф — духовний і світський глава теократичної мусульманської держави (халіфату).

Целібат — безшлюбність, обітниця, що її дають католицькі священики.

Церква — тип релігійних організацій, а також християнська культова споруда, що має вівтар і приміщення для богослужіння.

Язичництво, поганство — термін богословського походження, що вживається на означення первісних культів і вірувань та політеїзму взагалі.

Тести

1. Релігія це:

А). сукупність матеріальних і духовних цінностей, що створені людством у процесі суспільно-історичної практики і характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства;

Б). світосприйняття, а також поведінка і діяльність людини, пов’язані з вірою в Бога.

В). соціальний інститут, тип релігійної організації зі складною чітко централізованою ієрархізованою системою стосунків між священнослужителями та вірянами.

Г). первісна релігія, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків.

2. Виділити, що «випадає». Явища у суспільному середовищі, що видаються загрозливими для сучасної людини (в контексті тенденцій релігії і Церкви в Україні).

А). лібералізм;

Б). натуралізм;

В). консумізм;

Г). традиціоналізм.

3. Визначте, кому належить це визначення: «Що ж розкриває історія? Я відповідаю – res gestae – дії людей, що відбулися в минулому»

А). Н. Яковенко;

Б). Р.Колінгвуду;

В). А.Гуревичу;

Г). Й.Ратцінгеру.

4. Підібрати відповідний термін «… Пропонує тривіальне як естетичний ідеал, пріоритет розважальності і апелює до нижчих відчуттів та інстинктів. Підкреслює доступність, поширеність художніх та культурних цінностей, легкість сприйняття та не потребує особливого художньо-естетичного смаку»:

А). масова культура;

Б). сексуальна революція;

В). релігійний індиферентизм;

Г). секуляризація.

5. Визначити, що випадає: «Засадничі цивілізаційні універсальні принципи людства, що уважалися усталеними впродовж віків».

А). Культурне-сире;

Б). Своє-чуже;

В). Наше-ваше;

Г). Верх-низ.

6. Означити, що випадає: «Засадничі цивілізаційні універсальні принципи людства, що уважалися усталеними впродовж віків».

А). Табу;

Б). Ієрархія;

В). Жертва;

Г). Рівність.

7. Роз’яснити тлумачення: «Втрата духовної складової цивілізації» це:

А). Десакралізація;

Б). Деструкція;

В). Клерикалізм;

Г). Інкультурація.

8. Антиподом архетипу «Жертви» уважається:

А). Консумізм;

Б). Емансипація;

В). Демократія;

Г). Глобалізація.

9. Знайти, що у цій послідовності випадає:

А). Етичні ідеї «Маат»;

Б). «Закони Хаммурапі»;

В). «Велика хартія вольностей»;

Г). «Рігведа».

10. Поділ суспільства на варни був поширений в:

А). у Вавилоні;

Б). в Китаї;

В). в Індії;

Г). в Єгипті.

11. Віднайти, що в цій логічній лінії випадає: в Китаї був у пошані культ:

А). жінок;

Б). старших;

В). предків;

Г). учених людей (книжників).

12. У пізньому середньовіччі намітилися десакралізаційні тенденції позаяк:

А). розпочалися конфлікти з-поміж світською владою і жрецтвом (Церквою);

Б). зменшилася жертвенність вояцтва;

В). розпочалася індивідуальна емансипація;

Г). розпочалися на масовому рівні консумістичні прояви.

13.Лозунг «Кого влада, того і віра» віддзеркалює релігійно-церковні тенденції:

А). доби Реформації;

Б). раннього середньовіччя;

В). стародавнього світу;

Г). доби постмодерн.

14. Контреформаційні тенденції проявилися в діяльності:

А). Ордену Ієзутів;

Б). Мартіна Лютера;

В). Томаса Мюнцера;

Г). Уота Тайлера.

15. Англійська революція, середини ХVІІ ст., продемонструвала народження нового прошарку:

А). шляхти;

Б). буржуазії;

В). інтелігенції;

Г). жрецтва.

16. Означити, що випадає. Цивілізаційні тенденції ХVІ-ХVІІ століть це:

А). урбанізація;

Б). розвиток науки і техніки;

В). розширення колоніальної системи світу;

Г). стрімка десакралізація.

17. Визначити, що випадає. Революційність формули доби Просвітництва «In ratio veritas» полягає в:

А). стрімкому розвитку університетської освіти;

Б). різкому зменшенні впливу Церкви на суспільство;

В). руйнації провіденціалістської формули, за якою в основі «міститься» воля Божа;

Г). розгортанні національних рухів.

18. Означити, що випадає. Велика французька революція проголошувала:

А). свободу друку, зборів;

Б). клерикальні гасла;

В). принципи народного суверенітету;

Г). ідеї рівності.

19. Стрімка «національна емансипація» є виявом:

А). ХVІІ ст.

Б). ХІХ ст.

В). ХVІІІ ст.

Г). ХVІ ст.

20. Що випадає. Ліквідації імперій і монархічних устроїв поч. ХХ ст. уважаються черговим етапом десакралізації влади, оскільки:

А). монархії зберігали традицію;

Б). монархії сприяли розгортанню національних рухів;

В). монархії сприяли розгортанню соціалістичних ідей;

Г). монархії сприяли емансипації суспільств.

21. Означити, що випадає. У міжвоєння капіталістичний захід поширював ідеї:

А). плюралізму ідеологій;

Б). демократії;

В). масової культури;

Г). колективізму.

22. Означити, що випадає: У 1960-і рр. на Заході відбулася «революція статі» («сексуальна революція»), котра виражалася в:

А). лібералізації манер;

Б). демократизації одягу;

В). зміцненні впливу Церкви на життя суспільства;

Г). вільготностях статевого життя.

23. Означити, що випадає: Нині суспільство переживає технологічно-комунікативну революцію, котра виражається в тиражуванні:

А). соціальних мереж;

Б). мобільного зв’язку;

В). новітніх засобів пересування;

Г). книгодрукування.