Стадії застосування нормативних приписів

Застосування права являє собою єдиний процес, що скла­дається з відокремлених і взаємопов'язаних дій — стадій.

Перша стадія — це встановлення фактичних обставин справи. В ході цієї стадії компетентними органами виявляються і встанов­люються тільки ті факти і обставини, що мають юридичне значення і пов'язані з рішенням юридичної справи по суті. Враховуючи, що такі обставини, як правило, мали місце в минулому, правозастосувач не може спостерігати їх безпосередньо. Тому юридичне значущі факти встановлюються за допомогою доказів, отрима­них у встановлених законом формах і порядку: показання свідків, протоколів огляду місця події, висновків експертів, документів тощо. При встановленні фактичних обставин справи слід керува­тися вимогами належності, об'єктивності, повноти, істинності доказів. Результатом доказування є відтворення, реконструкція усіх (або частини) обставин справи, що має вирішальне значення для правильного застосування права. Наприклад, для призначен­ня пенсії громадянину необхідно подати до органу соціального забезпечення документи (докази), що підтверджують його право на пенсію: дані про вік, стаж роботи, заробітну плату тощо.

Другою стадією є вибір і аналіз правової норми. Вона містить дії по відшуканню юридичної норми, що відповідає обставинам, встановленим на першій стадії, і підлягає застосуванню. Прово­диться перевірка справжності і юридичної чинності норми з точки зору її дії в часі, просторі стосовно кола осіб, а також виявлення змісту норми. На цій стадії правозастосовного процесу дається правова кваліфікація — юридична оцінка цієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення! конкретного випадку до сфери дії певних юридичних норм.

На завершальній стадії правозастосування приймається рішення у справі.

Акт застосування права — це такий правовий акт, у якому формально закріплюється рішення державного органу в конк­ретній юридичній справі. Класифікація правозастосовних актів здійснюється за такими підставами:

1) за суб'єктом прийняття: акти представницьких органів дер­жавної влади; глави держави; акти органів виконавчої влади; су­ду; контрольно-наглядових органів; органів місцевого самовря­дування;

2) за галузевою належністю норм, що застосовуються: акти застосування конституційно-правових, цивільно-правових, адмі­ністративно-правових, кримінально-правових норм та ін.;

3) за юридичною формою: укази, постанови, розпорядження, накази, ухвали, протести, подання, приписи прокурорів, вироки, рішення та ін.;

4) за характером правового впливу: регулятивні, охоронні.